Василь Стус – даруйте радощі мої

Даруйте радощі мої
І клопоти мої –
Нещастя й радощі мої –
Весняні ручаї.
Просвітле небо аж кипить,
Просвітле – аж кипить.
Блажен, хто не навчився жить,
Блажен, хто зна – любить.
О, кара земле, окрай гри,
Бери мене, бери,
Спасибі, що вгорі кипить
Сонце – угорі!
Спасибі, що росте трава
І що душа жива,
І що біліє голова,
І кільчиться трава.
Спасибі, коли ти є ти,
Що ти – це ти і ти,
Що досить руку простягти –
І край, і грай, і ти.
І золота твоя габа –
На руті, йа піску,
І на руках, і на губах,
І на моїм віку.
Пробудь же завжди молодим,
Пробудь же молодим,
В святому літеплі води
Ти сам стаєш святим.
І хай-но очі як вода,
Хай – як жива вода –
Але ж бо й горе – не біда,
І горе не біда.

VI.1969

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Василь Стус – даруйте радощі мої