Головна ⇒ 📌Класична література ⇒ Василь Герасим’юк – Ми на камінь поклали мечі
Василь Герасим’юк – Ми на камінь поклали мечі
Василь ГЕРАСИМ’ЮК
Ми на камінь поклали мечі
і в ріці наших коней купали,
а чужинці прийшли уночі
і на березі табором стали.
Ми ховались у хвилях сумних,
перша сотня голодного війська.
Ми шукали старий оберіг,
нас шукала зневага чужинська.
Виглядали дружину з імли,
а діждали чужої навали.
Ми не винні, що зайди прийшли
і на березі табором стали.
Ми не ждали хвали чи хули
і погибелі злої сьогодні –
не по славу чужинці прийшли,
а по голови першої сотні.
Ми на камінь поклали щити
і в ріці своїх коней купали.
Нам сьогодні отут полягти.
Ми сьогодні чужинців не ждали.
Притулилась до неба вода,
в небесах наших коней гойдає…
І з’явилась лисиця руда
з-поміж хмар на північному краї.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Герасим’юк Василь – Ми на камінь поклали мечі Ми на камінь поклали мечі І в ріці наших коней купали, А чужинці прийшли уночі І на березі табором стали. Ми ховались у хвилях сумних, Перша сотня голодного війська. Ми шукали старий оберіг, Нас шукала Зневага чужинська. Виглядали дружину з імли, А діждались чужої навали. Ми не винні, що зайди прийшли І на березі табором […]...
- Юрій Іздрик – Є час коли камінь наріжний – зброя Є час коли камінь наріжний – зброя І час коли камінь – тіло і хліб Є час коли світ починають двоє І час коли двох розділяє світ Є час коли небо утримує воду І час коли гине в воді родовід Є час коли світло іде зі сходу І час коли темрява сходить на схід Є […]...
- Герасим’юк Василь – У захристії трійця стоїть У захристії трійця стоїть. Біля неї стану, Доки ти принесеш три свічі, Три свічі для Йордану. Запалю три свічі на Йордан, Ти обів’єш зіллям, І запахнуть черленим уста Під хрестом білим. Золотіють в ріці на Йордан Від свічок лиця. Розійдуться в ріці уста, Бо в руці – трійця....
- Павло Мовчан – Заснув я у полі, поклавши під голову камінь Я сам-один заночував у полі: Високий мур зростав на видноколі, Поволі обгороджував мене; Я тілом чув тяжіння неземне, Тому й чіплявся за траву руками, Під голову поклавши теплий камінь, Що сонцем упивався цілий день… І стежив за роїстими зірками, Виймався мені голос із грудей. Десь у байраці скімлила лисиця, І гнала холод споночіла птиця На […]...
- Високий ранок. Камінь ненагрітий… – Маланюк Євген Високий ранок. Камінь ненагрітий, Сочистий кущ і поруч – синя тінь. Вузьке від спеки річкове корито. Уламки скель. Акварелева рінь. Прокинься лиш. Хіба ж це не знайоме? Не Сугоклей? Не висохлий Інгул? Ці майже зовсім гранітові зломи І здовж долини вітру рівний гул… Перечекай. Це ще не чорна осінь: Це – золота, як згадка про […]...
- Чи потрібні людям філософський камінь, еліксир життя, приворотне зілля, чарівна паличка, щоб досягти щастя? (П. Зюскінд “Запахи”) ЗЮСКІНД ПАТРІК (нар. 1949) З виходом роману “Парфумер” (1983) ім’я німецького письменника стало широковідомим, його стали називати класиком ще за життя, але літератор досить сором’язливий, не любить давати інтерв’ю журналістам, стиль мого життя трохи відлюдькуватий, за що преса назвала його “фантомом німецької розважальної літератури”. Творчість П. Зюскінда розпочалась успіхом на театральній сцені – була здійснена […]...
- Галина Танай – Чуєш, як сточують камінь чужі голоси Чуєш, як сточують камінь чужі голоси, Як проростають у небо, скляне і глибоке, Поки покірно ковтають солоджену синь Ваших холодних будинків розбухлі коробки? Вас небагато лишилось – лиш ти і вона, Двоє на вимерзлу темінь порожніх кварталів, Двоє чужих і неторкана довга зима, Двоє живих на розметане сніжне провалля. Слухай різдвяного дзвону далеку луну, Слухай, […]...
- Вода десь точить білий камінь… – Сосюра Володимир Вода десь точить білий камінь, Кує зозуля у гаю. Де б я не був, а все ж думками Лечу в донеччину свою. Лечу, неначе та лелека, Дивлюся радісно кругом І шахту згадую далеку, Де працював я юнаком. Дінця солодкі, ясні води, Посьолка рідного огні І той садок біля заводу, Де ми гуляли в давні дні. […]...
- Я хочу правді бути вічним другом і ворогом одвічним злу (Василь Симоненко) Я хочу правді бути вічним другом і ворогом одвічним злу (Василь Симоненко) Якщо ти дійсно служиш правді, а не злу – Чому ж у щирості вбачаєш крамолу? / В. Симоненко “Пильному” / Василь Андрійович Симоненко – великий син України, її геніальний поет. Він умів любити так щиро, так ніжно, так самозречено, як, мабуть, ніхто на […]...
- Василь Стефаник – Новина Василь Стефаник НОВИНА У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки. […]...
- Василь Герасим’юк – Жива ватра Василь Герасим’юк ЖИВА ВАТРА Дерево тремо об дерево, доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, тому бережемо її. Ми знову виведем наші отари на наші гори і за древнім полонинським звичаєм проженемо крізь неї – щоби ніяка пошесть не напала, щоби жоден хижак не внадився, щоби громи із блискавками не розігнали, щоби підступний гад […]...
- Картини рідної Донеччини у творах “Вода десь точить білий камінь”, “Солов’їні далі, далі солов’їні” (1 варіант) Володимир Миколайович Сосюра народився в місті Дебальцево на Донбасі в 1898 році. У його творах знайшли поетичне відображення і героїчний подвиг народу, який в боях відстояв честь і незалежність Батьківщини, і натхненна праця людини, і особисте її життя, радощі і болі. У часи, коли немало поетів захоплювались масштабністю і космізмом зображення дійсності, Сосюра пише з […]...
- Герасим’юк Василь – Гой Великий ворожбит живе в Карпатах. Він ще живе. Його назвали – Гой -. Він ще не має права помирати – Хай світ не той. Хай навіть дух не той. Він ще уздрить у темнім закамарку Увесь мій недорід, увесь мій бруд. І він ще скаже: повтирайся, шмарку, – Ти вже ногою там, хоч друга – […]...
- Пачовський Василь – Біографія Васи́ль Миколайович Пачовський – український поет, історіософ і мислитель. Народився поет 12 січня 1878 в Жуличах біля Золочева. Його Батько – сільський священик, патріот і народовець. Мати Марія походила з роду Боярських, в якому теж було багато священиків. 1886 року Василь пішов до школи, а 1889 його віддали до польської гімназії у Золочеві. 1891 року […]...
- Герасим’юк Василь – Міф Василеві Корпанюку Коли немолодий чоловік Повертається додому, Він іде зарінком, він іде лісом, Він іде над потоком, він обминає скалу. Він у дорозі награфить На красивий камінь, Він облюбує в дорозі Плескату плиту, Буває, що й картату. Він візьме каменину на руки І понесе її вгору, Бо хата його на горі. І камінь не вирветься […]...
- Микола Вінграновський – Наш Василь Пам’яті Василя Симоненка Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі З розплющеними 28-літніми очима Наш Василь іде по останній у світі дорозі З зупиненим серцем з опущеними руками В яких учора іще Говорило перо Поета-мужа В темно-коричневому костюмі В білій сорочці защібленій матір’ю під підборіддям В черевиках зашнурованих дружиною З кручі дніпра З 28-ми […]...
- Василь Стефаник – Новина (СКОРОЧЕНО) Василь Стефаник Новина (СКОРОЧЕНО) “У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і […]...
- Василь Еллан-Блакитний – Повстання Еллан-Блакитний Василь ПОВСТАННЯ Андрієві Заливчому I Де оспіваний задуманим поетом Сивий морок звис над сонним містом, – Кинуто Революційним Комітетом, Наче іскру в порох терориста. Наказ дано (коротко й суворо): Вдарити й розбити ворогів. Спало тихе місто і не знало – скоро Звідкись грізний гримне стріл. Над безлюдністю провулочків порожніх Білий ранок опалево плакав. Раптом […]...
- Василь Стус – Вибрані твори Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2008. – 352 с. ISBN 978-966-481-088-0 Василь Семенович Стус – класик української літератури XX століття. Він став на смертельний двобій із тоталітарним режимом і залишився в пам’яті людській як нескорений поет-борець. До видання ввійшли вибрані поезії зі збірок “Зимові дерева”, “Веселий цвинтар”, “Час творчості”, “Палімпсести”. Також книга включає публіцистичний лист Василя […]...
- Василь Герасим’юк – Пси Юрія Змієборця ПСИ ЮРІЯ ЗМІЄБОРЦЯ Ми закопувались доти, доки нас не спинили джерела. А потім прийшли дерева і стали над нами. А потім прийшли пси і вили над нами. А потім принесли дівчину і в неї була одна рука. І ми зимували так, як зимують вода і вогонь. А потім ти сказала: \”Христос воскрес!\”, наша однорука весно. […]...
- Василь Симоненко – Цар Плаксій та Лоскотон ЦАР ПЛАКСІЙ ТА ЛОСКОТОН Цареве сімейство Там, де гори і долини, Де гуляє вітровій, – Там цвіте краса-країна З дивним ім’ям Сльозолий. І колись в країні тій Був па троні цар Плаксій, Голова його мов бочка, Очі – ніби кавуни. В Плаксія було три дочки І плаксивих три сини. Старша звалася Нудота, Середульшенька – Вай-Вай, […]...
- Чумак Василь – Біографія Василь Григорович Чумак (літературні псевдоніми – С. Віче, Вагр, М. Ічня; 7 січня 1901, Ічня, Борзенського повіту – 21 листопада 1919, Київ) – український поет, публіцист, революційний, громадський і культурний діяч. Василь Григорович Чумак народився 7 січня 1901 року в містечку Ічня на Чернігівщині в селянській родині. 1918 року закінчив гімназію в Городні і переїхав […]...
- Василь Чумак – Біографія Василь Григорович Чумак (літературні псевдоніми – С. Віче, Вагр, М. Ічня; 25 грудня 1900 (7 січня 1901), Ічня, Борзенського повіту – 21 листопада 1919, Київ) – український поет, публіцист, революційний, громадський і культурний діяч. Василь Григорович Чумак народився 7 січня 1901 року в містечку Ічня на Чернігівщині в селянській родині. 1918 року закінчив гімназію в […]...
- Картини рідної Донеччини у творах “Вода десь точить білий камінь”, “Солов’їні далі, далі солов’їні” (3 варіант) Володимир Сосюра був надзвичайно ніжною людиною, що дуже тонко відчуває красу рідного краю. Любов його до української землі, а також до своєї батьківщини, милої серцю Донеччини, відбилася в багатьох творах поета. Чутливий до змін у природі рідної землі письменник пише: Солов’їні далі, далі солов’їні Знов весна розквітла на моїй Вкраїні. Любов до Вітчизни переповнює душу […]...
- Василь Герасим’юк – Чоловічий танець Василь Герасим’юк ЧОЛОВІЧИЙ ТАНЕЦЬ Ти мусиш танцювати аркан. Хоч раз. Хоч раз ти повинен відчути, як тяжко рветься на цій землі древнє чоловіче коло, як тяжко зчеплені чоловічі руки, як тяжко почати і зупинити цей танець. Хоч раз ти стань у це найтісніше коло, обхопивши руками плечі двох побратимів, мертво стиснувши долоні інших, і тоді […]...
- Герасим’юк Василь – Кроки на смерековім помості Орестові Новаківському Стережіться, щоб ви не погордували Ні одним із малих сих, бо їх ангели у небі Видять лице Отця мого, що на небі. (Мтв. 18:10) Кроки на смерековім помості. Звуки темні й теплі – як рілля. В сутінках прийшли до мене гості. Не сказали: Хто і звідкіля. Ось один – найстарший – ликом дивен: […]...
- Герасим’юк Василь – Щороку Щороку Сивими осінніми досвітками Ми із’їжджалися у Косів На торги. На другу богородицю Ми сходили з полонин, А в неділю сідлали коней І сивим осіннім досвітком Їхали на торги. Ми викохали маржину на продаж. Ми брали із собою своїх жінок, Щоб вони вкрили всю торговицю Килимами і веретами, Ліжниками і всім на світі – Хай […]...
- Василь Стефаник – новеліст Новела для літератури здається простим і доступним жанром, та все ж майстрів не так багато. Серед них найпомітніша постать – це Василь Стефаник. Новели Стефаника – вражаючі. Бо здається, що це – не художній вимисел; це сприймається як репортаж із місця подій. Він писав реалістичні твори, а тому вони були страшними у своїй реальності. Не […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Хати Хати, немов гриби червоні, Ростуть під вітром буйновійним. У черепицю дощ задзвонить. Моє село, ти ще спокійне? По давніх війнах, що минули, В лісах багрових виють лиси. Ще люди заграв не забули, Знов над селом комета висить. В ріці дівчата сонце миють, Прийшли над воду вільхи рядом. Тут орють від століть, тут сіють І бунтарів […]...
- Василь Симоненко – Берег чекання Через душі, мов через вокзали, Гуркотять состави почуттів… Може, сподіватися зухвало, Вірити і ждати – поготів. Та не вірить я не маю змоги, Обіймає сумніви огонь, І червоним ліхтарем тривоги Зупиняю поїзда твого. І стою на березі чекання: Що ти мені з гуркоту кричиш? Станеш ти біля мого благання Чи до інших станцій просвистиш?...
- Василь Герасим’юк – Осінні пси Карпат Василь Герасим’юк Осінні пси Карпат Іду – немов траву чиюсь толочу – Отак мені. Не погляд і не зойк з гущавини. Та озирнутись хочу, поглянути на слід бодай разок. Не видно сліду. Не крадуться тіні. Ніхто не скочить… І – по рукоять! Але я знаю: є ще пси осінні – Вони мене почули і не […]...
- Герасим’юк Василь – Є різні ватри. Є ватрИ Є різні ватри. Є ватрИ, Що з довгими прийшли ночами. Горять в снігах під небесами На голому джубрі гори, Горять немов між нами. Ти – По той бік полум’я. Несила Очей від нього відвести. Мене ти забуваєш, мила, Бо думаєш лише про те, Про що це вогнище захоче. І тільки не заплющуй очі, Допоки виє […]...
- Новина (скорочено) – Стефаник Василь 1871-1936 “У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки. Мучився Гриць […]...
- Герасим’юк Василь – На березі він вогонь розклав На березі він вогонь розклав. Петро в човні не знаходив місця І кинувся в море, добрався вплав Апостол, що тричі його зрікся. На землю ступив, хитку від сльози. Стрічає, цілує Син Чоловічий. І мовить: “Ягнята мої паси”. Говорить тричі. Та перша Воскреслого бачила ти. Не зразу впізнала, від сліз незряча. Встав з гробу І з […]...
- Чим близький мені поет Василь Стус Чим близький мені поет Василь Стус Творчість Василя Стуса, як і саме життя, схоже на короткий, але яскравий спалах. Своєрідність і сила мистецького таланту, оригінальність і самобутність поета зачаровують, його поезії западають глибоко в душу. У Стуса ліричний герой сам на сам зі своїми болями, переживаннями, печалями й радощами. Поет прагне наблизити людей до ідеалів […]...
- Герасим’юк Василь – не ті що стріляли, у спину Не ті що стріляли у спину Не ті що прийшли як святі А потім свою Україну Від себе ховали Не ті Що знали як вої вмирали А потім цвіли в забутті На площі бо сурми заграли Не ті моя рідна не ті Лише крізь діряві мішені Угледіли скорбні шляхи Стискаючи попіл у жмені Ховаючи зброю […]...
- Василь Симоненко – Цар Плаксій та Лоскотон (Критика, скорочено, пояснення (стисло)) Василь Симоненко Цар Плаксій та Лоскотон (Критика, скорочено, пояснення (стисло)) У країні Сльозолий правив цар Плаксій. У нього було три дочки – Нудота, Вай-Вай та Плакота і три сини Плаксуни. Цілими днями вони плакали. Цар звелів, щоб плакали і всі діти в країні, бо він любив їхні сльози пити. Незважаючи на заборону сміятися, до дітей […]...
- Василь Стус – Біографія Василь Стус (1938 – 1985) Народився в селянській родині. 1939 батьки – Семен Дем’янович та Ірина Яківна – переселилися в місто Сталіно (нині Донецьк), аби уникнути примусової колективізації. Ще через рік (1940) забрали туди своїх дітей. Закінчивши середню школу зі срібною медаллю, Василь вступив на історико-літературний факультет педагогічного інституту м. Сталіно. Закінчивши 1959 навчання з […]...
- Новина – Стефаник Василь У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки. Мучився Гриць цілі […]...
- Герасим’юк Василь – Він і нині скрипаль Він і нині скрипаль, Хоч висихає мозок у кістках, Коли стрічає писану, пожеристу, Особливо барванину, яка жалить кожного, Бо найперша прокинулась і виповзла з нори, А до тої ночі, коли зацвіте папороть, Ще далеко. Тонко, тонко на скрипці… Ми не хотіли більше випробувань – Ми опорядили його туди, Куди й кінь не ірже – Сам […]...
Життєвий шлях сореля.