Василь Стус – Перевиховання

Пан-отця
Обернули
На войовничого атеїста
Спочатку він опирався:
Як це пройти
До самого краю свого тіла
Аби увійти в антисебе?

Все одно, що бути
Розстріляним

Та з часом таки призвичаївся

Замість звичайного хреста
Тепер він носив хрест
Іх впаяними по краях
Гривениками
Найостаннішої чеканки
Перевихований
Чувся щасливим
Він легко мирився
З єдиним клопотом:
Найостанніше
Було нескінченним.

25.2.71.

Ви зараз читаєте: Василь Стус – Перевиховання