Вальс
Грає рояль так тихо й ніжно,
Та недовго так йому грать,
А пари-лебеді білосніжні
По залу танцюють, по залу летять.
У ритмі вальсу все закрутилось,
У ритмі вальсу плинув час.
І, ніби світ весь зупинився
І, ніби все завмерло враз.
Та грав рояль тихо і ніжно,
Плинув і плинув невтримний час,
А пари-лебеді білосніжні
Спинились, бо закінчився вальс.
Хоча вальс і закінчився
На струнах душі рояль буде грать,
А в пам’яті залишилось,
Що пари танцюють, що пари летять.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Любов Колосюк – Ці тіні – так легко ховаються в сонці Ці тіні – так легко ховаються в сонці, Танцюють у парі то танго, то вальс, Всміхаються ніжно і тонуть у танці, І в поцілунках стрічаються враз! Безмежне натхнення і зімкнуті руки, І погляд глибокий прикутий навік, І серця гарячого випитий стукіт… Я звикла кохати і ти, мабуть, звик!...
- Павло Мовчан – Вересневий вальс Усупереч усьому був вересень тривалим: Куницями снував і яблука котив… Хоч на кілку кашкет вже теліпавсь зів’яло І, репнувши, кавун сміявся золотим. Мене ти вже не ждеш… Я й сам не жду нікого… То промайнеш в юрмі, то виринеш зі сну, На обрії зійшлись в одну – прямі дороги, А я собі обрав криву і […]...
- Микола Вінграновський – Коли починається ніч Коли починається ніч Все починається спочатку На чорному полі Витворений з криги та снігу З’являється білий рояль Висотою до неба Зліва Спиною до мене В темно-зеленому платті Дівчина входить Іде і сіда за рояль Мить І заплакали пальці її Мить Засміялися пальці І рояль почав танути Ось він уже як хмара Ось він уже пароплав […]...
- Ольга Анцибор – Королева балу Я була королевою балу, В сукні білій, в красивім взутті, Вальс і танго я так танцювала, Як до цього ніколи в житті. Кров гаряча у скроні шугала, Танцювати хотілося ще, І рука моя ніжно лягала Кавалеру на сильне плече. Душу я відкривала у танку, Над паркетом легенько злітала, Танцювала до самого ранку- Я була королевою […]...
- Не перемотуйте треків Усе наше спільне життя (якщо можна так казати) нагадувало музику. То була одна з тих пісень, де немає слів. І не тому, що хтось робить акцент на музиці, а тому, що сказати було нічого. Проте, часом слова не такі вже й важливі. Куди більше плаче душа від того, як солодко хтось водить смичком по струнах, […]...
- Іван Ольховський – Вдвох вони долають, розсікають хмари Вдвох вони долають, розсікають хмари, Вдвох вони у щасті, вдвох вони в біді. Лебідь і лебідка все життя у парі, Лебеді кохають тільки назавжди. Лебедину ніжність дати б для людини, Менш було б розлучень, менш було б образ. Люди – не постійні. Пари ж лебедині У житті кохають вірно й тільки раз....
- Микола Руденко – Пам’ять душі Це ніби сон. Але ж не сон – видіння, Яке прийшло з людської глибини. Душі в віках не пізнане бродіння, Що з дійсності виготовляє сни. Гніді чи, мо’, червонозолотаві (Як полум’я, що виникло з грози) Летять кудись – у славі чи неславі? – Козацькі коні, впряжені в вози. Їх сотні, тисячі. Мужичі спини Гойдаються у […]...
- Павло Мовчан – Шовки Летять шумкі шовки, щоб лагідно сповити Попалені горбки, пощерблене чоло. І пензель золотий відновлює на плитах Затерті імена і вибите число. Та падає листок і закрива століття,- Утворений провал їх миттю поглина. І промінь, наче перст, пронозить верховіття, І кам’яні карби промацує до дна. Зусилля твоїх рук чогось на світі варті? Де камінь родовий, де […]...
- Іван Андрусяк – Цнота Пройшов крізь блакитну залу де пили вино І крізь смарагдову де грали в покер Пройшов через жовту залу де палили опіум І крізь чайну кімнату де жували пейот Заходив також до пурпурної кабіни Темної як труна Дійство у ній бридке і розкішне Аж після опівночі Наситившись кольорами по вінця Наважився вийти на вулицю Однак навіть […]...
- Леся Українка – “Якщо прийде журба… “ Якщо прийде журба, то не думай її Рознести у веселощах бучних За столом, де веселії друзі твої П’ють-гуляють при покликах гучних. Ти не йди в пишний дім, де музика бринить, Де танцюють веселії пари, – Там ще гірше серденько тобі заболить, Чоло вкриють ще тяжчії хмари. І в людську течію ти не важся іти, Де […]...
- Олесь Гончар – Лебеді На кривавій вечірній воді Білі ячать лебеді. Вітре бурхливий, повій, Озера зруш супокій. Тиші ясної раби, Не знали ми вік боротьби. Чого ми бажали, куди пливли? Для чого на світі жили? На кривавій вечірній воді Білі ячать лебеді. 1941, Харків...
- Броніслав Грищук – Чорний Острів, білі лебеді Я іду собі у вересень, В лоскотання павутинні, Чорний Острів на тім березі, Білі лебеді на хвилі. Соціальне забезпечений, Що й америки не треба, Я пускаю дим колечками В незалежне рідне небо. Я пускаю дим хмаринками За плече своє за праве, Плаче ангел, хоронитель мій, Безутішно, безугавно. Та невже, мовляв, не знаю я, Що куріння […]...
- Павло Мовчан – “Пресвітлий-світлий день. Із дива кам’яніє… “ Пресвітлий-світлий день. Із дива кам’яніє, Судомлячи гілки, розчахнута верба, І срібний літачок у небі ледве мріє, І ковза синя тінь по сонячних горбах. По сонячній струні, по променю тонкому Зісковзує униз не пташка, а сльоза. Мов хтось сплакнув було на радість в світі тому, І покотилась вниз запалена сльоза. На шибці товща скло від краплі. […]...
- Павло Мовчан – дві сніжинки Нам прошкувать в залітошну печаль… Мені одному – ти ж бо вже пристала, Ламать реальність гранями кристалу. Мені одному думать і мовчать… Вже дві сніжинки впали, ніби бренькіт, Упали так, як кінь з тремтливих ніг. І відізвався голосом тоненьким Гарненний день і тлустий, тлустий сніг. І було дивно (навіть смішно стало): Товстезний сніг, а голос […]...
- Старий рояль давно вже не звучить Старий рояль давно вже не звучить, Не чуть акордів від гітари, І ніжний голос вже давно мовчить, І світле небо затягнули хмари. Нема образ й недоліків не залишилось Лиш тиха пам’ять у старих фотоальбомах І світла тінь від ніжності твоїх очей. Немає сил і навіть шепоту уже немає, Куди поділась ти? І щастя де зникає? […]...
- Ольга Анцибор – дорога в самотність Так чекала кохання, Так хотілось весни. Та роки все летіли, Наче віщії сни. Із спекотного літа Раптом виринув ти, Та до осені разом Не змогли ми дійти. Не розвіяв самотність, Тугу не розігнав, Мовби метеоритом Моїм серцем промчав. Ніжно перса погладив, Ледь торкнувся чола, І дорога далека За тобою лягла. Ця дорога в самотність, Ця […]...
- Ілля Манченко – Пожовклий лист летить самотньо з гілки Пожовклий лист летить самотньо з гілки, Холодний дощ пронизує наскрізь, З’явилась і сховалась швидко білка, Із шолудем на дерево шмигик. Трава пожовкла, небо темно-сіре, З листками грає вітер в піддавки, Розкрили хмари свої руки-крила, Й летять, летять по небу як птахи....
- Дмитро Загул – “Понад пожовклим очеретом… “ Понад пожовклим очеретом, Високо в хмарі, верх землі, В далекий край повільним летом Летять журливі журавлі. Летять довгенькими ключами Понад розлогими ріллями… Кру-кру, кру-кру! В далекий край, в чужу землю… Ключами, довгими рядами Понад широкими землями Підняли лет легеньких крил… І в бога просять тільки сил, Щоби щасливо долетіти За море – там, до свої […]...
- Душевний ніжний абсурдизм безшабашного брутального божевілля) Я хочу тебе дуже ніжно..вбити. Неспішно, легко, просто. І посаджу у тебе на могилі квіти. В душі, так знаєш, зараз дуже млосно! Я хочу тебе дуже ніжно вбити. Дозволь мені це, любий, прошу! Тебе і мертвим буду я любити. От тільки ти не стій в сторонці… Я хочу тебе дуже ніжно вбити. Так легко повиламувати […]...
- Ольга Анцибор – дай мені, Боже, чоловіка Дай мені, Боже, чоловіка, Того, що палко я люблю. Я знаю, що це гріх великий, Та всеодно тебе молю. Тебе благаю на колінах, Цей гріх мені прошу простить, Бо дні й роки летять невпинно, А серце любить і болить. Я зла нікому не бажаю, Не хочу кривди і жалю. Хай тільки він мене кохає, Бо […]...
- Іван Андрусяк – витинання на схилах гробів Витинання на схилах гробів Все потроху – і місяць і віжки Птах на прив’язі до голубів Вибирає тварину пішки Неповторність потвори (не за гончарем) – Розгортання із білого в поле Я накрию тебе як сухий очерет Що колотиме а не вколе Розпромінення вальсу на двох і на трьох (сепаратну зорю вітайте) Може вийде на всніжений […]...
- Алла Жабокрик – Сукня падає з пліч і ключиці твої горять Сукня падає з пліч і ключиці твої горять. Ти не тут. Ти мовчиш. Ти додолу схилила повіки. Всі слова утекли, лише руки зрадливо тремтять. І по венам не кров, а бурхливі карпатськії ріки. Сукня падає з пліч і бажання до стелі летять. І зап”ястя вібрують, і входять у вигини тіл. Ти безмежна тепер. Розчинилася серед […]...
- Стародавні уявлення і вірування нашого народу у повісті Михайла Стельмаха “Гуси-лебеді летять… “ Чарівною казкою дитинства здається нам повість М. Стельмаха “Гуси-лебеді летять… “, неначе вона народилася з народних оповідань, повних чаклунства і дива. Письменник в образі Михайлика показав себе, власні дитячі роки, враження, відкриття і витоки свого мистецького натхнення. Він знайомить нас з багатьма чудовими героями, але, на мій погляд, головним героєм є дивний світ природи, ті […]...
- Ольга Анцибор – Я так за тобою сумую Я так за тобою сумую, Бо жити без тебе не вмію, Я фото твоє поцілую, Тебе ж цілувати не смію. Лиш раз ти дозволив, коханий, Вустами до тебе торкнутись, В солодкім вечірнім тумані Так ніжно до тебе горнутись. Цю мить і це щастя безгрішне Я в серці своїм зберігаю, Так трепетно, палко і ніжно Тебе […]...
- Українська родинна педагогіка у повісті М. Стельмаха “Гуси-лебеді летять” (1912 – 1983) Народився в с. Дяківцях Літинського району на Вінниччині в бідній селянській родині. Закінчив сільську школу, Вінницький педагогічний технікум та Вінницький педагогічний інститут. Вчителював у школах Київщини і Вінниччини. У роки Другої світової війни був на фронті артилеристом. Після війни займався письменницькою діяльністю. Прозаїк, поет, драматург, кіносценарист. Широковідомі романи “Хліб і сіль” (1969), […]...
- Аналіз вірша В. Симоненка “Лебеді материнства” І Лірика одного з найкращих українських поетів В. Симоненка приваблює нас І самобутньою образністю поетичної мови, відкритістю й чесністю автора, пристрастю й непоборним духом своїм. А ще більше – ніжністю і ліризмом, глибоким j проникненням в душу людини. Сповнена вогнем його палкої душі, вона й сього-‘ дні є окрасою нашої літератури. Одним із найпопулярніших віршів […]...
- А лебеді летять… над моїм дитинством… над моїм життям (за повістю М. Стельмаха “Гуси-лебеді летять… “) А лебеді летять… над моїм дитинством… над моїм життям (за повістю М. Стельмаха “Гуси-лебеді летять… “) Видатний письменник дивиться на небо. Він щось хоче побачити там? Ні, він згадує своє дитинство, і вже перед нами стоїть маленький хлопчик Михайлик, який народився в мальовничій місцевості на Вінниччині. Згадується матуся, Ганна Іванівна, така добра, ласкава, невтомна трудівниця. […]...
- Ілля Манченко – Так було! Тебе пригортаю до своїх грудей І ніжно цілую в лобик і щічки, Загорілось у небі багато свічей, Нам посміхнулись привітно смерічки. Ти дивилася ніжно в очі мої, В них я бачив спокій, кохання і мрії, Міцно стискав тендітні долоні твої, Билися в серці розбурхані хвилі. Цілунки гарячі, солодкі, п’янкі, Не звертаєм уваги на перехожих І […]...
- Юрій Андрухович – Етюд ремонту Пізнє літо пишне мов латина Крейдяний пейзаж на золотому І безнога лялька климентина Доживає на уламках дому Житла мов лункі концертні зали Ходять малярі в чудних беретах У довічний вирій проячали Лебеді на вицвілих веретах Слоники і котики і кахлі Жужмом полягли на полі втечі Галактичний пил у горлі печі А вазонки висотані й чахлі […]...
- Таня Гелетюк – Осінь Холодна ніч, холодний ранок, Холодна кава на сніданок. Пусті думки, пусті надії, Розбиті знову тихі мрії. Чому? За що? душа кричала. Зірвались сльози, заридала… Шуміло листя і кружляло, Літало, падало, вмирало, Танцюючи прощальний вальс, Танцюючи в останній раз. Пішов дощик, стояв туман Зірвався вітер-ураган. Він рвався в дім, кричав, шумів, Хоча й даремно – розумів… […]...
- А вже красно сонечко… – Олесь Олександр Веснянка (З драматичної поеми “Над дніпром”) А вже красно сонечко Припекло, припекло, Яснощире золото Розлило, розлило. На вулиці струмені Воркотять, воркотять. Журавлі курликають, Та летять, та летять. Засиніли проіски У ліску, у ліску… Швидко буде земленька Вся в вінку, вся в вінку. Ой сонечку-батечку, Догоди, догоди, А ти, земле-матінко, Уроди, уроди....
- Катерина Бабкіна – Він забирає її о третій Він забирає її о третій. Вона в зеленому. Дотики випадкові спалахують, ніби іскри між рукавами, Сонце прямо над ними, ллється крізь дах засклений Після довгого січня, в лютому вже шалене, Ніби потік між високими берегами. День зсередини блакитний і білий, очікування у нього в колінах, Про що він думає? Про про її запахи, плечі, зап’ястя. […]...
- Василь Симоненко – Лебеді материнства Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибку казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, Не пущу тебе колиску синову гойдати. Припливайте до колиски, лебеді, як мрії, Опустіться, тихі зорі, синові під вії. Темряву тривожили криками півні, […]...
- Павло Мовчан – Обійми І крякав крук, але довкруг ні хмарки, І горобина, вибухнувши жарко, Аж іскрами розбризкалась навкіл. А поруч з нею вільхи недогарки – Так ніби сонце ділене навпіл… Сюди погонь, а туди сажа чорна, Сюди весілля, а туди печаль, Сюди оздоб’я, а туди потворність, Туди захлання, а сюди кришталь. Все нарівно, бо світить на два боки, […]...
- Мозолевський Борис – Балада про рідну пісню То не лебеді кричали, Не сполохані зигзиці. То ловили яничари Українок білолицих. Степовими кураями Налетіли, ніби круки. Рвали тіло нагаями, Ще й ламали білі руки. Потішались до світанку, Все спалили до билинки. Йшли при конях полонянки, Цебеніла кров на литки. А коли дорога пізня Відняла останні сили, Забриніла раптом пісня Та й звелася в небо […]...
- Василь Стус – Море – чорна грудка печалі Море – Чорна грудка печалі, Душа Мефістофеля Наодинці. Терпне рояль Під пальчиками дівочими, І в воду Падає з кручі земля. Шерхлі трави Вологі пасажі ловлять, І стогін стихії Туманом важким облягло. * Гусне вечір сурою корана, І в яру струмка гортанний звук. Стільки правди в горлі, стільки мук – Не переповісти і до рання. * […]...
- Роман Скиба – Блискавка світ розкреше Блискавка світ розкреше. Трохи принишкне час. Свічка помре, і вперше Я не впізнаю вас. Тріснуть дроти з напруги, Стлумить шосе камаз. Зірка впаде, і вдруге Я не впізнаю вас. Вистигне на касеті Магнітофонний вальс. Північ проб’є, і втретє Я не впізнаю вас. Вулиць іскристі ріки Вигаснуть пульсу в такт. Світе ж ти мій великий… Як […]...
- Дмитро Павличко – “Наша любов… “ Наша любов Як літак Здатна нести Тягарі величезні Ніжно передані їй На землі Тільки не здатна Дотик чужого крила Витерпіти в польоті Незаймана Незалежна Висока Впасти Згоріти Загинути Ладна в ту ж мить Любить вона небеса Та все ж повертається На землю І кожен раз Крила здригаються з болю Іскра влітає в бетон Ніби земля […]...
- Семенко Михайль – Морзе Нас затримали смуги вечірні На мармурових східцях. Нас зустрічали акорди невірні І менует без кінця. Сурдинять далекі автомобілі. Мруження пішло по озері. Самотно пляміють лебеді білі І в серці тріпотів Морзе....
- Летять журавлі У вирій летять журавлі А з ними і мрії мої Летять над простором лелеки А ми з тобою ще й досі далекі Та й літо пройшло не помітно І радість від щастя не квітне І час стирає почуття Дратує розум відчуття Не дарить сміх, турбує біль І час пустий, сумні думки Не чутно вже мелодії […]...
Персько таджицька лірика план.