Василь Герасим’юк – Осінні пси Карпат

Василь Герасим’юк
Осінні пси Карпат
Іду – немов траву чиюсь толочу –
Отак мені. Не погляд і не зойк
з гущавини. Та озирнутись хочу,
поглянути на слід бодай разок.
Не видно сліду. Не крадуться тіні.
Ніхто не скочить… І – по рукоять!
Але я знаю: є ще пси осінні –
Вони мене почули і не сплять.
Не виють. Не печуть небесні схили.
Отари не женуть – то відійшло.
Верхи їх відпустили й побіліли –
вже був мороз. Вже вкуталось село.
Вже все забуто!
Згризено в гонитві!
А що насправді – чорне і круте,
аж крутить листям буковим на вітрі,
аж менша псота кумельгом іде!
Їх спини жовті. Їх зіниці білі.
Їх лапи відігріті у золі.
Їх газди мокрі в тихому похміллі.
Їх зорі вічні. Їх газдині злі…
А ти ідеш – печаль чиюсь толочиш,
В ногах чиїхось часом, як щеня,
заскімлиш…
Часом озирнутись хочеш,
немовби хтось тебе наздоганя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Аналіз вірша олена теліга чужа весна.
Ви зараз читаєте: Василь Герасим’юк – Осінні пси Карпат