В кінці греблі шумлять верби – Родинно-побутова пісня

В кінці греблі шумлять верби,
Що я насадила…
Нема того козаченька,
Що я полюбила.
Нема того козаченька,
Що я полюбила.

Ой немає козаченька –
Поїхав за Десну;
Рости, рости, дівчинонько,
На другую весну!
Рости, рости, дівчинонько,
На другую весну!

Росла, росла дівчинонька
Та на порі стала;
Ждала, ждала козаченька,
Та й плакати стала.
Ждала, ждала козаченька,
Та й плакати стала.

Ой не плачте, карі очі, –
Така ваша доля:
Полюбила козаченька,
При місяці стоя!
Полюбила козаченька,
При місяці стоя!

Зелененькі огірочки,
Жовтенькі цвіточки…
Нема мого миленького –
Плачуть карі очки!
Нема мого миленького –
Плачуть карі очки!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Анализ твору диво.
Ви зараз читаєте: В кінці греблі шумлять верби – Родинно-побутова пісня
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.