Украла (скорочено) – Грінченко Борис

Коли вчитель зайшов у клас, зараз побачив, що там робиться щось непевне.

– Що тут у вас діється?

Усі мовчали, стоячи навкруг одної парти. На тій парті сиділа Олександра. Це була дівчинка першого року навчання, дочка сільського писарчука-п’янички. Вона сиділа, низько похнюпивши голову і втупивши очі у свій стіл. Її біляве, у веснянках обличчя було біле, як крейда.

Озвалася Пріська – подруга Олександри. Батько її був у економії за прикажчика. Пріська була дівчина сита, добре годована – вона завсігди носила з дому гарну їжу. Пріська погано вчилася, але була дуже весела й не могла говорити не сміючись. Вона й тепер, осміхаючись, загомоніла:

– Та Олександра вкрала в мене хліб! – сказала Пріська и зареготалася.

Ця звістка дуже вразила вчителя. Такого в школі ще не було.

– Олександре, правда цьому?

Вона нерухомо сиділа, мов кам’яна.

– Вона не вперше це краде. Вона кілька разів у мене тягала. Та я все мовчала. А оце вже сьогодні… Бачу, вхопила хліб та й побігла надвір. Я прибігла до неї, а вона злякалась: “Не кажи, – каже, – вчителеві”.

Олександра сиділа мовчки. Учні загомоніли: “Та що там її питати. І так видно. Вигнати її зі школи, а то й про нас думатимуть”. Але вчитель сказав:

– Ви вже налагодились вигонити Олександру зі школи. Може, воно й не так було. Ну, Олександро, кажи. Я думаю, що воно не так було. Певно, то ти свій хліб їла, бо я ніколи не повірю, що ти можеш украсти.

Голосне ридання розітнуло школу. На вмовляння дівчина ридала ще дужче і ніяк не хотіла сказати, чому вона так зробила. Учитель бачив, що сказати це їй ще важче, ніж було зізнатися.

Нарешті вона видавила з себе:

– Я їсти хотіла… У нас… У нас… нема чого їсти… Батько нічого… не приносять… усе пропивають. Ми їмо сухарі цілий тиждень…

Учитель відвів Олександру в свою кімнату, щоб вона заспокоїлася. А коли зайшов у клас, то з десяток рук простяглося до нього з їжею. Однак Олександра не хотіла нічого їсти й тільки плакала. Тоді вчитель звелів дітям співати молитву й завів Олександру в клас.

Після цього ні вчитель, ні діти не згадували Олександрі того випадку. Товаришки люблять її, часто пригощають чимось. Але вона пригощається рідко. А цього року здасть всі екзамени і вийде зі школи розумною і правдивою дівчиною.

Ви зараз читаєте: Украла (скорочено) – Грінченко Борис