Три місяці
Іржава поїздна туга
За поворотом ниє на високій швидкості
Налякана ще раністю трава
Жовтіти мусить з дощовою дикістю
Крізь випари, у сон, подалася душа
Свинцеву спеченість цілує синій вітер
Прийшла “вже не чужа”
Пора – коли й за землю вирій хоче полетіти!
Сліпучість золота, веселка в сірих хмарах
Літньо-зимова пісня зниклих дій у просторі
І ангели, і мрій спотворені примари
Позаду – згадки, зпереду – поморщеність…
Три місяці – пір року осі
Три місяці – аж жити хочу
Три місяці – казкові зовсім
– Як я закоханий у тебе, осінь…
23.08.05
Вірш
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- В теплім місяці у травні… – Малишко Андрій В теплім місяці у травні Шепче явір думи давні, В синім місяці у квітні Думи явора столітні. За водою за бистрою, Над землею, як сестрою, Дужа хвиля набігає, Корінь явору ламає. Але він на те байдужий, Не схитнеться навіть, дужий… Бо закоханий на волі У лани широкополі, В канівські веселі кручі, В хвилі горді та […]...
- При місяці згадую брата – Фу ду Тривожно гримлять барабани – вже люди не ходять; Це осінь, і чується втомлена пісня гусей… А ніч розсипає дзвінкої роси білі води; А в ріднім краю місяць світло ясніше несе. І брат мій далеко, розлучені ми – чи навіки? Ніхто не пита, чи помер я давно, чи живу; Я довго не маю листів, а послав […]...
- Павло Мовчан – При місяці Все скрадене, розрівняне, сріблясте Принаджує, мов куряву, припасти, Дочасно заніміти, сріблом стать, Яке позначить місячна печать. Чи ж буде так: рівнинна рівнота, І нікому цей простір запитать Про суть краси тонкої, наче плівка, Про сухоцвіт, де не буває бджілка, Про чисту воду, мертву, як кришталь, Про срібний цвіт, якого вже не жаль. Хіба ж то […]...
- Співанка про місяці – Підгірянка Марійка Ой місяць січень кличе мороза, Морозить лиця, щипає носа. А місяць лютий вітрами дує, На водах з льоду мости будує. Березень-місяць мости поломить, Весняну пісню річка задзвонить. Квітами квітень всіх привітає, Усі садочки порозквітає. Гей, травень прийде у дні чудові, Простелить всюди трави шовкові. А місяць червень луги покосить, Червоним соком ягідки зросить. А місяць […]...
- Микола Хвильовий – “У полі тиша – літній день” У полі тиша – літній день. Кургани, далі – легіт. Куди дорога нас веде Крізь океани спеки? Йдемо. Марія у вінку, І я, такий химерний, Все далі й далі за ріку, Що у безмежність верне. Прийдемо ми? Так, певний я. А сонце дзвонить в хмарах. Та все біжить, спішить рілля Та фаркають примари....
- Словацька народна казка – Брати-Місяці Словацька народна каза про пригоди бідної пасебриці. Переклад зі словацької дмитра Чередниченка. Була собі мати й мала дві дочки: одну рідну, а другу пасербицю. Свою ж вона любила, а на пасербицю й дивитися не могла, і все через те, що Марушка була краща за її Голену. Марушка не здогадувалась про свою красу й не знала, […]...
- Відлига Голова схилилась на плече, Свитою ледь закрита, Ні слова, а все тече Течія біллю вкрита. Вислухай, та може зрозумій Розум мій, що у тумані, Безлад подиху і дій, Почуття мої тобі підвладні. О пташко, серце крає Течія, що ллється без зупину, Думка безладу карає За несказані слова у спину. Зачинились за тобою двері, Боявся я […]...
- Крістік Хрустік – Я знов запрошую тебе до бою Я знов запрошую тебе до бою, Я фанат твоїх яскравих дій. Я не назву це ні життям ні грою, Я не назву тебе своїм, хоч ти і мій. Ти з задоволенням підеш на виклик. Ти підіграєш і почнеш двобій Без зброї й наших армій зниклих Для перемоги залишивши кілька мрій. І ось війна двох навіжених […]...
- Iren Konst – І падають ангели І падають ангели, падають мертві в небо, Чіпляються горлом за гарячу оголену душу. Їм крила врізаються в спину, віддають під ребра, Їм хмари то пестять плечі, то горло душать. Торкаються ангели тиші, блукають раєм. Мовчки слухають Бога і крилами б’ють по спині. Там, куди падають ангели, сонця більше немає; Там тільки холодна зброя й муровані […]...
- Дмитро Загул – “Я йду в країну мрій… “ Я йду в країну мрій, Де жив перед віками, Де перший крок дрібний Несмілими ночами До щастя вів. А в тій країні мрій Несправними руками Віночок золотий Сплітав перед віками З веселих снів. А в тій країні мрій Нема ні сліз, ні горя, Ні болю, ні нещастя, Ні того зла. Бо в ту країну мрій […]...
- Олекси Стефановича – Сон Перуна Зростає грім дніпрових струн, Замурували хмари обрій… Як ніч, нахмурився Перун, – Його обурив сон недобрий, Таке ввижалося йому: Чужий, нахабний хтось приходив І насміхався: “3атамуй, Коли ти бог, дніпрові води… “ І котить гнів стара душа, Кремінно витесана з дуба: У хмарах – темрява й пожар, У хмарах – рокоти і труби. Реве та […]...
- Леся Українка – “Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила… “ Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила, Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей, А тепера я в тебе остатню надію вложила. О, не згасни, ти, світло безсонних очей! Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари В серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть, Вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе […]...
- Леся Українка – У тумані Боже! куди се я плину Сим біловійним туманом? Може, я лину на безвість В вогкі летючі сніги? Може, то тільки легенда Край той, осяяний сонцем, Край той, куди я збиралась Болі свої віднести? Може, то казка знадлива Тії смарагдові луки, Плеск тепловодої річки, Злотоіскристі піски? Може, то відьма-гарячка Спогади й мрії зібрала, З них на […]...
- Втрачена любов Ширмою холодного мовчання Я завісив душу. Щось не так… Офіційне, крижане прощання. Після цього виживають? Як? Дощ осінній, сірий, безпросвітний Топить душу. Втрачена любов. Серце, ще зігріте сонцем літнім, По інерції качає кров. Небо у калюжах брудно-сірих, Сірий ранок, сірий і туман. Сірий парк. Апатія. Зневіра. Мною рухає самообман. Розум слухає, та серце не обдуриш, […]...
- Леся Українка – Fa (Сонет) Фантазіє! ти сило чарівна, Що збудувала світ в порожньому просторі, Вложила почуття в байдужий промінь зорі, Що будиш мертвих з вічного їх сна, Життя даєш холодній хвилі в морі! Де ти, фантазіє, там радощі й весна. Тебе вітаючи, фантазіє ясна, Підводимо чоло, похиленеє в горі. Фантазіє, богине легкокрила, Ти світ злотистих мрій для нас одкрила […]...
- Микола Вінграновський – За селом, за посірілим тином За селом, за посірілим тином, В лопухах великої весни, Під бджолиним і хмариним плином Причаївся півень навісний. І коли з холодного порогу Вилітає сон зорю стрічать, Вибігає півень на дорогу І вбиває зрошених дівчат. Горне крильми золоту спідницю, Мітить дзьобом вдарити між брів… Йдуть дівчата помирать в пшеницю Під сюрчання сірих цвіркунів. Вип’є тіні безробітний […]...
- Ірина Саковець – Ми шукали нові сузір’я Ми шукали нові сузір’я, Ледве никли рубці заграви, – І придумані нами звірі Толочили небесні трави, І сполохані нами птахи Розривали кайдани тиші, Коло місяця кожним змахом Підіймалося вище й вище… Звіробоєм жовтіє сонце, Потойбічним розтяте рогом. Час на цьому спинився боці І щокою торкнувсь до Бога. Ми шукаєм тепер спасіння Одне в одному. Цілий […]...
- Твір на тему: Цілющі плоди Тиха зимова днина. Блакитне небо чисто виметене вітрами від обважнілих сірих хмар. Яскраве сонце посилає грайливе проміння на білий пухнастий килим зі снігу, голі стовбури дерев, лапасте гілля, вкрите іскристим інеєм. Грона калини пломеніють з-під білих снігових капелюшків. Зупинившись перед деревом, бабуся почала розповідати нам про цілющі властивості калини. Виявляється, що здавна її плодами люди […]...
- Микола Руденко – Незнайомі міста мені сняться щоночі Незнайомі міста мені сняться щоночі. Незнайомі дахи. Незнайомі жінки. Може, з інших планет?.. До дискусій охочі, Мене в зали запрошують молодики. Алюміній і скло. Всюди світяться стіни. В людях страху немає за слово, за рух. Щось тут є невловиме моє – з України. Може, образ жіночий. Чи пісня, чи дух… Прокидаюсь пітний і сідаю на […]...
- Леся Українка – Мріє, не зрадь! Мріє, не зрадь! Я так довго до тебе тужила, Стільки безрадісних днів, стільки безсонних ночей. А тепера я в тебе остатню надію вложила. О, не згасни ти, світло безсонних очей! Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть, вже ж тепера мене не одіб’ють від тебе […]...
- Павло Мовчан – Тепло-холод І сніг, і дорога тобі вже не впомку, Неначе й не ти замерзав тут колись. Лиш листя трухляве та трави пожовклі Крижинками згадки давно затяглись. Щільніше зімкнулись набряклі дерева, Низенька кигичка хвилясто летить. В пожовклій струмливій воді березневій Струмує повільно підземна блакить. Безодня колише напоєну крону І, зір викрадаючи, надить в глибінь. Та чути, як […]...
- Кожен з нас тореадор Кожен з нас тореадор, а життя це бій, Здаєшся й вже чекає морг, не хочеш не вір, Не бійся там не страшно ти давно там вже свій Як би не було важко витримати зумій Лиш переможець запише ім`я у сувій І слід залишить свій на планеті цій Навіть коли немає сил, на своєму стій Зграя […]...
- Павло Глазовий – Соколик Ішов п’яний серед ночі. добре десь напився! Раптом бачить: повний місяць в калюжі відбився. А п’яному, як малому, усе вдивовижу. Сів у воду. – На Місяці, – говорить, – посиджу. – Уздрів сержант міліції опудало п’яне. – Ви чого-то у калюжі розсілися, пане? – Не в калюжі я, – п’яниця крутнув головою. – Я сиджу […]...
- Дмитро Загул – “Пісня – то мрія про щастя майбутнєє… “ Пісня – то мрія про щастя майбутнєє, Полумінь перших огнів, – Перше кохання вовік незабутнєє, Пісня – то щастя зрадливе, облуднеє, Повне привабливих снів. Пісня – то голос страждання безмірного. Першого смутку туман, – Пісня – то стогін зітхання вечірнього, Серця безсилого, серця покірного, Біль незагоєних ран. Пісня – то спомин щастя колишнього. Згадка надій […]...
- Антонич Богдан-Ігор – до нас! Каштани в ранок сивий, попелястий Шуміли над твоїм вікном. Ти встав, щоб далі ткати, далі прясти Турбот, пісень та мрій фантом. (Каштани наче прапори хвилясті). Хай час від цвілі береже Шляхетне срібло весняного співу. Та лиш послухай: тут уже Нова лунає пісня – рожа гніву. Ось краще ти до нас ходи, Де, наче сосни рівні […]...
- Леся Українка – “Уста говорять: “він навіки згинув!… “ Уста говорять: “він навіки згинув!” А серце каже: “ні, він не покинув!” Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча? Тремтить-бринить, немов сльоза гаряча, Тут в глибині і б’ється враз зі мною: “Я тут, я завжди тут, я все з тобою!” Так завжди, чи в піснях забути хочу муку, Чи хто мені стискає дружньо руку, Чи […]...
- Леся Українка – “Люди бояться вночі кладовища… “ Люди бояться вночі кладовища, Жаских казок і непевних примар, Страшно і вдень їм сумних катафалків, Чорної ризи, і ладану, й мар. Я не боюся того, тільки смутно Поглядом поїзд сумний проведу; Любії тіні мене проводжають В час, коли я з кладовища іду… Я не боюсь їх, я з тугою руки Вдень і вночі простягаю до […]...
- Павло Мовчан – Єдиним рухом Утечище моє, прибіжище, криївко, Бездомному мені незатишно і гірко, – Як в полі полину, пожухлій бадилині, – В дводільній однині від літа і донині. Темніючи лицем, мов явір на відлигу, Дивився я на сніг посизілий, мілкий: Над ним, як в льодохід, Пливли уламки криги, Стинаючи з ялин насторчені вершки. Я голову пригнув, ввібравши глибше в […]...
- Тарас Шевченко – Молитва Царям, всесвітнім шинкарям, І дукачі, і таляри, І пута кутії пошли. Робочим головам, рукам На сій окраденій землі Свою ти силу ниспошли. Мені ж, мій боже, на землі Подай любов, сердечний рай! І більш нічого не давай! 24 мая 860, СПб Царів, кровавих шинкарів, У пута кутії окуй, В склепу глибокім замуруй. Трудящим людям, всеблагий, […]...
- Сюжет життя (уривок) Під вітру холодного свист, тікав із життєвої драми хоробрий артист. А хмари похмурі – примари понурі, літали в істериці навіженої бурі. І грому удари всю силу та чари у неба забрали.. і сплеском емоцій на серці кували – нову ейфорію, незвідану мрію.. (далі буде) Автор: Хоманець Ярослав...
- Вірш Миколи Руденка – Перед землетрусом Між сірих скель Південного Алтаю (Там, де Катунь розбурхано реве) Зустрів я сонях побіч прірви скраюb- Створіння покалічене, криве. Як він попав на ці холодні скелі – У дикий хаос височин і круч? Довкола ні людини, ні оселі – Лишень змокріла вовна сірих туч. Земляче мій нещасний, де ті пальці, Які тебе зронили в твердь […]...
- Галина Крук – Cниться мені бомбосховище Сниться мені бомбосховище на околиці пам’яті, Останнє вціліле зі шкільних уроків воєнки – більше війни не буде, – казала нам вчителька, Але кожен із вас, діти, мусить затямити: У разі ядерного вибуху, Застосування зброї масового враження Чи іншого казусу Слід спускатися в бомбосховище, уникаючи паніки, Брати лише необхідне, нічого зайвого: Теплі речі, якби війна затягнулась […]...
- Ліля Колісник – Курличе в небі журавель самотньо Курличе в небі журавель самотньо, Затамувало подих сонце золоте. А під вуаллю ночі вже законно Розкішною ходою осінь йде. Не буде більше теплих митей, У вирі мрій ми поринали в літо. У вирі мрій я закохалась в небо. Таке безмежне, в ньому є потреба. Нелегко віднайти, чого душа бажає, Усі ми зайняті дрібницями життя. Ніхто […]...
- Мозолевський Борис – За хмарами І все. І хмари. І нічого. По хмарах тінь від літака. Мов і не грілася ще вчора В моїй руці твоя рука. Іще ловлю той сон губами, Спиваю вранішні вуста, А вже навпіл нас розрубали Безжальні лопаті гвинта. Той вітер, що під двигунами, Тебе ж погасить, як свічу! А я між нами – і не […]...
- Семенко Михайль – Тайфун Повіяло зашуміло з моря На Брата і Сестру* Понесло на долину хору Примари без рук. Шматками темряви закидало міжгір’я Чорними хрестами закрутило внизу Заскиглили душі від пекельного зневір’я А сонце – сонце було поблизу! Протиснулось на рятунок вимушений Стиха розтанули плями і зникли хрести І запитав Пан до решти видушений – Хто Ти? 29. IX. […]...
- Дмитро Загул – “На трави місяць сипав перли… “ На трави місяць сипав перли, З листками легіт шелестів, Кругом луги, ліси завмерли, Горою нісся тихий спів… До зірки зіронька всміхалась І в парі міряли простір… Земля з серпами мряк убралась, Лягали тіні з синіх гір… Шумлива річка воркотіла, Дзвеніла пісня срібних хвиль, А над землею мерехтіла Чарівна зоряна світиль… І все сміялося, раділо І […]...
- Павло Мовчан – “Що попереду жде нас?..” Що попереду жде нас? Попереду жде… Чи не те, що й позаду? Гнізда в кронах горять, як лампади, Зеленіє вода, Від тепла зеленіє вона чи від часу? І в джерела впада, розділившись на струмені, масло, І жене протитічно до витоків сила потоку, Тисне сила земна, підіймаючи стовбуром соки. Підіймається вгору минуле і думку галузить, І […]...
- Видиш, брате мій… – Лепкий Богдан Видиш, брате мій, Товаришу мій, Відлітають сірим шнуром Журавлі у вирій. Кличуть: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру, Крилонька зітру. Мерехтить в очах Безконечний шлях, Гине, гине в синіх хмарах Слід по журавлях. 1912р....
- Степан Руданський – Три питання Р а б и н: “Чого півень, як співає, Очі закриває?” М о ш к о: “Того, девне, що напам’ять Свою пісню знає”. Р а б и н: “Чого колись по драбині Ангели злізали?” М о ш к о: “Бо ще були молодії, Мало пір’я мали”. Р а б и н: “Чого море так солоне, […]...
- Осип Маковей – Ніч Зчорнілі гори небозвід підперли, Підніжжя гір у хмарах застрягли, У пахощах вогких ліси завмерли, І сонні мари дебрі налягли. І сниться горам сторона далека, Де вічним сном страшні пустині сплять, Без гір, без вод, кругом смертельна спека, – Ліси стряслись, збудились, знов шумлять… 1899...
Я дивлюсь в твої зіниці вірш.