Твір на основі особистого щоденника

Мені дуже важко уявити собі такий проміжок часу в розвитку мистецтва й культури. Це, по суті, відрізок часу, що включає в себе всю давню літературу з біблійними пам’ятками (Веди, Біблія, Коран), із давньогрецькою та римською літературою; тут і Омар Хайям, і Данте, і Петрарка, і Шекспір… Так, це все те, що ми вивчали у восьмому класі.
Що мені найбільше запам’яталося? Скоріше, Гамлет із його монологом “Бути чи не бути?”, бо я його вчив напам’ять і здав тільки з третього разу. А ще – Петрарка і Шекспір зі своїми сонетами. Я тоді вперше закохався, і все, що читав у цих поетів про кохання, здавалося, стосувалося моїх почуттів: “Благословен хай буде день, і ніч, і час… ” і так далі в такому ж прекрасному й піднесеному варіанті. Для мене ім’я Лари було співзвучним із іменем Лаури, і в цьому імені перепліталося усе: і земний лавр, і найвище багатство – золото, і природна свіжість – вітерець, і навіть стрімкий плин часу. Ось які значення мало це ім’я для Петрарки, таким самим воно стало й для мене. Час минав. Почуття змінювалися, але згадати є що. Може, й не згадав би, але залишилися записи в моєму щоденникові. Спочатку я хотів цей щоденник знищити, але там були деякі цікаві телефонні номери, були записи від моїх футбольних фанаток. “Хай залишається!” – вирішив я. Може стану великим письменником, і в мене буде свій архів, який колись розберуть нащадки. Але поки що, як бачите, використав його сам.
Що далі в мене тут записано? Омар Хайям! Людина, яка була і математиком, і астрономом, і поетом, і філософом! Кажуть, його математичні відкриття випередили всю європейську науку на п’ятсот років – він вивів формулу, якій пізніше дадуть назву біном Ньютона. Різних тем торкався поет у своїх творах. Його рубаї про вино і кохання, про смисл життя на землі хвилюють і бентежать не одне покоління людей. Підіймав свій голос і проти Бога, із яким він хотів бути на рівних. Коли одного разу Хайям склав богохульного вірша, обличчя його почорніло – так покарав його Господь. Але Поет відповів на це:
Хто, що жив на землі, не грішив? Ну, скажи!
А коли не грішив – хіба жив? Ну, скажи!
Ти не кращий за мене, коли в покарання
Ти таке саме зло учинив. Ну, скажи?!
Такий діалог виправдав поета, і Бог повернув йому колір обличчя. (До речі, цей переклад я зробив сам – за російським зразком). Коли вже мова зайшла про перську літературу, то варто згадати і Китай, і Японію, де були свої віршові зразки: танка й хоку. Здається, усе просто й лаконічно – нічого особливого, і в той же час є над чим замислитися: “На голій гілці Ворон сидить самотній. Осінній вечір”. Якщо у символічній поезії Олександра Блока можна зробити нові відкриття щодо кольору, звуку, значення предмета, то у Мацуо Басьо символів не менше. Ворон – символізує мудрість, просвітління. Його вважали птахом буддійських монахів і майстрів чайної церемонії.
Ще до одного представника цієї великої епохи хочу звернутися – до Вільяма Шекспіра. Це видатний англійський драматург і поет доби Відродження. Хоча Шекспір не створював нових тем і сюжетів, а тільки спирався на ті, які вже були розроблені в літературі, він усе ж таки став одним із найперших літераторів, які намагалися описати не тільки окремі дії, сюжет, але й внутрішнє почуття людини. Драма помсти в Шекспіра переходить у драму роздумів. Гамлет – літературний герой, який розпочне ланцюжок “вічних” образів. Адже ті сумніви, які виростають перед Гамлетом, характеризують його як людину мислячу, людину нового, гуманістичного часу.
Гамлет – не механічний персонаж, який виконує роль убивці. Він багато роздумує про вчинок, який має здійснити, занурюється у свої думки. Шекспіру вдалося витягти на поверхню цілий клубок людських проблем, і до цих пір літературні критики сперечаються про значення образу Гамлета. Цікавий вираз щодо цього: “Гамлет – це Мона Ліза в літературі”. Така ж загадка. Все ніби просто, зрозуміло, але ще більше незрозуміло.
Думаю, що такою загадкою Мони Лізи залишається ще багато творів, які ми проходили за свій шкільний вік. Написав слово “проходили”,- хотів виправити на “вивчали”, але, здається, перше слово все ж таки більше відповідає дійсності. Багато творів залишилися для нас посмішкою Мони Лізи. Щоб зрозуміти їхню справжню цінність, варто хоча б ще один раз за своє життя перечитати і “Гамлета”, і “Дон Кіхота”, і “Пісню про Роланда”. Ці твори варті того, щоб про них не забувати.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Твір на основі особистого щоденника