Україна – рідна ненька. Роздуми над поезією В. Сосюри і не тільки

Україно! Ненька наша рідна, стільки про тебе писано-переписано, у стількох думах і піснях тебе оспівано, стільки живописних полотен про тебе написано. А ти знову і знову дивуєш своєю красою, своєю таїною. І кожне нове покоління зізнається тобі у вічній любові. А ти, Україно, як дбайлива ненька, зігріваєш теплом великої любові своїх синів і доньок, пам’ятаєш і бережеш кожне слово, мовлене до тебе, – як ту Шевченкову сповідь перед самим Господом:

Я так її, я так люблю,

Мою Україну убогу,

Що проклену святого Бога,

За неї душу погублю!

І Шевченків палкий заповіт – заклик до всіх українців:

Свою Україну любіть,

Любіть її. Во время люте

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

Материнський образ України постає дітям з любові, виступає із сивої давнини, із небесної блакиті, із золотої вранішньої зорі, із цвітіння вишневих садків, із калинової зажури. Кожен із поетів підібрав свої, найпотаємніші слова для неньки-Українй. Для Лесі Українки Україна – це Мати, яку не вибирають, як і долю, це пісня, яка вічна на цій землі:

До тебе, Україно, наша бездольная мати,

Струна моя перша озветься.

Із сонцем порівнює Україну поет Володимир Сосюра:

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Заклик любити неньку-Україну не новий, скоріше – старий як світ. Тут треба звернути увагу на час і обставини написання, особистий настрій і почуття поета. Адже безсмертними поетичні рядки стають тоді, коли вони народжені серцем поета. Серцем В. Сосюри народжені і барвисті епітети: “вишнева Україна”, “сад рясний”, “мова солов’їна”.

Україно, рідна ненька, хочу долучити і своє слово до багатоголосого освідчення у коханні до тебе. Слово моє скромне, але щире і захопливе. Бо не любити тебе неможливо, як неможливо не захоплюватися твоєю славою, твоєю історією, твоїм мистецтвом і твоїми людьми. Стою осінньої днини на Володимирських пагорбах і споглядаю Дніпро та красу навколишню у багряно-золотих барвах осені. І дух захоплює від твоєї краси та величі. А в душі співають слова Сосюри, зливаючись воєдино з ритмом власного серця:

Для нас вона в світі єдина, одна

В просторів Солодкому чарі…

Вона у зірках, і у вербах вона,

І в кожному серця ударі…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Україна – рідна ненька. Роздуми над поезією В. Сосюри і не тільки