Твоя – навіки

Твоя – навіки: серце розривалось,
Та розум в це повірити не хтів!
А, життя взяло, і круто обірвалось,
Бо ти його не зовсім зрозумів!
Тобі Владарка-доля шанс давала,
Щоб ти, за нього, мов, за гілочку схопивсь,
Вона тобі всілякого добра бажала,
Вона хотіла, щоб ти її скоривсь!
Але ж бо ні! Щоб взяти і скоритись!
Якійсь там долі, Боже мій,
Бо ти ж – Володар долі! А не раб її!
Та світ безжалісний до тебе,
На користь долі зумисне покорив,
Він мав прихильність не до тебе,
Бо він її, напевне, теж любив!!!

Ви зараз читаєте: Твоя – навіки