Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Усмішка
Усмішка
Усмішка – різновид гуморески, введений в українську літературу Остапом Вишнею, автором збірок “Вишневі усмішки”. Специфіка жанру полягає в поєднанні жартівливих замальовок, жанрових сценок, фейлетонних компонентів з елементами семантичної дотепності. У. започаткувала появу У.-нарису, У.-оповідання, У.-фейлетону, у.-жарту.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Її усмішка віщує новий біль Цілуєш губи, мов вдихаєш запах квітів І кожна мить приносить щось своє… Вона для тебе лиш одна така на світі І ти закоханий без всяких меж… Щось зовсім дивне сталося на серці – Солодкий шторм, хоча раніше штиль… Всі почуття зійшлися в однім герці… Ти дістаєш романтику зі скринь. Ти знаєш точно, що вона не […]...
- Краса врятує світ, якщо світ врятує красу (за новелою Р. Бредбері “Усмішка”) Є шедеври мистецтва, над якими не владний час. До таких шедеврів належить неперевершена картина Леонардо да Вінчі “Джоконда” – втілення ідеалу жіночої краси. В жодної картини світу не було стільки підробок, і жодна картина не піддавалася таким випробуванням: її заливали фарбою, прагнули порвати на шматки, замалювати куточки губ, щоб назавжди знищити таємницю, що зберігається в […]...
- Антиклімакс Антиклімакс (грецьк. anti – проти, klimax – драбина) – стилістична фігура, протилежна за значенням клімаксові, розкривається при спадній інтонації; різновид градації: Маже, й поети лиш ті, Що за юнацтва вже сиві… ..Мрії мої золоті, Мрії мої нещасливі! (Є. Плужник). У ситуації А. спостерігається також певне пом’якшення, навіть послаблення семантичної напруги поетичного мовлення....
- Новела “Усмішка” – твір-застереження Кажуть, якби з планети Земля вилітав на інші планети якийсь вигаданий зореліт, то його обов’язково спорядили б картиною Леонардо да Вінчі “Джоконда”. Це для того, щоб люди на іншій планеті могли мати уявлення про нашу культуру, про духовність. Але ж картина була написана 1503 року! Невже за цей час нічого кращого людство не придумало? Пройшло […]...
- Рефлексія Рефлексія (лат. reflexio – вигин, відображення) – емоційне осмислення у художньому творі автором власних переживань, роздуми над динамікою душевного стану. Цей різновид психологічного самоаналізу найбільш притаманний ліриці та жанрам, близьким до неї (віршам у прозі, ліричній драмі), в яких розкривається найпотаємніша специфіка духовного світу людини, як, скажімо, у медитаціях Олександра Олеся: Ах, скільки струн в […]...
- Мрія про перемогу добра й людяності (за новелою Рея Бредбері “Усмішка”) Я вибираю зірки. Р. Д. Бредбері Рей Дуглас Бредбері – найвидатніший американський письменник-фантаст. Писати він почав ще до війни, хлопчиком, що виріс у бідній лос-анджелеській родині; тепер він – автор багатьох книг, який зумів перетворити фантастику на справжнє мистецтво. Фантазії про майбутнє, стверджує письменник, допоможуть жити в сьогоденні. “Адже майбутнє народжується із сьогодення. Майбутнє створюється […]...
- Краса врятує світ, якщо світ врятує красу (за новелою Рея Бредбері “Усмішка”) Є вічні шедеври образотворчого мистецтва, над якими не владний час, метушня політиків, для яких “минає славне і гучне”. До таких творів належить неперевершена “Джоконда” Леонардо да Вінчі, незрівнянне втілення гуманістичного ідеалу жіночої краси. Жодна картина світу не зазнала такої кількості підробок, нападів: її заливали фарбою, намагалися пошматувати, старанно замальовували куточки вуст, щоб убити незбагненну посмішку, […]...
- Роман у віршах – визначення Роман у віршах – різновид змішаного жанру, що поєднує багатоплановість, епічні принципи розповіді з суб’єктивністю, притаманною ліричним творам. Роман у віршах став популярним у ХІХ-ХХ ст. Межують з ним драматична поема, віршована повість. В Україні помітне пожвавлення цього жанру спостерігається у 60-70 рр. XX ст. (хоча представлений він й у 30-50 рр.: “Марина” М. Рильського, […]...
- Іван Андрусяк – Усмішка горлом Це спів розрізаної шиї Фістула тиха але щира Впились червоним розімліли Пухнасті чорні груди ночі Це спів розрізанорї шиї Попід огризками дзеркал Співає як хлюпоче з крана Прибита ковдрою до рани Неначе парус голова І ти повір їй бо вона Всміхається кривавим горлом...
- Оксиморон Оксиморон (грецьк. oxymoron – дотепна нісенітниця, від oxys – гострий, moras – безглуздий) – різновид тропа, що полягає у сполученні різко контрастних, протилежних за значенням слів, внаслідок чого утворюється нова смислова якість, несподіваний експресивний ефект (світла пітьма, суха вода, крижаний вогонь тощо). Принцип семантичної несумісності між іменником та прикметником широко використовується у художній літературі (В. […]...
- Світ фантастики (за творчістю Рея Бредбері) 1. Поява фантастичної літератури. (На початку XX ст. з’явилася фантастична література, яка одразу ж привернула до себе увагу читачів. Науково-фантастичні оповідання – це література майбутнього, твори, які мала читати сучасна людина.) 2. Передумови виникнення нового жанру. (Стрімкий розвиток науки й техніки зумовив появу фантастичної літератури.) 3. Видатні письменники-фантасти. (Варто зазначити, що багато письменників працювали над […]...
- Пастораль Пастораль (лат. pastoralis – пастуший) – різновид буколіки; невеликий за обсягом художній твір, де мовиться про цноти сільського життя на лоні природи, підкреслюється стилізація простоти. В П. на першому місці – умовність: від уявного золотого віку, вільного від соціальної нерівності, до надто чуттєвого світу шляхетних пастухів, пастушок та невишуканих умов їхнього життя. Класичним взірцем цього […]...
- П’єса П’єса (фр. piece) – різновид драми, в основу якої покладено конфлікт серйозного, складного і яскравого характеру (“В катакомбах” Лесі Українки, “Потомки запорожців” О. довженка та ін.). Подеколи цей термін вживають у більш широкому значенні – стосовно будь-якого драматичного. жанру (драма, трагедія, комедія тощо). Назву “П.” застосовують також, коли йдеться про ліричний вірш (у минулому віці). […]...
- Комедія ситуацій Комедія ситуацій – жанровий різновид комедії, розбудований на несподіваному повороті сюжетної лінії, інтризі чи “непередбачуваному” збігові обставин. К. с, відома з античної доби, розвивалася в середньовічних фарсах, у комедії масок, в інтермедіях тощо. до цього жанру зверталися Т. де Моліна (“Чеснотна Марта”), В. Шекспір (“Комедія помилок”), Ж.-Б. Мольєр (“Тартюф”), М. Гоголь (“Ревізор”), І. Котляревський (“Москаль-чарівник”), […]...
- Байка Байка – коротке, переважно віршоване, алегоричне оповідання, в якому закладено дидактичний зміст,- один з різновидів ліро-епічного жанру. Складається з оповідної частини та висновку-повчання. У вчинках персонажів Б. – звірів, птахів, рослин – вбачаються і висміюються людські вади. Засновником Б. вважається легендарний еллін Езоп (VI-V ст. до н. е.), іменем якого (езопівською мовою) називають інколи підтекст […]...
- Меніппова сатира, або Меніппова сатура Меніппова сатира, або Меніппова сатура – жанр античної літератури, що полягає у вільному поєднанні віршів та прози, пов’язаний з іменем філософа-кініка Меніппа із Гадари – сирійської (III ст. до н. е.). На жаль, від його спадщини лишилися тільки заголовки, однак традицію свого попередника продовжив Лукіан (діалоги “Меніпп”, “Ікароменіпп”, “Бесіди в царстві мертвих”), Марк Теренцій Варрон […]...
- Детектив Детектив (англ. detective – агент розшуку, з лат. detectio – розкриття) – різновид пригодницької літератури, передовсім прозові твори, в яких розкривається певна таємниця, пов’язана із злочином. Серед представників цього жанру – Е. По, В. Коллінз, А. Конан-дойль, Агата Крісті та ін. Улюбленцями багатьох читачів стали Нат Пінкертон, Нік Картер, особливо Шерлок Холмс, чиї розслідування досить […]...
- Своєрідність творчої спадщини Остапа Вишні Остап Вишня – письменник, який у 20-х рр. XX ст. заохотив мільйонні маси до читання української літератури. Він був “королем українського тиражу”. За життя гумориста побачили світ понад 100 збірок його творів, деякі неодноразово передавалися. У великому творчому доробку письменника представлені різноманітні жанри малої прози (усмішка, гумореска, фейлетон, памфлет, автобіографічні оповідання), але скрізь присутній іронічно […]...
- Шарада Шарада (фр. charade, від Прованс, charrado – бесіда) – різновид версифікаційної гри, котрий полягає у відгадуванні закодованих слів чи виразів, сприяючи розвитку інтелекту та активізації мовного поля під незвичним, асоціативним кутом зору. Цей жанр здавен використовувався з дидактичною метою, викликав інтерес у літературі бароко, авангардизму тощо. Приклад Ш. – вірш д. Білоуса: Одне – сніп […]...
- Двоголосе слово (двоголосся) Двоголосе слово (двоголосся) – окремий тип слова в літературі, досліджуваний металінгвістикою. д. с. одночасно належить двом суб’єктам мовлення, виражаючи два відмінні наміри, два погляди чи значеннєві позиції, які перебувають у діалогічному відношенні. Сам факт і спосіб подачі такого слова зумовлює появу в ньому другого голосу, власне, голосу розповідача (нарратора) чи автора. М. Бахтін у праці […]...
- Гумор Гумор (лат. humor – волога, рідина) – різновид комічного, відображення смішного в життєвих явищах і людських характерах. Г. не заперечує об’єкта висміювання і цим відрізняється від сатири, для якої характерне цілковите заперечення й різке осміяння зображуваного. добродушний Г. піддає осміянню здебільшого часткові недоліки загалом позитивних явищ, окремі смішні риси в характері людини. Поняття Г. вживається […]...
- Семантичне поле Семантичне поле – сукупність лексичних одиниць, об’єднаних спільністю змісту, що відбиває понятійну, предметну чи функціональну подібність означуваних явищ; смисловий, змістовий комплекс окремої однозначної чи багатозначної лексеми, слова; семантичне поле лексико-семантичної групи; семантичне поле лексеми, слова. Структура С. п. досліджується методами компонентного аналізу й синтезу....
- Остап Вишня – письменник-новатор Сатира і гумор – прадавні жанри літератури, що висміюють хиби людей, суспільства, держави тощо. Як правило, гумор асоціюється з висміюванням рис людини, а сатира – держави та суспільного ладу. В час, коли творив Остап Вишня, навіть гумористичні твори мали утверджувати більшовизм. Але ж це розходилося з сутністю сатири. Тому Остап Вишня, справжній сатирик за природою […]...
- Уособлення, або Прозопопея Уособлення, або Прозопопея (грецьк. рrosopopeіа) – різновид метафори, художній прийом перенесення якостей живих істот на довколишні предмети, явища природи або навіть абстрактні поняття: І далі вписує конторський почерк звиклий Фігури одиниць, цей частокіл лічби. Так в караван лаштуються раби, На спинах несучи, як двійки, ікла (М. Бажан). У. близьке до уподібнення, але не має розгалужених […]...
- Спадщина Остапа Вишні – відбиття тогочасних проблем Спадщина Остапа Вишні – відбиття тогочасних проблем I. Остап Вишня – неперевершений майстер сміху. (Життя Остапа Вишні було незвичайним, наповненим різноманітними сумними і радісними подіями, які митець сприймав із гумором. Його називають “королем українського тиражу”, бо за життя письменника-сатирика вийшло понад сто збірок його творів, деякі з них перевидавалися шість і більше разів.) II. Творчість […]...
- Епічні твори в українській літературі Епос – художнє відтворення зовнішнього стосовно письменника світу, розгорнуте в часі й просторі. Епічними називають твори, у яких письменник в описово-розповідній формі змальовує події, людей та їхні вчинки. Епічні жанри групують за ознакою обсягу їхньої тематики, тобто більшої чи меншої повноти охоплення дійсності. Залежно від масштабів зображення подій і доль розрізняють Три групи епічних жанрів: […]...
- Епіграф, або Мотто Епіграф, або Мотто (грецьк. epigraphe – заголовок, напис) – напис, що розташовується автором перед текстом твору або його частиною; як правило, Е. – це цитата з відомого тексту, вислів з афористичним змістом, приказка тощо. У емблематичній поезії функцію Е. виконували “девізи” (“мотто”) – один із трьох (поряд із зображенням і підписом – епіграматичним віршем) компонентів […]...
- Новела Новела (італ. novella, від лат. novellus – новітній) – невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вималюваною дією. Н. властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Серед різновидів епічного жанру Н. вирізняється строгою й усталеною конструкцією. до композиційних канонів Н. належать: наявність строгої та згорненої композиції […]...
- Художній простір і час – визначення Відображаючи дійсність, мистецтво не може не відображати і часопросторові форми її існування. Простір і час у мистецтві – це універсальні визначення художнього образу. Специфіка художнього простору полягає в тому, що він є художньо-відображеним простором і має естетичний зміст. Митець у своєму творі, відтворюючи реальний простір, разом із тим формує певний художній простір, у якому відбуваються […]...
- Шванк Шванк (нім. Schwank – жарт) – жанр німецької середньовічної літератури, переважно сатиричне оповідання, подеколи у віршованому вигляді (XII-XVI ст.). Близький за мотивами до фабльо та прозової новели доби Відродження, ПІ. обмежувався епатуванням побуту клерикалів та лицарства, часто схилявся до відвертого цинізму. Найпомітнішим явищем цього жанру вважається збірка веселих, грубуватих Ш. мандрівного поета Штрікера під назвою […]...
- Літота Літота (грецьк. litotes – простота, помірність) – троп, різновид метонімії (протилежний за значенням гіперболі), в якому міститься художнє поменшування величини, сили, значення зображуваного предмета чи явища. Приклад Л. з вірша М. Вінграновського “Поїхали у Сквиру, на гриби… “, котрий у пуанті розкривається трагічним завбаченням: Ми карасів наловим до обіду І серцем захмелієм як на те, […]...
- Природа сатири і гумору у творчості О. Вишні Реферат на тему: Природа сатири і гумору у творчості О. Вишні “Мабуть, з часів Котляревського не сміялась Україна таким життєрадісним, таким іскрометним сонячним сміхом, яким вона засміялась знову в прекрасній творчості Остапа Вишні”, – писав Олесь Гончар. Справді” Остап Вишня – гуморист і сатирик для мільйонів читачів. Він зміг у мудрих і працьовитих, дотепних і […]...
- Повістка Повістка – невеликий епічний твір (повість, оповідання, оповідь, розповідь, переказ). Термін поширився у другій половині XIX ст. Ним називали окремі свої оповідання Ю. Федькович, М. Коцюбинський, А. Кримський, І. Франко та ін. А оповідання “Серце не навчити” Ю. Федькович називає повісточкою, запровадивши зменшену форму терміна....
- Евфемізм Евфемізм (грецьк. euphemismos, від еu – добре maphemi – кажу) – благозвучне слово або вираз, вжите для заміни непристойних, небажаних чи заборонених. Має давнє міфологічне коріння, коли не дозволялося називати певний тотем; власне – різновид табу, стилістичний прийом, близький до перифразу, витворений культурою народного світобачення (так, “ведмідь” досі має евфемічну назву “вуйко”). досить часто Е. […]...
- Сатиричні жанри Реферат на тему: САТИРИЧНІ ЖАНРИ ВСТУП Тривалий час у тлумаченні терміна “сатира” дотримувалися думки, що це група викривальних художніх та художньо-публіцистичних творів різних жанрів. Але в такому випадку до сатиричних важко віднести твори несатиричних жанрів, в яких використовуються прийоми іронії та сарказму. Адже сатира – це не тільки твори викривального характеру, а й спосіб відображення […]...
- Засоби комічного у творчості Остапа Вишні (3 варіант) “Який би я був щасливий, якби своїми творами зміг викликати усмішку, хорошу, теплу усмішку… Ви уявляєте собі: народ радісно “смікнувся!” – занотував колись у своєму щоденнику чародій сміху Остап Вишня. З того часу минуло майже століття, але народ, для якого так самовіддано творив митець, продовжує сміятися весело і щиро, читаючи його твори. Сміються люди так, […]...
- Рубаї Рубаї – чотиривірш, як правило, філософського змісту за схемою римування: а а – а (різновид монорими). Р. як викінчений мініатюрний віршовий твір, що виражає певну думку, підкреслену в останньому рядку строфи, – одна з найпопулярніших версифікованих форм у ліричній поезії народів Сходу, сягнула своєї досконалості в тюркомовному літературному середовищі (Захириддин Бабур) та іранському (Омар Хайям). […]...
- Оповідання – визначення Оповідання – невеликий прозовий твір, сюжет якого грунтується на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажу. Невеликі розміри оповідання вимагають нерозгалуженого, як правило, однолінійного, чіткого за побудовою сюжету. Характери показані здебільшого у сформованому вигляді. Описів мало, вони стислі, лаконічні. Важливу роль відіграє художня деталь(деталь побуту, психологічна деталь та ін.). Оповідання дуже близьке […]...
- “Усмішки” Остапа Вишні 1. Остап Вишня – один із зачинателів і найвизначніших представників української сатирично-гумористичної літератури (це чародій сміху, майстер гострого слова, який висміював у своїх творах бюрократів, п’яниць, хапуг, браконьєрів. Вишня – письменник народний, бо боліє душею за народ, його страждання, а також радіє його радощам). 2. Вишня – новатор (він збагатив жанрові різновиди памфлету, фейлетону, гуморески, […]...
- Костумбризм Костумбризм (ісп. costumbrismo, від costumbre – звичай) – напрям у художній літературі й малярстві Іспанії та Латинської Америки XIX ст., породжений романтичним захопленням народною культурою, перейнятий піднесенням національної свідомості. К. в Іспанії позначився на творчості Р. Месонеро Романоса, М.-Х. де Лари, С. Естебанеса Кальдерона та ін., в Латинській Америці – Х.-Х. Вальєхо (Чилі), Р. Пальми […]...
Роль митця у суспільстві.