Василь Стус – Костомаров у Саратові


Але що ж робити
Живій душі у цій державі смерті?
В. Мисик

I

За роком рік росте твоя тюрма,
За роком рік підмур’я в землю грузне,
І за твоїм жалінням заскорузлим,
За безголів’ям – просвітку нема.

Живеш – і жди. Народжуйся – і жди.
Жди – перед сконом. Жди – у домовині.
Не назирай – літа збігають згінні
Без цятки неба й кухлика води.

Ти весь – на бережечку самоти,
Присмоктаний до туги, ніби равлик,
Від вибухлої злості занепалий,
Не можеш межі болю осягти.

А світ весь витих, витух, відпалав,
Не вгамувавши вікової спраги.
Він висмоктав із тебе всю одвагу,
Лишив напризволяще і прокляв.

IV

Задумалася свічка –
Повечоровий спах.
Розрада невеличка –
І голова в руках.
Розіп’ятий на рами
Сосновому хресті,
Звіряєш самоті
Днедавні тарарами.
Загублений між днів,
Не спам’ятаюсь досі.
Під вибухами сосон –
Мов на морському дні.
Важкі обвали літ
І пам’яті провали.
Але ж і дні настали –
Оцей вселенський гніт.
Мій Боже, білий світ –
Це біле божевілля –
Не варт твого зусилля,
То й бідкатися встид.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Киево печерская лавра опыс за картыною.
Ви зараз читаєте: Василь Стус – Костомаров у Саратові