Василь Стефаник – поет “мужицької розпуки”
Так образно висловився про творчість Василя Стефаника його побратим по перу Марко Черемшина.
Стефаник увійшов в історію світової новелістики як автор правдивих соціально-психологічних новел з життя галицького селянства. Пройняті трагізмом і глибиною душевних переживань, його твори стали яскравим свідченням засвоєння письменником найвищих досягнень європейських літератур. Основною темою його творів було життя найбіднішого селянства на західноукраїнських землях. “Я свою душу пустив у душу народу, і там я почорнів з розпуки… “,
Кажуть, щоб пізнати поета, треба ввійти в країну поета. Що ж являла собою Галичина, ця часточка споконвічної української землі за часів, коли жив і творив Василь Стефаник? Тоді вона перебувала у складі Австро-Угорщини як напівколонія. Галицьке селянство перебувало у важкому становищі – воно весь час обезземелювалося, убожіло, не мало до чого докласти рук (промисловості в краю майже не було),
В автобіографічній новелі “Моє слово” Стефаник зазначив, що буде гострити слово на кремені душі. Він відчував солоний піт і тихі пісні, що “снувалися за орачем, за плугом і за погоничем”. Селянські будні підкидали йому невигадані історії, село ж обдарувало новеліста і своїм словом, але не тим, яке “легенькою ластівкою під сонцем літає”, а тим, що “мужикові у горлі застряє і білим каменем кам’яніє”.
Уже перша збірка оповідань “Синя книжечка” вразила читачів драматичними картинами горя і злиднів галицьких селян. Згодом Максим Горький скаже про Стефаника, що він пише “коротко, сильно і страшно”.
З-під пера письменника поставали правдиві картини тогочасної дійсності, постійно пройняті співчуттям до знедолених і наскрізь критичним ставленням до світу визиску і безправ’я, осудженням паразитизму панівних класів.
У 1899 році Стефаник пише новелу “Новина”. В основу її покладено дійсний факт: у селі Трійці овдовілий чоловік під тягарем злиденного життя доходить до розпачу й топить у річці свою меншу дочку. Хотів утопити ще й старшу, але та випросилася. Письменник побував у селі, розмовляв із старшою дівчинкою Гандзею (це ім’я залишилося й у новелі), яка вмовила батька не вбивати її, повідала авторові окремі подробиці тієї події. Незабаром була створена й новела, в якій головну увагу зосереджено на психологічному вмотивуванні дій Гриця Летючого. Вже першою фразою письменник повідомляє про страшну новину дітовбивства. Порушуючи всі усталені прийоми композиції, він розпочинає твір з розв’язки, бо для нього було головним вмотивувати злочин батька. Сюжет новели й оснований на показі тих змін, що відбуваються у психіці селянина.
Життя Гриця було нестерпним: у нього померла дружина, він страждає з недоглянутими дітьми вже два роки. Ніхто йому не допомагав у біді, не цікавився його життям, яке минало в голоді та холоді. Інколи батько міг кинути дітям шматок хліба, а “вони, як щенята коло голої кістки, коло того хліба заходилися”. Були дівчатка такі худі, що викликало здивування, як їхні кісточки тримаються разом. Здавалося, що живими в них залишилися тільки очі, котрі “важили би так, як олово, а решта тіла, якби не очі, то полетіла би з вітром, як пір’є”. Діти їдять сухий хліб, а Грицеві здається, що у них кістки в лиці потріскують. І раптом йому спадає страшна думка: “Гриць глянув на них із лави і погадав: “Мерці” – і напудився так, що аж його піт обсипав”. Важкий стан Гриця Летючого видно також із портрета: “Почорнів, і очі запали всередину так, що майже не дивилися на світ, лиш на той камінь, що давив груди”. З того стану Гриць не бачив ніякого виходу. І після довгих душевних мук вирішив утопити своїх доньок. Одягнувши дітей у “драночки”, Гриць іде до річки. Втопивши меншеньку доньку, він відпускає старшу, яка випросилася в нього, і йде до міста, щоб заявити про злочин, вчинений з любові до дітей, що невимовно страждали.
У цій маленькій сцені, вихопленій із самого життя, відтворено весь жах становища селянина, який силою обставин змушений вчинити страшний злочин. Але чому ж цей “злочинець” викликає у нас не відразу, а співчуття? Письменник дає виразну відповідь на питання про винуватців злочину – не Гриць Летючий, а поміщики та урядовці, весь той несправедливий лад, що прирік трудящу людину на голод і злидні, є його справжні винуватці.
Образ Гриця Летючого відкриває у творчості Стефаника цілу галерею типів і характерів селян, які схожі на останні ступені зубожіння. Всі вони ніби й схожі один на одного, однак, придивившись пильніше, за кожним бачиш неповторну особистість зі своїм внутрішнім світом, зі своїми болями, драмами, надіями.
Такий, зокрема, селянин Антін з новели “Синя книжечка”, “що онде п’яний викрикує на толоці”. Він був якийсь нещасливий, “все йшло йому з рук, а ніщо в руки”. Після смерті дружини та двох синів Антін “пив і пив; пив; пропив бука-ту поля, пропив город, а тепер хату продав”. Одержавши від війта “синю книжку службову” (паспорт), має йти з села найматися.
В іншій новелі – “Лесева фамілія” розповідається, як нужда та злидні зробили з селянина Леся пияка, що краде з хати останнє збіжжя та несе пропивати до корчми. Лесиха з дітьми мусить доганяти та примушувати дітей бити батька.
Поряд з образами дорослих Стефаник малює образи дітей. Письменник показував життя з точки зору народних уявлень та інтересів, розглядав добрі і злі вчинки з погляду народної моралі. Доля дітей глибоко хвилювала батьків. Діти – то радість, але діти й горе.
Батько й мати, які живуть у злиднях, люблять хвору дочку Катрусю, але з властивою простим людям прямолінійністю говорять, що вона, певно, помре, а вони лише дурно витрачають гроші на її лікування (новела “Катруся”).
З великою художньою силою передано переживання бідного селянина Івана в новелі “Кленові листки”. В розпалі жнив народилося ще одне дитинча, а їх у сім’ї уже й так чимало. Іван скликав кумів на родини, хоч жінка важко хвора, і, пригощаючи їх хлібом та горілкою, розповідає про незавидну долю наймитських дітей, що ростуть у бур’яні, не доглянуті, не нагодовані, а потім йдуть у найми або до тюрми, коли щось украдуть.
У новелах “Виводили з села” та “Стратився” зображується велике батьківське горе, спричинене тяжкою рекрутчиною, яка губила життя молодих селянських синів у австро-угорському війську.
Розорення і безпросвітні злидні наприкінці XIX століття гнали галицьких селян у масову еміграцію до Америки. Проводи на чужину здалися письменнику схожими на похорон. Це призвело до створення новели “Камінний хрест” (1889). Новелу також написано на основі реальних подій. Прообразом Івана Дідуха була реальна особа – русівський селянин Іван Ахтемійчук, який дійсно виїхав до Канади і листувався з письменником.
У новелі “Камінний хрест” родина Івана Дідуха в пошуках кращої долі вибирається до Канади. Прощання Івана з рідною хатою, селом, односельцями – це своєрідний похорон. Камінний хрест зі своїм та жінчиним ім’ям, поставлений Іваном Дідухом на глиняному горбі, який він усе життя обробляв тяжкою працею, став символом страждань сотень тисяч галицьких українців, що їх злидні погнали за кордон, до “Гамерики” й Канади. Образ Івана Дідуха – це образ усього галицького селянства. Його трагедія – трагедія всього краю.
Твори Василя Стефаника, написані кров’ю серця й великим талантом, стали окрасою не лише української, а й світової літератури. Письменник хотів бачити свій край вільним, щасливим, і своєю творчістю наближав цей час.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Василь Стефаник – Новина (Стислий переказ, дуже скорочено) Василь Стефаник Новина (Стислий переказ, дуже скорочено) У селі сталася новина: Гриць Летючий втопив меншу дочку, а старша випросилася. Тепер про нього заговорили всі, хоча раніше мало й знали, як він жив. Вже два роки по смерті дружини тяжко бідував чоловік, взимку не топили навіть хати, жили на печі. Одного разу Гриць приходить додому. Діти […]...
- Новина (дуже стисло/скорочено) – Стефаник Василь У селі сталася новина: Гриць Летючий втопив меншу дочку, а старша випросилася. Тепер про нього заговорили всі, хоча раніше мало й знали, як він жив. Вже два роки по смерті дружини тяжко бідував чоловік, взимку не топили навіть хати, жили на печі. Одного разу Гриць приходить додому. діти просять їсти, чим дратують пригніченого тата. Він […]...
- Василь Стефаник – новеліст Новела для літератури здається простим і доступним жанром, та все ж майстрів не так багато. Серед них найпомітніша постать – це Василь Стефаник. Новели Стефаника – вражаючі. Бо здається, що це – не художній вимисел; це сприймається як репортаж із місця подій. Він писав реалістичні твори, а тому вони були страшними у своїй реальності. Не […]...
- Василь Стефаник – майстер новели Василь Стефаник – майстер новели Василю Стефанику належить почесне місце в історії української класичної літератури, адже завдяки йому наша література досягла вершин у жанрі новели. Кінець XIX – початок XX століття був для українського народу дуже тяжким періодом. Соціальні суперечності набували особливого загострення, наближалися революційні бурі. І хоча Стефаник жив на Галичині, на території якої […]...
- Василь Стефаник – Новина (СКОРОЧЕНО) Василь Стефаник Новина (СКОРОЧЕНО) “У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і […]...
- Новина (скорочено) – Стефаник Василь 1871-1936 “У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки. Мучився Гриць […]...
- В. Стефаник – майстер психологічної новели “Як коротко, сильно і страшно пише ця людина”. Творчість Василя Стефаника ввійшла в золотий фонд української літератури. Сучасники високо цінили його твори, називаючи В. Стефаника співцем селянської душі і володарем дум селянських. Улюблений жанр письменника – новела. Сьогодні Василя Стефаника називають майстром психологічної новели. Саме цим він завоював собі світову славу. До кращих психологічних творів […]...
- Василь Стефаник – Новина Василь Стефаник НОВИНА У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки. […]...
- Василь Стефаник – Камінний хрест (Стислий переказ, дуже скорочено) Василь Стефаник Камінний Хрест (Стислий переказ, скорочено) Відколи Івана Дідуха пам’ятали в селі, він впрягався разом із конем і виконував усяку роботу нарівні з ним, але коня жалів більше, ніж себе. Десять років відслужив Іван в армії, коли повернувся, то вже не застав батьків живими. У спадок йому дістався шматок найгіршої в селі землі – […]...
- Василь Стефаник – Камінний хрест (Скорочений переказ, дуже стисло) Василь Стефаник Камінний хрест (Скорочений переказ, дуже стисло) Скільки у селі пам’ятають Івана Дідуха, у нього завжди була одна конячина, якою селянин оброблював горб, що залишився йому у спадок від батька. Незрозуміло було, хто з них більше тягне плуга – Іван чи коняка, але чоловік ніколи не кричав на худобину. У селі Івана всі називали […]...
- Василь Стефаник – Біографія (СКОРОЧЕНО) Василь Стефаник (1871-1936) Майстер психологічної новели “Як коротко, сильно і страшно пише ця людина.” Народився 14 травня 1871 року в селі Русів Івано-Франківської області в сім’ї заможного селянина. У 1880 р. батько віддав до другого класу початкової школи в Снятині. Навчався у Снятинській міській школі, потім у польських гімназіях у Коломиї та Дрогобичі. Був виключений […]...
- Василь Стефаник – Камінний хрест (АНАЛІЗ) Аналіз твору Василя Стефаника “Камінний хрест” 1900 р. Літературний рід: епос. Жанр: психологічна новела (студія, тобто художнє дослідження душі головного героя). Тема: еміграція за океан галицького селянства на межі XIX й XX ст. (прощання хлібороба Івана Дідуха із сусідами у зв’язку з виїздом до Канади). Головна ідея: єдність селянина з рідною землею. Герої твору: Іван […]...
- Василь Семенович Стефаник Реферат Василь Семенович Стефаник (1871 – 1936) Народився Василь Семенович Стефаник 14 травня 1871р. в с. Русові (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) в сім’ї заможного селянина. 1883р. Стефаник вступає до польської гімназії в Коломиї, де з четвертого класу Бере участь у роботі гуртка гімназичної молоді. Учасники гуртка вели Громадсько-культурну роботу серед селян (зокрема, організовували читальні). […]...
- Новина – Стефаник Василь У селі сталася новина, що Гриць Летючий утопив у ріці свою дівчинку. Він хотів утопити і старшу, але випросилася. Відколи Грициха вмерла, то він бідував. Не міг собі дати ради з дітьми без жінки. Ніхто за нього не хотів піти заміж, бо коби-то лишень діти, але то ще й біда і нестатки. Мучився Гриць цілі […]...
- Василь Стефаник Василь Стефаник Його новели – як найкращі народні пісні, в яких нема риторики, ані сентиментальності, а тільки наочне, голе, просте, непідфарбоване життя, дуже часто сумна дійсність, але оздоблена золотом найправдивішої поезії. Іван Франко Василь Стефаник – неперевершений майстер соціально-психологічної новели. Ця істина міцно утвердилася в нашому літературознавстві. Він найближчий соратник Івана Франка, Михайла Коцюбинського, Лесі […]...
- Камінний хрест (більш стислий переказ) скорочено – Стефаник Василь Відколи Івана Дідуха пам’ятали в селі, він впрягався разом із конем і виконував усяку роботу нарівні з ним, але коня жалів більше, ніж себе. Десять років відслужив Іван в армії, коли повернувся, то вже не застав батьків живими. У спадок йому дістався шматок найгіршої в селі землі – на піщаному горбі. Там ніхто не орав […]...
- Камінний хрест (дуже стисло/скорочено) – Стефаник Василь Скільки у селі пам’ятають Івана дідуха, у нього завжди була одна конячина, якою селянин оброблював горб, що залишився йому у спадок від батька. Незрозуміло було, хто з них більше тягне плуга – Іван чи коняка, але чоловік ніколи не кричав на худобину. У селі Івана всі називали Переломаним, тому що на горбі його колись продули […]...
- Стефаник Василь – Біографія Стефаник Василь Семенович (14 травня 1871, Русів (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) – 7 грудня 1936) – українськийписьменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, політик. Посол (депутат) Австрійського парламенту від Галичини. Дитинство Народився 14 травня 1871 року в селі Русів на Станіславщині (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) в сім’ї заможного селянина. Змалку був дуже прив’язаний до […]...
- Камінний Хрест (скорочено) – Стефаник Василь 1871-1936 І “Відколи Івана дідуха запам’ятали в селі газдою, відтоді він мав усе лиш одного коня і малий візок із дубовим дишлем. Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну… ” Отак разом із конем і підпрягався до будь-якої роботи. Іван дідух працював багато, не менше, ніж його кінь. Але коня жалів більш, ніж себе. […]...
- Василь Стефаник – Сини (СКОРОЧЕНО) Василь Стефаник Сини (СКОРОЧЕНО) “Старий Максим волочив яру пшеницю кіньми добрими, молодими”. Був він добрим хазяїном, міцним чоловіком. Односельці про нього говорили так: “Старий пес, все лютий, але молоді коні ще міцно тримає; бригадир, іззамолоду добре годований, та втратив обох синів і відтоді все кричить і на полі, і в селі”. Він справді кричить, сам […]...
- Чим близький мені поет Василь Стус Чим близький мені поет Василь Стус Творчість Василя Стуса, як і саме життя, схоже на короткий, але яскравий спалах. Своєрідність і сила мистецького таланту, оригінальність і самобутність поета зачаровують, його поезії западають глибоко в душу. У Стуса ліричний герой сам на сам зі своїми болями, переживаннями, печалями й радощами. Поет прагне наблизити людей до ідеалів […]...
- Марія – Стефаник Василь Марія сиділа на приспі й шептала: – Бодай дівки ніколи на світ не родилиси; як суки, валяютьси; одні закопані в землю, а другі по шинках з козаками. І нащо воно родитьси на світ божий? І дурне, і пусте, ще і з вінком на голові. Вона саме закопала свої дві доньці в потайничок у льоху, як […]...
- Письменники рідного краю. Стефаник Реферат на тему: “Письменники рідного краю” Наш край багатий на видатних людей. Також він багатий і на відомих письменників. Так, до числа письменників нашого краю входять такі визначні постаті як В. Стефаник, А. Чайковський, серед сучасників С. Пушик, Ю. Андрухович, М. Савчук та ін. Для розгляду візьмемо такого відомого письменника як Василь Стефаник. Василь Стефаник […]...
- Василь Стус – поет-подвижник “Ні. Вистояти. Вистояти. Ні – стояти”, – так визначав видатний український поет Василь Стус своє життєве і творче кредо. Він жив не в сталінсько-берієвські часи, але доля його не відрізнялася від долі репресованих у 30-ті роки українських письменників: арешти, допити, облудні звинувачення, тюрми, заслання і… творчість. Творчість для народу, який тупо повторював за партійними можновладцями, […]...
- Амбіції – Стефаник Василь Ти будь у мене тверда, як небо осіннє уночі. Будь чиста, як плуг, що оре. Будь мамою, що нічков темнов дитину хитає та тихонько-тихонько приспівує до сну. Вбирайся, як дівчина раненько вбираєся; як виходить до милого, ще й так вбирайся. Шепчи до людей, як ярочок до берега свого. Грими, як грім, що найбільшого дуба коле […]...
- Сини (скорочено) – Стефаник Василь 1871-1936 “Старий Максим волочив яру пшеницю кіньми добрими, молодими”. Був він добрим хазяїном, міцним чоловіком. Односельці про нього говорили так: “Старий пес, все лютий, але молоді коні ще міцно тримає; бригадир, іззамолоду добре годований, та втратив обох синів і відтоді все кричить і на полі, і в селі”. Він справді кричить, сам із собою розмовляє, […]...
- Василь Стефаник – Вона – земля ЗЕМЛЯ ВОНА-ЗЕМЛЯ То як Семен із заходом сонця вернув додому, то застав на своїм подвір’ї п’ять кованих возів, набитих всіляким добром, ще й колиска наверху була. Коні коло возів добрі. А на приспі сиділи старі й молоді, самі незнайомі. То Семен старий і босий, з черевиками через плечі, сказав: – Славайсу Христу, люди добрі! Відки […]...
- Сини (дуже стисло/скорочено) – Стефаник Василь Старий Максим працює на полі та лає все навкруги: коняку, що ледве рухається, жайворонка, щоб він не співав. Все дратує його. Випивши горілки та з’ївши хліба, він знову починає сердито вигукувати. А потім у розпуці скрикує, що сини вже ніколи не повернуться до нього, він втратив їх. Навіть Божа Матір не принесла такої жертви, бо […]...
- Мій улюблений твір В. Стефаника Василь Стефаник – неперевершений майстер новели. До одного із кращих його творів належить “Новина”. У цій новелі автор змалював нестерпні умови життя галицького селянства, трагедію батька, якого злидні та душевні муки штовхнули на скоєння злочину. “Новина” – невеликий за обсягом твір, та автор зумів передати трагедію галицького села, показати, як селяни пропадають без землі. Письменник […]...
- Василь Симоненко – Поет і природа Пройшла гроза – і знову літня проза: Парує степ, і оживає ліс. І горобці, неначе з-за куліс, Упали табуном на просо. І знов спадають трафаретні роси Із сінокосів буйних кіс, І знову в небі невідомий біс Підвісив сонце на прозорих тросах. І, захолонувши у дивній грації, Зітхають свіжістю дівочою акації, Вітрами обціловані до ніг… А […]...
- Селянська доля найважча (за новелами В. Стефаника) Земля… Неосяжні, безмежні простори… Якою дивною і прекрасною стає вона навесні, убрана оксамитом зелених трав, різноцвіттям, цвітінням усієї природи. Людина зробила землю матінкою-годувальницею, докладаючи зусиль, поливаючи її трудовим потом. Але не завжди людина мала змогу вільно працювати на землі, обробляти її, бо не було того заповітного шматочка. Так жили на українських землях знедолені селяни, працюючи […]...
- Воно зросло з шукання і розпуки… – Ольжич Олег А гострозоре, мужнє покоління Уже зросло на молодій землі. П. Филипович Воно зросло з шукання і розпуки, Безжурно-мужнє, повне буйних сил, Закохане в свої тугії луки І в бронзу власних мускулястих тіл. Так солодко в передчуванні бою, Не знаючи вагання і квилінь, Покірну землю чути під ногою І пити зором синю далечінь....
- Проблематика психологічної новели Василя Стефаника “Новина” Проблематика психологічної новели Василя Стефаника “Новина” Оригінальність новел Стефаника полягає ще, як відзначив Іван Франко, у новому способі “бачення світу крізь призму чуття і серця не власного, авторського, а мальованих автором героїв”. Стефаник живе інтересами своїх героїв, глибоко співчуває їм. “Всі нариси Стефаника, – підкреслювала Леся Українка, – пройняті тим животворним духом співчуття автора до […]...
- Трагізм селянської долі в новелах Василя Стефаника (1 варіант) Той, хто хоче відпочити за книжкою, нехай не бере в руки твори Василя Стефаника. Там не буде казок, не буде великої історії, там не співають пісень гарні селянські дівчата у вінках та стрічках. Біда й недоля, злидні і смерть постають на сторінках його новел. Уже пішло у глибоку давнину те українське село, де громада правила […]...
- Твори Василя Стефаника – шедеври світової новелістики Твори Василя Стефаника – шедеври світової новелістики. Василь Стефаник увійшов в українську літературу як неперевершений майстер новели. Стефаникові шедеври стали яскравим свідченням засвоєння нашим письменством найновіших досягнень європейських літератур. За спостереженням І. Франка, нове покоління, яке з гідністю представляв В. Стефа-ник, намагалося “модерним європейським способом зобразити своєрідність життя українського народу”. Новелістика Стефаника дала змогу Франкові […]...
- Сидір Воробкевич – поет, письменник, композитор ПЛАН 1. Сидір Воробкевич як письменник і композитор. Короткі біографічні відомості. 2. Вірші поета для дітей та їх виховне значення. “Рідна мова”, “То наші любі, високі Карпати”, “Веснянки”, “Осінь”, “Колискова”. 3. Юрій Федькович про Воробкевича. 1. Воробкевич Сидір (псевдонім Данило Млака, Морозенко, Семен Хрін) – український письменник композитор, музично-культурний діяч. Народився в сім’ї священика 5.05.1836 […]...
- Поет, народ і Батьківщина (за віршем П. Тичини “Я утверждаюсь”) Щоб зрозуміти основну думку твору, треба знати, у який період творчості письменника він був написаний. Це роки Великої Вітчизняної війни. Поет живе в столиці Башкирі! – Уфі, багато працює. Він дуже хвилюється за долю своєї Батьківщини, за Україну. Тому гнів і ненависть, ніжність і ліричність, філософська заглибленість у проблеми життя і смерті – це головні […]...
- Гриць мене, моя мати (народна пісня) Гриць мене, моя мати, Гриць мене полюбив, Гриць мені, моя мати, Черевички купив. Купив мені черевички За цілого п’ятака, Щоб я зранку до вечора Вибивала тропака. Очеретом качки гнала, Спотикнулась та й упала: За те мене мати била, Щоб я хлопців не любила. Ой я хлопців не любила, Тільки Петра та данила, Грицька, Федька та […]...
- Поет А. Малишко: родом із дитинства Я з тих країв, де за Дніпром кургани І ворохобна тисяч літ хода, Де бунчуки татарські без пошани Земля покрила чорна і руда. Так писав про свою малу батьківщину видатний український поет Андрій Самійлович Малишко. Народився Малишко 14 листопада 1912 року в селищі Обухів, яке розкинулось на косогорах по обидва боки автостради Київ-Дніпропетровськ. Батько Самійло […]...
- “Така наука, що збагне й курка” (за оповіданням “Грицева шкільна наука”) Всі ми йдемо до школи, щоб отримати знання, які допоможуть нам у житті. Саме з цією метою відправляється до школи і Гриць – герой оповідання Івана Франка. У перший же день навчання хлопчик вивчив одну фразу: “Абабагаламага”. Гриць не зрозумів ні значення цих слів, ні звідки вони, ці слова, взялися, але справно їх повторював. Провчившись […]...
Світ який вбив кохання ромео і джульєтта.