Українська народна казка – Вовк, собака та кіт

Був собі чоловік, і жив у нього собака. Собака цей, поки молодий був, то й стеріг хазяїна, а як зістарився, то господар прогнав його з подвір’я. Ходив він собі степом, ловив там миші, що попало, те й їв.
Уночі перестрів того собаку вовк та й каже:
– Здоров був, собако!
Поздоровкалися. Вовк і питає:
– Куди ти, собако, йдеш?
– Поки я молодий був, мене хазяїн любив, бо стеріг його добро, а як зістарився, то він мене прогнав…
Вовк тоді до нього:
– Може, ти, собако, їсти хочеш?
– дуже хочу,- відповідає той.
Вовк говорить:

/> – Ходім, я тебе нагодую.
– Пішли.
Ідуть степом. Побачив вовк вівці й посилає собаку:
– Піди подивися, що то пасеться? Пішов собака, подививсь, вертається й каже:
– Вівці.
– Хай вони виздихають! Понабираємо за зуби вовни і не понаїдаємося, голодні будемо. Ходім, собако, далі.
Ідуть далі. Побачив вовк гуси.
– А піди,- каже вовк,- подивися, собако, що то там пасеться?
Пішов собака, подививсь, вертається й каже:
– Гуси.
– Хай вони повиздихають! Понабираємо за зуби пір’я і не понаїдаємося, голодні будемо. Ходім, собако, далі.
Ідуть вони далі. Побачив вовк –
коняка пасеться.
– А піди,- каже, – собако, подивися, що то пасеться?
Собака прибігає й каже:
– Коняка.
– Ну, то буде наша,- каже вовк.
Пішли вони до тієї коняки. Вовк почав щосили рити землю, щоб розсердитися. Тоді питає:
– А дивися, собако, чи в мене вже хвіст тріпочеться?
Подививсь собака.
– Трохи,- відповідає.
– А тепер дивися,- каже вовк,- чи посоловіли в мене очі?
– Авжеж,- відповідає собака. Тоді вовк як кинеться, як ухопить тую коняку за гриву! Розірвав її. Сіли вони разом із собакою та їдять. Вовк молодий, то він і наївся скоро. А собака старий, гризе-гризе й нічого не з’їсть. Поприбігали собаки з навколишніх сіл та прогнали його.
Іде той голодний собака степом. Назустріч йому такий саме старий кіт.
– Здоров був, коте! – каже йому собака.- А куди це ти йдеш?
– А так, блукаю собі. Поки молодий був, то робив у хазяїна – миші ловив. А тепер уже старий став, чую погано, миші бачу погано,- хазяїн мене не злюбив, не дає мені їсти і прогнав із двору… То оце я й блукаю степом…
Собака каже:
– Ну ходім, брате коте, я тебе нагодую. (Це вже й собака хоче так робити, як вовк).
Ідуть вони вдвох. Побачив собака вівці та й посилав кота:
– Біжи,- каже,- брате, подивися, що то пасеться?
Кіт побіг, подививсь і каже:
– Вівці.
– Хай їх цей та той забере! Понабираємо за зуби вовни і не наїмося. Ходім далі!
Ідуть. Собака побачив гуси.
– Піди,- каже,- подивися, коте, що то пасеться?
Кіт побіг, подивився і каже:
– Гуси.
– Хай їм лихо! Понабираємо за зуби пір’я і не понаїдаємося. Ходім далі!
Ідуть собі далі. Побачив собака коняку.
– Біжи, брате,- каже собака котові,- подивися, що то пасеться?
Пішов кіт, подивився й каже:
– Коняка.
– Ну, це,- каже собака,- буде наша, поснідаємо добре!
Почав собака рити землю, яриться та й каже:
– А дивися, коте, чи в мене вже хвіст тріпочеться?
– Ні,- відповідає той.
Собака знов риє землю, щоби розсердитися, та й знову питає:
– А що, чи тріпочеться? Кажи, що тріпочеться!
Подивився кіт та й каже:
– Трішки почав тріпотітися…
– Тріпнем бісову коняку! – рикнув собака.
І знов почав він рити землю і питає кота:
– А дивися, брате, чи посоловіли в мене очі?
А кіт каже:
– Ні.
– Е, ти брешеш! Кажи: посоловіли!
– Ну, нехай посоловіли,- погоджується кіт.
Собака як розсердиться та як скочить на ту коняку! А коняка як дасть йому копитами по голові! Собака упав і очі витріщив. А кіт підбіг та й каже:
– Ой, братику, як у тебе очі посоловіли!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Аналіз в серці і сльози і біль.
Ви зараз читаєте: Українська народна казка – Вовк, собака та кіт
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.