Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Уподібнення
Уподібнення
Уподібнення – розгорнуте порівняння, в якому розкривається низка подібних ознак між предметами, що розширює та поглиблює його семантичне поле, витворює потік містких асоціацій:
Сніг летить колючий, ніби трина,
Йде зима й бескидами гуде.
Яворові сниться яворина
Та її кохання молоде.
Він не знає, що надійдуть люди,
Зміряють його на поруби.
Розітнуть йому печальні груди,
Скрипку зроблять із його журби
(д. Павличко).
У наведеному уривку напружений ліричний сюжет, перейшовши різні рівні уподібнень, замикається на катартичному фіналі, розкриваючи вічну драму любові.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Дмитро Павличко – “Я стужився мила, за тобою… “ Я стужився мила, за тобою, З туги оберувся мимохіть В явора, що, палений журбою, Сам один між буками стоїть. Грає листя на веснянім сонці, А в душі – печаль, як небеса. Він росте й співає явороньці, І згорає від сльози роса. Сніг летить колючий, ніби трина, Йде зима й бескидами гуде. Яворові сниться яворина Та […]...
- Пісенна творчість Дмитра Павличка Пісенна творчість Дмитра Павличка I. Дмитро Павличко – поет щедрого і своєрідного обдарування. (Захоплений красою народної пісні, змалку вихований у любові до неї, Дмитро Павличко закономірно став поетом-піснярем. Багато з його поезій стали популярними піснями.) II. Незрівнянні твори поета-пісняра. 1. “Два кольори” – пісня про істинні людські цінності. (Нелегким випадає шлях кожній людині. Як на […]...
- “Червоне – то любов, а чорне – то журба” (інтимна лірика Дмитра Павличка) Дмитро Васильович Павличко… Український поет – лірик. Депутат Верховної Ради України. Дипломат. Він завітав до нас з дніпровської кручі, з тих місць, з яких видніється в блакитній далечі Лівобережжя. Багато випробувань випало на його долю, але він завжди залишався вірним своїм ідеалам: Хиляться Карпати до Дніпра, Відбива Славута їхню вроду. Я не знаю більшого добра, […]...
- “Червоне – то любов, а чорне – то журба”, (Інтимна лірика Д. Павличка) Любов робить нас гідними високого неба, а воно – ще більшою мірою – робить нас гідними любові. Тому люди, духовна глибина яких сягає за обрій, здатні відчути кохання в усій повноті. Дмитро Павличко належить саме до таких людей. Якими рисами окреслити його творчість? Отак, не думаючи, можна сказати відразу: “Писав про те й про те, […]...
- Інтимна лірика Дмитра Павличка Інтимна лірика Дмитра Павличка Це високе почуття оспівували митці всіх країн та епох. Любов – то дарунок Божий людині. А може, це і особливий дар, талант душі? Бо не кожному дається однаковою мірою. Лише чиста, світла душа здатна до великої, справжньої любові. Тож який треба мати талант, щоб висловити це незбагненне, найпотаємніше з почуттів! Для […]...
- Герасим’юк Василь – Хтось грає за лісом на скрипці Іванові Остафійчуку Хтось грає за лісом на скрипці. Спасіте його. Чи скрипку з-за шраліса чути? Та швидше з могили. То вічний був ліс. В тому лісі потоки шуміли. Вони відійшли в свою землю до роду свого. Ми всі з того лісу. Нас тяжко шукав сатана. Ми вийшли з потоків і впали з потоками В праліс. […]...
- Дмитро Васильович Павличко Реферат з української літератури Дмитро Васильович Павличко Між розгонистих просторів нестримно плине Дніпро. З російських левад, білоруських пущ котить хвилю на Вкраїну – широкий як світ, певний у силі своїй, у могутті невичерпному. Відтоді, як Дмитро Васильович Павличко уперше побачив легендарну ріку, він позичає в неї силу й снагу, і світ увесь бачиться йому прекрасним […]...
- Осінь – Сосюра Володимир Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні в синій тишині. По садах пустинних їде гордовито Осінь жовтокоса на баскім коні. В далечінь холодну без жалю за літом Синьоока осінь їде навмання. В’яне все навколо, де пройдуть копита, Золоті копита чорного коня. Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні й розкида кругом. Скрізь якась покора в тишині розлита, […]...
- Володимир Сосюра – Облітають квіти, обриває вітер Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні в синій тишині. По садах пустинних їде гордовито Осінь жовтокоса на баскім коні. В далечінь холодну без жалю за літом Синьоока осінь їде навмання. В’яне все навколо, де пройдуть копита, Золоті копита чорного коня. Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні й розкида кругом. Скрізь якась покора в тишині розлита, […]...
- Персоніфікація Персоніфікація (лат. persona – особа та facerе – роблю) – уподібнення неживих предметів чи явищ природи людським якостям; вид метафори, що сприяє поетичному олюдненню довколишнього світу: Ой, не крийся, природо, не крийся, Що ти в тузі за літом, у тузі… (П. Тичина). П., передовсім п істотна частина – антропоморфізм, має велику традицію, вона закорінена у […]...
- Ідентифікація Ідентифікація (лат. idem – той самий, facere – робити) – уподібнення, ототожнення будь-яких об’єктів на підставі тих чи інших ознак. У соціальній психології – віднесення, зарахування особи до якоїсь групи подібних до неї людей. У цьому сенсі І. вживається в соціологічному літературознавстві. В дослідженнях читацького сприйняття І. – мимовільне або свідоме ототожнення реального читача і […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ars Critica Мистецтво – що ж? Це надаремне В дно дня, дно дна сягати словом, В ядро ціляти світла темне. Ні, не чорнила – треба крові! Хай ваші терези розумні Відважать форму, зміст, прикраси, Достоту зміряють безумне І скажуть: небагато важить. Хай! Але в те сутнє, в дно дна срібне Не сягнуть мірою ні разу І сятимуть, […]...
- Поетичне вираження глибокої любові до рідної мов (за поезією “О рідне слово, хто без тебе я?”) (4 варіант) Хто голодував, той ніколи не викине в сміття шматок хліба. Хто пройшов пекло війни, не буде співати гімнів кривавому богу Аресу. Кому затикали рота, відбираючи останній скарб, рідну мову, ніколи не забуде цього, він, як дзвонар у набат під час пожежі, буде скликати людей до захисту рідного слова. Таким дзвонарем є Дмитро Павличко. Син лісоруба, […]...
- Дмитро Павличко – “Сонце намальоване циноброю… “ Сонце намальоване циноброю, На вітрилах вечора пливло. В золотій спечаленості обрію Ти світилась, як небесне тло. За зорею рідною й далекою Ти тужила на моїм крилі, Ніби не принесена лелекою, А прибула в світ на кораблі. Ми стояли в придніпровській обочі, Ми вдивлялись, наче діти, в путь, По якій твої космічні родичі Надпливуть чи просто […]...
- Мезостих Мезостих (грецьк. meson – посередині та strichos – віршовий рядок) – вірш, у якому серединні літери приховують певне ім’я або втаємничують певне значення, розглядається як різновид акровірша. досить рідкісна форма у новітній українській поезії, спостережена, зокрема, у творчості В. Самійленка: Щоб зараз же тебе пізнав люд! Мила І гарна ти, що й кращої нема, І […]...
- Уособлення, або Прозопопея Уособлення, або Прозопопея (грецьк. рrosopopeіа) – різновид метафори, художній прийом перенесення якостей живих істот на довколишні предмети, явища природи або навіть абстрактні поняття: І далі вписує конторський почерк звиклий Фігури одиниць, цей частокіл лічби. Так в караван лаштуються раби, На спинах несучи, як двійки, ікла (М. Бажан). У. близьке до уподібнення, але не має розгалужених […]...
- Еліне Еліне (грецьк. elleipsis – пропуск, випадіння) – стилістична фігура, що полягає в опущенні певного члена речення чи, словосполучення, які легко відновлюються за змістом поетичного мовлення. Вживається задля досягнення динамічності і стислості вираження думки та напруженої дії, відрізняючись цим від обірваної фрази (апосіопези), власне, вмовчування. Відомий приклад Е. – рядки з поеми Т. Шевченка “Перебендя”, де […]...
- Юрій Андрухович – Сумнів Такої ночі перейду місток, Ступлю на сніг і подолаю схил. Всього мене – до мозку і кісток Пройме мороз, опівночі стосил. О ніч німа, пустельна і совина! Цей холод, ця тілесна печія… Матерія – первинна. Це – провина. (Як не моя й не Божа, то чия?) Мої знання сумнівні і сумні. Тому й жага нутрує, […]...
- Дмитро Павличко – “Ось я танцюю. Я танцюю… “ Ось я танцюю. Я танцюю. Тебе я біля себе чую, Твій подих, лагідний вогонь, І дотик молодих долонь, І сукні тихе доторкання, Грудей незриме підглядання – Прийми мене, не відсторонь! Печальні люди, йдіть додому, Не заважайте молодому – Бо я танцюю, я живу, Я світ вдихаю мов траву Вдихає кінь на пасовищі – Я чую […]...
- Образ матері України (за поезією “У дитячому серці жила Україна”) У своїй творчості Д. Павличко часто звертається теми Батьківщини, до теми рідної землі. Вірш “У дитячому серці жила Україна” починається споминами поета про веселі і сумні пісні матері. У дитячому серці жила Україна Материнські веселі і журні пісні. Д. Павличко вчився в польській школі, де суворо заборонялося спілкування українською мовою. Тому поетові багато разів доводилося […]...
- Руданський Степан – Калино-малино Калино-малино, Ряснеє деревце! Хто ж тебе пригорне, Дівчинонько-серце? Тяженько здихнула, Дівчинонька каже: “Той мене пригорне, Хто косу зав’яже!..” Головка хитнулась, Коса розвинулась, До білої шиї Шовком пригорнулась… Косо, пишна косо! Хто тебе зав’яже?.. “Хто мене зав’яже, То віночок скаже”. Василечку милий, Любий та коханий! Зелен барвіночку – Віночку рутвяний! Хто ж тебе, віночку, Розплітати буде? […]...
- Паралелізм Паралелізм (грецьк. parallelos – той, що рухається поряд) – аналогія, уподібнення, спільність характерних рис або чину. Найчастіше трапляється у синтаксичних ситуаціях, відомих із фольклорної традиції, принаймні за піснями легендарної Марусі Чурай, в яких витворюється психологічний П.: Як ми кохалися, як зерно в горісі, Тепер розійшлися, як туман по лісі! Як ми кохалися, як голубів пара, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Amen Амінь Закінчений концерт, Лиш відгомін – омана. Кінець усього – смерть, Таємна і незнана. І радісне й сумне Минає, мов примара. Вже Бог кладе мене, Мов скрипку, до футляра. Закінчений вже спів, Уже струна не грає. Несказане цих слів Хай серце доспіває. Щоб серце доспівало, Його ти перемінь. До щастя треба мало: Гармонії. Амінь. 24 […]...
- Ліна Костенко – Музики Ішли музики із весілля. Цимбали, бубон і скрипаль. Місток вузенький над потічком! З якої тут ступить ноги? Тут як не ступиш, то не втрапиш. Іще цимбали й скрипку втратиш. Двигтить місточок у дві дошки. – Не бійтесь, куме, іще трошки! Гукніть сусідам і родині, Що ми уже посередині! Та вдарте в бубон з тої прикрості. […]...
- Ольга Анцибор – Мамі Я прийду до тебе з поцілунком, Мамочко ріднесенька моя, Обдарую скромним подарунком, З святом привітаю тебе я. З днем народження, моя хороша. Щоб не знала більше ти журби, Хай чекає ще зими пороша, Не фарбує скроні хай тобі. Мамо, відтепер давай забудем Все погане, наче й не було. Хай тебе всі поважають люди І в […]...
- Семенко Михайль – В театр Хутко йти в театр і заправляти скрипку Мовчати цілий вечір між натовпу З колегою Ах я буду цілий вечір уявляти катеринку Ах я буду почувати себе цілий вечір Калікою. 20. IX. 1916...
- Микола Руденко – Визнання Довго я виходив із війни, Пробивав духовне скам’яніння. Вірші давніх літ… А де ж вони? Бракувало щирості й уміння. Щирості?.. Напевне це не так. Це мені, сказати б не по чину: Я на хитрування не мастак – Треба іншу бачити причину. Відшуміли сили молоді, Інші обживаються причали. Я поетом став лише тоді, Коли всі великі […]...
- Чому Яків залишив свою скрипку саме Ротшильдові? (за оповіданням А. Чехова “Скрипка Ротшильда”) Чому Яків залишив свою скрипку саме Ротшильдові? (за оповіданням А. Чехова “Скрипка Ротшильда”) Якби спитати, про що саме оповідання А. Чехова “Скрипка Ротшильда”, відповісти було б нелегко. Тут і жаль за прожитим життям, і за тим, що воно минуло так невдало, і роздуми про сенс життя і смерті. Головний герой оповідання Яків Іванов постійно невдоволений […]...
- Павло Мовчан – “Вивітрюється темрява із лугу… “ Вивітрюється темрява із лугу, Зволожений світлішає пісок, Проводить риску по край неба вугіль, Відтворюючи птичий голосок… Ніч слабшає, мина пітьми свавілля, Розлазяться липучі ланцюги, Кінчається мовчальна поночівля, Світ входить швидко в світлі береги. З кубла імли виплутується стежка, Щоб луг навпіл раптово розітнуть, І молодик, як знайдена сережка, Роз’яснює небесну каламуть. І повертають речі свої […]...
- Жанр літературно-художньої критики Жанр літературно-художньої критики – форма історично складених літературно-критичних виступів: проблемна стаття, оглядова стаття, літературно-критичний нарис, літературно-критична монографія, передмова чи післямова, рецензія, анкета, інтерв’ю, фейлетон, памфлет, есе, пародія, бібліографічна довідка тощо. Кожен із даних жанрів має внутрішню змістову структуру та відповідне завдання. Жанрова класифікація не знаходить єдиного критерію. Одні схиляються до уподібнення Ж. л-х. к. з […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості Е. Гемінгвея “Старий і море” Що снилося старому після повернення додому, і чому автор закінчує свій твір саме такими словами? Старому часто сниться сон-спогад про Африку, про його молодість, про колишні подорожі. Коли йому довго не щастило, він немов викликав цей сон, і це додавало йому сил. Особливо подобався старому сон про левів на білому піщаному березі. Коли старий, утомлений, […]...
- Твір на тему: Чи все можна купити за гроші? (твір-роздум) Я знаю, що є люди, які мають дуже багато грошей. Їм здається, що вони можуть купити все. І дійсно, у них є прекрасні квартири або навіть будинки, вони їздять на красивих машинах, на них дорогий одяг, багато ювелірних прикрас. Здавалося б, живи й радій. Але мої батьки кажуть, що такі люди не щасливіші тих, хто […]...
- На перонізабутого міста На пероні забутого міста Там, де небо торкнулось повік, Стоять ті, хто немає що їсти І стояв там один чоловік. Йому треба лише допомога, Бо у нього одна лиш нога, Не в людей він просить, а в Бога,- Щоб ще друга стояти змогла. Його мрії літають так низько, Його щастя живе на землі, Він не […]...
- Творча уява Творча уява – психічний процес, який виявляється у створенні нових образів на основі раніше набутих конкретно-чуттєвих вражень. Т. у. виступає одним із моментів діяльності письменника в єдності з його пам’яттю, мисленням, волею і почуттями. Вона грунтується на перетворенні уявлень шляхом їх незвичайного сполучення (асоціацій), гіперболізації, загострення, узагальнення, уподібнення тощо. Т. у. – процес завжди активний, […]...
- Герасим’юк Василь – Він і нині скрипаль Він і нині скрипаль, Хоч висихає мозок у кістках, Коли стрічає писану, пожеристу, Особливо барванину, яка жалить кожного, Бо найперша прокинулась і виповзла з нори, А до тої ночі, коли зацвіте папороть, Ще далеко. Тонко, тонко на скрипці… Ми не хотіли більше випробувань – Ми опорядили його туди, Куди й кінь не ірже – Сам […]...
- “Україно моя, Україно, Я для тебе на світі живу” за поезією Д. Павличка Кожен із нас чув, як таємничо шепотить трава, як сюрчать коники. Кожен чув, як ніжно співає вивільга, як кує зозуля. Саме про це вірші відомого українського поета Дмитра Павличка. Ще хлопцем майбутній поет милувався краєвидами рідного села, в якому мальовничо розкидані білі хатки, оточені рясними садками. Там я знаю кожну стежку, Кожен камінець. Там узяв […]...
- Весняна пісня (скорочено) – Із лірики вагантів 1. Ось весна грайлива Вертається, В ніжну зелень нива Вбирається. Спів пташок солодкий Розноситься, Цвітом пурпуровим Луки і діброви Аж росяться. 2. Хлопці, йти по квіти Збирайтеся, Дівчат запросити Не гайтеся. Запахи, що линуть Над нивами, Зроблять вас, жагучих, На луках квітучих Щасливими! Переклад М. Борецького...
- Врубелівський етюд – драч Іван Він мав печальні всевидющі очі – В орбітах диких голубі дива. В них світ буденний, темний і порочний На полотні празничним оживав. Він суть пізнав. Він розтинав основу, Відкинувши ледачу простоту, І барви дихали п’янким болиголовом, І бризки сонця стигли на льоту. Війнуло смутком зранених конвалій З очей ним не породжених Купав, І, ніби демон, […]...
- Взаємовплив Взаємовплив – обопільна дія двох або декількох явищ, яка спричиняє в кожному з них певні зміни, грунтується на взаємодії (див.: дія, Літературний вплив). У літературознавстві В. має два аспекти: 1) свідоме або мимовільне засвоєння інформації митцями-сучасниками один від одного в процесі спілкування. Такий процес, будучи контактним, діалогічним, обопільним, стає В.’ якщо в духовному світі його […]...
- Ольга Анцибор – Невеселі вірші Виллю в віршах своїх біль і тугу, Невеселі це будуть вірші. Я відкрию тобі, як найкращому другу, Таємницю своєї душі. Я кохала так палко і ніжно І безмежно щаслива була, Розцвітало кохання трояндою пишно, Я його в своїм серці несла. Та настала пора, ти поїхав, Кілометри між нами лягли, І нема мені щастя, нема мені […]...
Мій улюблений герой шерлок холмс.