Василь Стус – Колимські закували зозулі

Колимські закували зозулі,
Шумує потік, молода шипшина
Жовтавий стромить лист. Легкі хмарки
На порцеляновому виснуть небі.
А я на цій модриновій колоді
Читаю про засланця-пустуна.
Пусте, пустуне! Жити – пустувати,
Награючи цимбальний свій стожаль,
Губити, віднаходити, втрачати
Й знову губити – наш веселий хрест.
Ми двічі не вмираємо. Ми сущі
Раз – і навіки, і на все життя.
Не жебраємо ласки ні від кого.
Радій: кують колимські зозулі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Твір людина має крила.
Ви зараз читаєте: Василь Стус – Колимські закували зозулі