Учитель – Сосюра Володимир

Учитель мій! Як ми тебе любили,
Як слухали тебе в полоні юних мрій!
У пам’яті моїй тримає років сила
Твій тихий карий зір і кашель твій сухий.

Ти нас повів закохано і сміло
В незнаний світ, чудесних повний чар.
В твоїх словах, що ми в серцях лишили,
Пізнали ми любові й дружби жар.

Закони вод, вітрів, і хмар, і світла
Одкрились нам у ті далекі дні.
З тобою наша молодість розквітла
І наших дум пориви огняні.

Як гарно нам в фантазії просторах
Було блукать, все чарувало нас.
Звучав наш сміх в широких коридорах

/> Під час перерв у той далекий час.

Твій добрий зір в моїй уяві лине…
Чи сніг летів, чи квітнув теплий май,
Ти вчив любити подвиги людини,
Красу труда й безсмертний рідний край.

Ось ти ідеш повільною ходою
І слухаєш, як день шумить життям,
А ми, малі, вітаємось з тобою,
І тепло так всміхаєшся ти нам.

Урок останній. Сонце над землею
Сіяло нам. Ми радісні були.
І у життя тепло душі твоєї
Ми крізь вітри й негоди понесли.

Василь Мефодич, по тобі в скорботі
З нас не один заплакав і зітхнув,
Коли в далекій рідній Третій Роті
На цвинтарі навіки ти заснув.

І хай з тих днів згубили лік ми рокам,
Завжди, завжди, як сонячний салют,
Для нас сіяє подвигом високим
Твій благородний, безкорисний труд.

1956


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Мапа леграна у пошуку скарбів.
Ви зараз читаєте: Учитель – Сосюра Володимир
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.