В епоху високогуманної поезії (за творчістю китайських поетів Лі Бо і Ду Фу)
I. Доба середньовіччя на азійському континенті. (Доба середньовіччя починається від V століття – падіння Риму, Західної Римської імперії, до XV століття – падіння Візантії, початку великих географічних відкриттів, винаходу книгодрукування. Доба середньовіччя дала світові чимало видатних митців як у Європі, так і в Азії.)
II. Творчість китайців Лі Бо і Ду Фу як вершина світової лірики.
1. Поет Лі Бо – лицар печалі. (Дехто із сучасників вважав поета диваком: Лі Бо пішов із дому, жив усамітнено, мандрував, був поетом незалежним у переконаннях
Слід жити по правді –
Вся мудрість у цьому, вся сіль.
Про світ я замислююсь,
І про життя, і людину.
(Переклад Л. Первомайського)
Лі Бо – майстер витонченої лірики, тієї східної недосказаності, яка притягує і примушує замислюватися над тим, чого не досказав автор. Навіть його печаль – красива і витончена:
На яшмових сходах
Біліє холодна роса, –
Промокли панчохи.
Пливуть мовчазні небеса.
Дивлюсь крізь фіранку
На місяць осінній печальний, –
На тихій воді він тремтить
І повільно згаса.
(Переклад Л. Первомайського).)
2. Мистецтво несподіваного в “обірваних рядках” Ду Фу. (Бунтівний дух поета не хотів миритися із владою тимчасових правителів, із розкішшю пихатих багатіїв, з безглуздими війнами та їх наслідками для простих людей. Але Ду Фу не лише викривав. Він створював і традиційні звернення до друзів, поетів, звертався до образів діячів минулого, а у віршах, присвячених Лі Бо, змалював індивідуальний портрет свого видатного сучасника. Ду Фу – майстер пейзажної лірики. Він оспівав природу рідної країни, радість життя простої людини на лоні природи:
Тривожно гримлять барабани – вже люди не ходять;
Це осінь, і чується втомлена пісня гусей…
А ніч розсипає дзвінкі роси білі води;
А в ріднім краю місяць світло ясніше несе.)
(Переклад Я. Шекери)
III. Внесок поетів у розвиток китайської поетичної культури. (Значення творчості Лі Бо і Ду Фу важко переоцінити. Вони мали величезний вплив на розвиток китайської поезії. Лі Бо свого часу увінчали найвищим званням митця, а Ду Фу шанобливо звуть “корифеєм поезії”.)
Твір опис осінь у лісі.