Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Творчість Олександра Олеся
Творчість Олександра Олеся
З журбою радість обнялась…
В сльозах, як в жемчугах, мій сміх.
І з дивним ранком ніч злилась,
І як мені розняти їх?!
В обіймах з радістю журба.
Одна летить, друга спиня…
І йде між ними боротьба,
І дужчий хто – не знаю я..
1906
Ці рядки написані ще досить молодою людиною. Але вони відзначені справжньою мудрістю, неоднозначним сприйняттям світу, в якому не існує легких відповідей на запитання буття. І Олександр Олесь (1878- 1944) напружено шукав їх усе життя. Олександр Іванович Кандиба народився на Сумщині. Ім’я Олександр
Вихід у світ першої збірки О. Олеся “З журбою радість обнялась” (Петербург, 1907 р.) приніс йому поетичну славу. Леся Українка зізналася, “що він випередив її яко ліричний поет”. М. Зеров відзначив: “Свіжість поетичних образів, плавність і легкість вірша… “. У 1903 р. на відкритті пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві О. Олесь зустрівся з Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським, Михайлом Старицьким. Незабутні враження змусили його задуматися над сучасним станом української культури, мови, над необхідністю духовного та національного відродження Батьківщини. Надії на це поет пов’язує з революцією 1905 р., коли відбувся його дебют: в одеському альманасі “Багаття” був надрукований вірш “Парубоцькі літа – то бурхливий поток”. Дійсно, революція викликала в емоційної, вразливої молодої людини піднесений настрій. Олесь бере участь у мітингах, перекладає на українську мову революційні пісні – “Варшав’янку”, “Марсельєзу”, “Сміло в ногу рушайте”, “В неволі скатований люд”, закликає людей відстоювати своє право на волю. Романтичне світосприйняття в поезіях О. Олеся поєднується з реалістичним відображенням народного життя в царській “тюрмі народів”. Поет продовжує традиції Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки. Творчість Кобзаря він знав прекрасно, і Шевченкові образи були з ним протягом усього життя.
Хтось ударив без жалю
по серці моїм.
І забилося серце в вогні
золотім… .
І посипались іскри ясні,
І в дзвінкі обернулись пісні.
Лірик, співець кохання перетворився на поета-громадянина з мужнім власним голосом. У ньому звучали радість пробудження, надії на оновлення і вболівання за свій народ.
Ще в нас вогонь не згас в – грудях.
Ще має наш народний стяг.
І тільки січі прийде час,
Злетяться враз мільйони нас.
Від крові дух наш охмелів
І впав; і спав віки без снів;
А вдарить грім з народних хмар
І знищить хижих яничар.
Поет вірить у здатність простих людей позбутися кайданів, не бути рабами:
Вони – обідрані, розбуті.
Сліпі, голодні і німі,
В кайдани, в сталь міцну закуті,
В кривавих ранах і ярмі,
Сьогодні більше не раби:
Лунають гасла боротьби!
Братерство, рівність, земля і воля – ці гасла приваблюють його в революції. Академік М. Жулинський у книзі “Із забуття – в безсмертя” пише: “Народну славу поетові створили і назавжди утвердили пісні та поетичні скорботи періоду революції 1905-1907 років і Лютневої революції 1917 року. Митець зумів з великою експресивною напругою “переплавити” народні переживання і сподівання в болісно-вразливій своїй душі і потужно, зі щирою емоційною сповідальністю вилити це в поетичних образах, символічних асоціаціях та музичних ритмах. Він пережив і світлі надії рідного народу на соціальне та національне визволення, і трагічні поразки першої російської революції, оплакав загиблих та загорівся новим, зігрітим революційними загравами гнівом супроти насильства й тиранії”.
Ми не зложимо зброї своєї…
Дужі в нас і бажання, і гнів.
Ми здобудемо землю і волю
І загоїмо рани віків.
Після поразки революції О. Олесь болісно переживав репресії, чорносотенні погроми уряду, мовчання та байдужість сучасників. Його гнів спрямований проти відступників, котрі відреклися від мови і культури українського народу, потоптали його національну гідність і права. Поет покладає надії на своє слово, яке може стати справжнім мечем:
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! Вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним…
Його вірші цього періоду співзвучні із знаменитим “Посланієм” Т. Г. Шевченка. А вже за 5 років після публікації першого вірша відомий український учений-літературознавець С. Єфремов писав: “Обурення проти насильства, гніву за скривджених повно в поезіях О. Олеся 1905-1907 років, і в них він дає такі гарні зразки громадянської, справді високої поезії, до якої після Т. Шевченка ніхто так високо не піднімавсь на Україні. О. Олесь ще раз наочно показав, що громадянські мотиви анітрохи не зв’язують крил і не заважають справжньому поетові, не приборкують його творчого натхнення… “.
У вірші “Айстри” (1905) революція постає в алегоричних образах:
Опівночі айстри в саду розцвіли…
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя убирать…
І марили айстри в розкішнім півсні
Про трави шовкові, про сонячні дні,
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не в’януть, де вічна весна… .
Так марили айстри в саду восени.
Так марили айстри і ждали весни…
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за кущем..
І вгледіли айстри, що вколо – тюрма…
. І вгледіли айстри, що жити дарма,
Схилились і вмерли… І тут, як на сміх.
Засяяло сонце над трупами їх!..
Віра в те, що сонце засяє, а всі загиблі герої залишаться в пам’яті нащадків, надає віршу оптимістичного звучання. Адже причина поразки, смерті “чудових квітів”, у тому, що вони розцвіли передчасно, вночі За мелодійністю “Айстри” нагадують вірш Л. Глібова “Журба”. Заклик до революційної боротьби та інтернаціональні мотиви, утвердження віри в перемогу народу та осудження гнобительської політики царизму, чорносотенних погромів, захист національної культури, рідного слова та роль поета в суспільному житті – все це складало зміст поезій О. Олеся в період революції 1905-1907 рр.
По закінченні навчання пошуки творчої роботи ні до чого не призвели і поет змушений працювати за фахом. Робота на київських бойнях ветеринарним лікарем не могла його задовольнити. У 1912 р. він виїжджає до Австрії та Італії, на Гуцульщині зустрічається з ї. Франком, О. Кобилянською. Водночас продовжується напружена поетична праця. Виходять одна за одною книги його поезій, які він позначає римськими цифрами: II – 1909 рі, ІІІ – 1911, IV – 1914, V – 1917 р. У січні 1919 р. він здав до друку VI книгу віршів, але читач її не отримав.
Знову стають бадьорими та радісними його поезії у дні Лютневої революції 1917 р., яку митець зустрічає з надією на остаточне визволення народу. У передмові до однієї із своїх збірок О. Олесь писав: “У той час, коли ся книжка була уже зложена, в Росії відбулись події величезної ваги, історичного значення. Упали мури російської темниці, і на поріг вийшла з сонячною усмішкою невольниця Воля_”. І до неї він звертається у віршах:
Воля? Воля!? Сниться, може?
Друже! Брате! Говори!
Що? Народ? Солдати?! Боже!
Бій… червоні прапори!
… … … … … … … … … ..
Марсельєзу! Швидше б ранок!
Чом так тихо на селі?!
На дзвіницю! Вже світанок!
Люди! Воля на землі!
Водночас майстра не залишає тривога у зв’язку з братовбивчою боротьбою, що розгорнулася в країні:
Де ти, де ти, свято згоди?
Чи не час прийти тобі?
Задихаються народи
В братовбивчій боротьбі.
Митець і оспівує, і оплакує революцію, бо зляканий її стихією припливів і відпливів, прагненням революціонерів експериментувати над живим народним організмом.
Талант поета відзначали тоді всі літературні критики. Саме він, на думку М. Зерова, дозволяє йому авторитетно репрезентувати українську поезію, як В. Винниченку нашу прозу. Більш того, Михайло Грушевський вважав, що про О. Олеся слід говорити як про “найбільшого з нині живущих поетів на Україні”.
У 1919 р. О. Олесь виїхав за кордон. Здавалося, ненадовго, а вийшло назавжди. Відень, Берлін, Прага – місця проживання поета, але думки, спогади, надії, минуле і майбутнє – все було пов’язане з Україною. У Києві залишилася дружина з сином, за якими він дуже сумував. З 1923 р. живе в Чехословаччині, тут, на Ольшанському кладовищі у Празі, поет похований. За могилою доглядає син Олесь Кандиба. Поруч – могили російських письменників, зокрема Аркадія Аверченка, матері Володимира Набокова – Гелени Набокової. Якою трагедією стала для них еміграція – важко сказати. А ось для О. Олеся, і про це свідчить насамперед його поезія, вона – невгамовний біль, печаль, відчуття нудьги і самотності. Цими настроями пройнята перша “закордонна збірка” – “Чужина” (Відень, 1919). У 1927 р. він напише:
Чужина – могила, чужина
труна.
Душа на чужині, як чайка
сумна,
Літає і квилить в сльозах
без гнізда:
Навік його змила бурхлива вода.
Україна залишається для митця святинею:
Душа розірвана, як рана…
Бальзам далеко так, як сонце,
А сонце, сонце, як і щастя,
Там, там, лише в краю коханім.
У часи голодомору 1921 р. поет працює в закордонному українському товаристві у справах надання допомоги голодуючим. І знову благає:
О, принесіть як не надію,
То крихту рідно? Землі…
Я притулю до уст її
І так застигну, так зомлію..
Водночас він дуже критично ставиться до представників еміграції, що оточували його, до самого себе, розчарованого і зневіреного. У ці роки виходять такі книжки О. Олеся: “Княжі часи. Минуле України в піснях” (1930), збірка гостросатиричних творів “Перезва” (1921), спрямована проти політичної еміграції, “Поезії, кн. X” (1930), “Кому повім печаль мою” (1931), “Маска” (вірші 1922 – 1944 р.), драматичні поеми й етюди. Але колишньої радості творчої праці вже не було. Останні роки життя були дуже сумні: фашисти захопили Прагу, надійшла звістка про загибель сина Олега, замордованого у концтаборі Заксенхаузен.
Протягом 1917-1930 рр. вийшло три книжки поета російською мовою. М. Горький писав до Олеся: “Я заочно знайомий з Вами. М. М. Коцюбинський часто і славно говорить про Вас, читав мені ваші вірші”. А потім, з 1930 по 1957 роки, його вірші не друкувалися. М. Жулинський запитує: “Чому так сталося? Чим завинив майстер перед своїм народом? Переконаний: нічим він не завинив, народ його не карав осудом, не обійшов забуттям. Намагався покарати поета сталінізм, відлучаючи його творчість від історії української літератури, вилучаючи із масових бібліотек його книги і забороняючи їх друк. Олесь завинив перед своїм народом лише тим, що не розділив із ним страхіття голоду 1932-1933 років, жахи сталінського беззаконня, ненависної фашистської окупації. Та він себе жорстоко і покарав. Покарав тим, що 1919 р. залишив рідний край і опинився на чужині”.
Ліричні твори поета відзначаються музикальністю, милозвучністю. Після Т. Шевченка О. Олесь – другий поет за кількістю творів, які покладено на музику. До них створили музику М. Лисенко, К. Стеценко, С Людвич, А. Кос-Анатольський, Д, Ревуцький, Г. Вірьовка, Білаш, Г. Майборода – загалом близько 80 композиторів. О. Олесь писав і для дітей, перекладав з російської, білоруської, грузинської, англійської, німецької, польської, болгарської та сербської мов. Своїм учителем його вважали В, Сосюра і П. Тичина.
Поезія “Чари ночі” (1904) увійшла до його вже згадуваної збірки “З журбою радість обнялась” і стала справжнім гімном життю, весні, коханню, що не може залишити байдужими молодих. Дослідник В. Яременко ак висловився про вірш О. Олеся: “Сміються, плачуть солов’ї” – це поезія, красу якої можна порівняти з красою квітів: є квіти, до яких не можна доторкнутись навіть люблячою рукою. Від дотику вони в’януть, Такі інтимні поезії О. Олеся. Настрій більшості з них просто неможливо передати. При спробі перекласти його на мову прози він в’яне і зникає… “.
Чари ночі
Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями в груди:
“Цілуй, цілуй, цілуй її
Знов молодість не буде!
Ти не дивись, що буде там
Чи забуття, чи зрада:
Весна іде назустріч вам,
Весна в сей час вам рада.
На мені єдиний запиши
Свій сум, думки і горе
І струмінь власної душі
Улий в шумляче море.
Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмелій, впиваайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.
Поглянь, уся земля тремтить
В палких обіймах ночі
Лист квітці рвійно шелестить.
Траві струмок воркоче.
Відбились зорі у воді.
Летять до хмар тумани…
Тут ллються пахощі густі.
Там гнуться верби п’яні.
Як іскра ще в тобі горить
І згаснути не вспіла,
Гори! – життя єдина мить,
Для смерті ж – вічність ціла.
Чому ж стоїш без руху ти,
Коли ввесь світ співає?
Налагодь струни золоті:
Бенкет весна справляє.
І сміло йди під дзвін чарок
З вогнем, з піснями в гості,
На свято радісне квіток,
Кохання, снів і млості.
Загине все без вороття:
Що візьме час, що люди.
Погасне в серці багаття,
І захолонуть груди.
І схочеш ти вернуть собі.
Як Фауст, дні минулі…
Та знай: над нас – боги скупі.
Над нас – глухі й нечулі… “
… … … … … … … … … … … … .
Сміються, плачуть солов’ї
І б’ють піснями груди:
“Цілуй, цілуй, цілуй її
Знов молодість не буде”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “З журбою радість обнялась… ” (поезія Олександра Олеся) “З журбою радість обнялась… “ (поезія Олександра Олеся) Хтось ударив без жалю по серці моїм, – І забилося серце в вогні золотім… І посипались іскри ясні, І в дзвінкі обернулись пісні. О. Олесь Радість і журба злилися в поезіях Олександра Олеся – тонкого лірика, співця краси й кохання. Його твори сповнені глибоким ліризмом, щирістю й […]...
- З журбою радість обнялась… (за творчістю Олександра Олеся) Хтось ударив без жалю по серці моїм,- І забилося серце в вогні золотім… І посипались іскри ясні, І в дзвінкі обернулись пісні. Зачаровані музичним ладом поетичної строфи, ми образно сприймаємо романтичний світ лірики Олександра Олеся. Герой його поезії сповнений молодих сил і прагнень, він відчуває буяння життя і оптимістично сприймає дійсність. Його пісні – це […]...
- Жанрова і тематична розмаїтість лірики Олександра Олеся Олександр Олесь – один із найталановитіших поетів початку XX століття, уже перша збірка якого засвідчила, що “Україна,- за словами М. Грушевського,- дістала поета-лірика, котрого виглядала з часів Шевченка”. Уже перший друкований вірш, датований 1903 роком, конкретизує витоки тих “срібних акордів, що з серця знялись”: В дитинстві ще… давно, давно колись Я вибіг з хати в […]...
- Аналіз вірша Олександра Олеся “Чари ночі” Літературний рід : лірика. Жанр : романс (він став популярною народною піснею). Вид лірики : інтимна (любовна). Провідний мотив : захоплення красою життя й красою кохання. Віршовий розмір : ямб. Літературознавці про твір. Вірш належить до збірки “З журбою радість обнялась”. Автор закликає читача улити “струмінь власної душі” у “шумляче море” краси весняної природи, до […]...
- Трагедія серця Олександра Олеся Трагедія серця Олександра Олеся Є в Олександра Олеся драматичний етюд “Трагедія серця”, де не тільки передано складність життєвої долі героїв твору, а й пророче передбачено трагедію серця самого поета. Ще на початку XX століття літературознавець Сергій Єфремов назвав Олександра Олеся сином свого суперечливого часу – динамічної епохи, сповненої водночас великих сподівань і гіркої зневіри. Справді, […]...
- Мотиви й образи народних пісень у поезіях О. Олеся О. Олесь входить в літературу як співець кохання. Він почав писати ще в дитинстві, коли йому було приблизно дев’ять років. Значний вплив на формування майбутнього поета мали народні пісні. Як відомо, О. Олесь любив награвати собі на музичних інструментах, коли створював свої вірші. На його думку, музика може передати почуття душі найкраще, тому його вірші […]...
- “В вигнанні дні течуть, як сльози… ” Роки еміграції Олександра Олеся Олександр Олесь – талант особливого драматичного напруження і глибини. Микола Зеров відзначав, що лірик наділений першорядним талантом, який дав йому змогу так авторитетно репрезентувати українську поезію. Високопатріотичне слово Олеся порівнюють із Шевченковим: у Кобзаря поезії високохудожні, закличні, вогненні, такі самі риси мали і вірші Олександра Олеся, який свій талант присвятив непереможному народові. Поет прагнув поетичним […]...
- Життя та творчість Олександра Олеся ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (1878-1944) Справжнє ім’я – Олександр Іванович Кандиба. Інший псевдонім – В. Валентин. Олександр Олесь народився 5.12.1878р. у м. Білопіллі, в тодішнім Лебединськім повіті Харківщини. Його дід по матері орендував великий панський маєток у селі Верхосулі, на північнім краю українського степу, тут прожив свої молодечі літа Олесь. Батько працював на рибних промислах у Астрахані, […]...
- Багатогранна лірика Олександра Олеся О слово! будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! вгорі спинися. Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним. О. Олесь Повертаються до нашої рідної землі, до нашого народу забуті імена. Чим завинили вони, визнані майстри слова, перед своїм народом? Переконані: нічим, народ їх не карав осудом, не обійшов забуттям. Намагався покарати їх сталінізм, відлучаючи […]...
- Глибокий ліризм поезії Олександра Олеся Глибокий ліризм поезії Олександра Олеся. Творчість Олександра Олеся – автора 11 збірок витонченої лірики – тривалий час була недоступною читачам України. Його ім’я було популярним лише в українській діаспорі. Характер всієї поетичної спадщини митця (його ліричних творів і поезій громадянського звучання, пов’язаних з революцією 1905 року, її поразкою та еміграцією поета) визначає журба і радість, […]...
- Журба і радість Олександра Олеся Злилися воєдино громадські й творчі інтереси Олександра Олеся, були нероздільними завжди. Уже його перша збірка “З журбою радість обнялась” виявила ліричний талант автора. Сердечністю і теплотою віє від кожного вірша збірки. Недарма Максим Рильський писав, що в особі О. Олеся інтелігенція вітала надійну творчу силу, визнавши його як щирого і безпосереднього лірика. Поезії О. Олеся […]...
- Мотиви лірики Олександра Олеся Пророчою виявилась муза Олександра Олеся: “З журбою радість обнялась… “. Назвою першої збірки поезій вона провістила драматичну долю і його творчої спадщини, і його особистого життя. Журба прослалась чорним рушником на довгі роки чужини. І тільки зрідка впліталися в неї червоні нитки радощів і надій. Та драматизм його життя був посилений трагічними подіями 1917 року. […]...
- Життя і творчість Олександра Олеся Реферат на тему: Життя і творчість Олександра Олеся (1878 – 1944) Складний життєвий шлях випав на долю Олександра Олеся (справжнє прізвище – Кандиба). Народився він в с. Крига (Білопілля) на Сумщині, закінчив Харківський ветеринарний інститут, працював у Харкові та Києві (1909 – 1919). У 1907р. у Петербурзі вийшла перша книга Олеся – “З журбою радість […]...
- “З журбою радість обнялась” (за лірикою Олександра Олеся) Життєвий і творчий шлях Олександра Олеся (О. І. Кандиби) був дуже складний. Але в тому була якась невідворотна закономірність і потреба, тому що улюбленець долі навряд чи став би справжнім поетом. Він не знав би, що таке вибір – за нього все вирішила б його щаслива зоря. Олесь був змушений зробити вибір між свободою мислення, […]...
- Коротка біографія Олександра Олеся ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ (ОЛЕКСАНДР КАНДИБА) (1878-1944) Олександр Іванович Кандиба (псевдонім – Олесь) Народився 5 грудня 1878 р. у м. Білопілля на Харківщині (тепер Сумщина) у родині хлібороба. Свої дитячі та юнацькі роки він провів на межі Гетьманщини і Слобожанщини, у панському маєтку в селі Верхосуллі, який наймав його дід по матері. Він називав себе “дитиною степу”, […]...
- Жмутки почуттів (за віршем О. Олеся “Айстри”) У творчому доробку Олександра Олеся – одинадцять поетичних збірок, більше двадцяти драм, численні опоетизовані народні казки, поеми, фейлетони, переклади. Його твори, повернувшись з чужини, навчають нас любити рідну землю, берегти народні духовні надбання. Про сенс життя, про журбу й радість, про мінливість днів розмірковує О. Олесь у поезії “Айстри”, яка була написана в 1905 році. […]...
- Україна в серці і в поезії Олександра Олеся I. Особлива сила поетичного слова Олександра Олеся – дивне поєднання думки, почуття і фантазії талановитого лірика. II. Зростання національної свідомості поета: 1. Пошук зображальних засобів відтворення любові до України, захоплення нею. 2. Участь у відкритті пам’ятника Котляревському в Полтаві, усвідомлення свого національного покликання. 3. Зустрічі з Грінченком, Самійленком, Коцюбинським, Лесею Українкою, окрилення та піднесення духу […]...
- Образ України в поезії Олександра Олеся Образ України в поезії Олександра Олеся Олександр Олесь ненастанно шукав таких виражальних засобів, які з найбільшою точністю відображали б любов і захоплення Україною, надії та розчарування, його журбу і радість: Жита з волошками, і луки, і гаї. І всі розкоші весняні, Всю вроду, всю красу безкраю. Як втілити її, не знаю, В словах, в пісні […]...
- Аналіз вірша Олександра Олеся “О слово рідне! Орле скутий!..” “О слово рідне! Орле скутий!” – пристрасний гімн рідному слову. Поет прославляє народ, який зберіг рідну мову в страшну годину, “коли він сам стоять не міг”. Слово в поезії О. Олеся може бути мечем і сонцем. Слово – це душа народу і її, душу, можна зберегти, тільки зберігши мову. Вірш “О слово рідне! Орле скутий!” […]...
- Україна в серці і поезії Олександра Олеся Олександр Олесь творив у складних умовах піднесення визвольної борні рідного народу, що завершилася 1917 року проголошенням державності України та її трагічного краху. На його творчість вплинула трагедія українського народу, який не знайшов у собі сили визволитися з-під колоніального ярма, і болісні переживання серця, відкритого до краси і любові, але змушеного постійно сприймати удари зла. М. […]...
- Героїчне минуле України у творчості Олександра Олеся (за поезією “Печенізька облога Києва”) (1878-1944) Справжнє прізвище – Кандиба. Народився у м. Білопіллі на Сумщині. Закінчив сільськогосподарську школу, Харківський ветеринарний інститут. Деякий час працював ветеринарним лікарем у Києві, Захоплено вітав події 1917 року й утворення Української Народної Республіки. Після того, як вона зазнала поразки, емігрував (жив у Будапешті, Відні, останні роки життя – у Празі). Помер після звістки про […]...
- Жанрове і тематичне розмаїття та настроєво-стильова неповторність лірики Олександра Олеся Жанрове і тематичне розмаїття та настроєво-стильова неповторність лірики Олександра Олеся Олександр Олесь передусім лірик, поет особистого переживання, поезії серця. Щемливо-бентежна ніжність та інтимність, краса й романтична окриленість його слова хвилює і захоплює, наснажує життєствердною енергією. Ліричне начало є всеохоплюючим у творах, різних як за тематикою, так і за жанровою природою. Безпосередні враження від “божого світу” […]...
- Творчість Олеся Гончара у світовому контексті Творчість Олеся Гончара у світовому контексті Олесь Гончар – один із тих українських письменників XX століття, творчість яких можна прочитувати в контексті світових літературних осягнень та ідеологічних поєдинків. Цього вимагає популярність його книжок за кордоном і – що головніше – акцентований поетичною манерою вислову людинозвеличувальний, рідкісний у світовому мистецтві настрій його творів. Читати Олеся Гончара […]...
- Поєднання громадських та інтимних моментів у ліриці О. Олеся (“Чари ночі”, “З журбою радість обнялась… “) (2 варіант) Вже одна з перших збірок “З журбою радість обнялась… ” принесла визнання О. Олесю завдяки життєрадісним акордам особистої й громадянської лірики. Хоча й з боку деяких критиків звучали закиди, що в його ранніх творах “бракує широкого різностороннього світогляду і філософічної глибини”, на мій погляд, ці докори не зовсім виправдані. Є глибина щирого людського серця, є […]...
- “… Я козак – з вільним духом, з ніжним серцем, з іскрами в очах… ” Огляд творчості О. Олеся І. Новаторські моменти О. Олеся. (Творча спадщина Олеся досить велика, якщо врахувати, що більшу частину її становить поезія – дев’ять книг. Звертався митець і до драматичного жанру. О. Олесь розширив тематичний, стильовий діапазони лірики, підніс виражальну силу українського художнього слова. Не будучи “модерністом”, він вніс багато нового в розвиток української поезії, зокрема наголосив на естетичній […]...
- Біографія Олександра Олеся (1878 – 1944) Ольшанське кладовище в Празі. Тут, на православній ділянці, – могила Олександра Олеся. (Його справжнє ім’я і прізвище – Олександр Іванович Кандиба). Ранньою весною 1988 року я вклонився його світлій пам’яті. Новий дубовий хрест; прокинулися минулорічні і з’явилися нові, посаджені кілька днів тому, квіти. Тиша і чистота, спокій і сум. Поруч поховані інші […]...
- Поєднання громадських та інтимних моментів у ліриці О. Олеся (“Чари ночі”, “З журбою радість обнялась… “) (1 варіант) Інтимна лірика O. Олеся – дивовижна казка про кохання, найвищу красу людської душі. Водночас у віршах поета, який завжди був проти замикання у сфері дрібних приватних інтересів, звучав, за словами П. Волинського, “досить потужний струмінь громадських мотивів, які… перепліталися з інтимною, пейзажною лірикою”. Можна говорити про поєднання громадянських й інтимних мотивів у ліриці О. Олеся, […]...
- Україна – муза творчості О. Олеся Україна – муза творчості О. Олеся Олександр Олесь повертається до нас з чужини піснею, яку Україна щиро вітає квітами, любов’ю і визнанням. Поезії митця навчають нас берегти, любити і цінувати свою землю, вірно служити ідеалам миру і добра. У кожній збірці поезій О. Олеся простежується зв’язок із рідною землею, сподівання на повернення додому, бо усі […]...
- Невмирущість рідного слова (за віршем О. Олеся “Рідна мова в рідній школі”) Олександр Олесь – тонкий лірик і водночас поет з мужнім громадянським голосом, що гнівно засуджував реакційну політику переслідування української культури. Як справжній патріот, письменник вважав за обов’язок спрямувати силу свого таланту на захист рідного слова. Олександр Олесь утверджував думку, що, втративши рідну мову, людина зрікається і перших материних слів, і колискових пісень, і рідної землі. […]...
- “Княжа Україна” О. Олеся – маленькі фрагменти великої Історії “Поет – завжди казкар” – сказав відомий український поет Максим Рильський. Ці слова – неначе про Олександра Олеся. Його вірші для дітей,”поеми, драматичні твори такі зрозумілі і щирі, наче автор сам перебуває у дитячому світі і добре розуміє його. Та О. Олесь розмовляє з дітьми не лише так, ніби розповідає казку. Він торкається і серйозних […]...
- Велична постать Ярослава Мудрого в однойменній поезії О. Олеся за книгою “Княжа Україна” Старий плакат-календар “Знай наших!” висить на стіні у кімнаті моєї бабусі. Серед багатьох історичних постатей України на плакаті і портрет Ярослава Мудрого: суворе, рішуче обличчя, одежа в бойових обладунках. Який він, давній київський князь? Чому народ нарік його Мудрим? На ці питання дає відповідь Олександр Олесь у поезії “Ярослав Мудрий” з книги “Княжа Україна”. Поет […]...
- Мова “всіх в єдине нас злива” (за твором О. Олеся “Рідна мова в рідній школі”) Мова “всіх в єдине нас злива” (за твором О. Олеся “Рідна мова в рідній школі”) Мені подобаються вірші Олександра Олеся. Вони хвилюють, викликають радість, сум, примушують переживати якісь події разом із автором. Саме так було з віршем “Рідна мова в рідній школі”. Одразу я відчула радісні нотки, бо для Олеся викладання української мови в школі […]...
- Життя та творчість Олеся Досвітнього Олесь Досвітній (1891-1934) Олесь Досвітній (Скрипаль-Міщенко Олександр Федорович) народився 8 листопада 1891 року в багатодітній родині дрібного крамаря, в повітовому містечку Вовча (теперішній Вовчанськ) на Харківщині. Змалечку Олександр був привчений до самостійності й працьовитості, тому за два роки закінчив земську чотирирічну школу і став працювати писарчуком земської управи. Захоплений революційним піднесенням 1905 року, Олександр прагне […]...
- Мудрий заповіт князя Ярослава (за твором Олександра Олеся “Княжа Україна”) На моє глибоке переконання, якби зараз усі домовилися виконати заповіти князя Ярослава Мудрого, що він їх проголосив ще за старих часів, то у нас менше було б проблем у сьогоднішньому житті й держави, і родини, і школи зокрема. “Бути разом і дбати про свою рідну землю” – це був головний заповіт князя Ярослава, він прекрасно […]...
- Наші предки, якими я їх уявляю (за твором Олександра Олеся “Княжа Україна”) Давніх русичів я уявляю міцними, кремезними, з орлиним поглядом. Ходили вони статечно, з гідністю тримаючи голову. Хода була некваплива, тиха, вони сторожко дослухалися до всіх довколишніх звуків: ворог міг з’явитися будь-якої миті. І взагалі, слід пам’ятати, що тоді мирного часу майже не існувало. Якщо й були хвилини радощів на честь якоїсь події чи свята, то […]...
- Місце і значення творчості Олеся Гончара в сучасній українській літературі (3 варіант) Славний і справжній прозаїк Олесь Гончар… Михайло Шолохов Говорять, що коли народжується людина, на небі з’являється зірка. У когось ця зірка маленька, у когось – більша, а ще у когось – величезна. Ще говорять, що залежить це від душі людини: якщо душа мала – то и зірка мала, велика душа – то зірка буде великою […]...
- Життя та творчість Олеся Гончара ОЛЕСЬ ГОНЧАР (1918-1995) Олександр (Олесь) Гончар народився 3 квітня 1918р. у слободі Суха (тепер Кобеляцького р-ну) Полтавської області у сім’ї робітників Терапія Сидоровича і Тетяни Гаврилівни Гончарів; батько перед війною працював у приміському колгоспі (де й загинув від німецької авіабомби), мати – на заводі металевих виробів. У 1921 р. померла матір Олександра, хлопець переїхав до […]...
- Мої думки під час читання вірша “Айстри” Вперше я почула вірш “Айстри” на уроці української літератури. Коли вчителька закінчила його читати, у класі ще кілька хвилин панувала тиша – ми були вражені віршем. Вірш подібної сили могла створити лише людина, яка жила Україною, вболівала за український народ, але, побачивши, “що вколо – тюрма”, поступово втрачала надії. Олександр Олесь, поет-вигнанець, засмучений долею Вітчизни, […]...
- Висловлювання відомих людей про творчість Олександра Довженка ДУМКИ ПРО ТВОРЧІСТЬ ОЛЕКСАНДРА ДОВЖЕНКА: “Слов’янство поки що дало світові в кінематографії одного великого митця, мислителя і поета – Олександра Довженка” (Чарлі Чаплін). “І це міг народ, якого душили поміщики і царі, такого могутнього народити! І це міг вічно замріяний лісостеп такого пружного до звершення дій найтрудніших завжди поспішаючого, гарячого появити!” (77. Тичина). “Написав я […]...
- Героїзм народів у Другій світовій війні (за романом Олеся Гончара “Прапороносці”) Героїзм народів у Другій світовій війні (за романом Олеся Гончара “Прапороносці”) I. “Згустки фронтових вражень” О. Гончара. (Студбатівцем розпочав війну Олесь Гончар у надросянських боях, закінчив мінометником, звільняючи Європу. Ця дорога довжиною майже в чотири роки позначилися могилами його бойових побратимів. “Якщо лишуся живим, розповім про вас… “, – клявся молодий солдат Гончар перед світлою […]...
Головні герої новели зав'язь.