Твір на тему: Український рушник (твір-розповідь)


Український рушник споконвіку був символом України, як і калина, і верба, і українська пісня. Але українських народних пісень уже мало співають. На вербах, що ростуть уздовж річок, хлопчиська влаштовують “тарзанки”, з яких стрибають у воду. А рушник – це просто кусок білого полотна з вишитими на ньому птахами і квітами…
Нещодавно я була на весіллі у своєї двоюрідної сестри. Реєстрація відбувалася в Центральному палаці одруження, вінчання в церкві – усе було дуже красиво. Ось машини вже під’їхали до ресторану, де мав відбутися банкет. Вийшли на ганок батьки молодих. У руках у матері нареченої був величезний рум’яний коровай, що лежав на красивому рушнику. Я не повірила своїм очам – це був той самий, котрий довго вишивала наша бабуся і який ми із сестрою, жартуючи, ледь не розірвали навпіл: кожна тягла його до себе. Тоді в бабусі на очах виступили сльози. Пізніше вона розповіла нам, що дуже старалася зробити цей рушник схожим на той, з яким зустрічали після вінчання її і дідуся їхні батьки…
Наречений і наречена вийшли із розкішного лімузина, поклонилися батькам, поцілували коровай, який потім разом із рушником лежав на весільному столі.
Отже, не вмерла ця традиція, не вмер рушник. Так зустрічали молодих в Україні і сто, і двісті років тому. Навіть зараз, коли на нинішніх наречених – розкішні вінчальні плаття, женихи одягнені

в елегантні смокінги, а весільний кортеж складають здебільшого блискучі “іномарки”, неодмінним атрибутом навіть найсучаснішого весільного торжества залишається простий, може, навіть грубий український рушник. Він не змінився. Змінився час, іншою стала Україна, а український рушник залишився колишнім. На ньому так само шаріють ягоди калини і горобини, співають птахи, зеленіють гілки дерев, синіє льон. Його, як і колись, вишивають з любов’ю, довго просиджуючи біля вікна.
Я впевнена, що рушник залишиться таким же, яким він був завжди. Недарма його прославляли Тарас Шевченко, Павло Тичина, Андрій Малишко. Рушник – це святиня. Святині не змінюються. Вони або живуть, або вмирають.
Бабуся, чи простиш ти мене? Чи піднесеш і мені в день мого весілля неоціненний подарунок, у який вкладеш свою душу? Чи вишиєш ти і для мене український рушник? Я дуже на це сподіваюся. Нехай і в моїй родині буде святиня.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Анализ виршу блакитна панна.
Ви зараз читаєте: Твір на тему: Український рушник (твір-розповідь)