Василь Стус – Попереду, нарештi, порожнеча

Попереду, нарештi, порожнеча
I довгождана. Вiчнiсть пiзнаю,
Даровану годиною лихою.
А бiлий свiт – без кольору i звуку,
Нi форми, нi ваги, анi смаку –
Розлився безберегою водою.
Цей бенкет смертi в образi життя
Щасливого вiдстрашує i врочить:
Устромиш ногу в воду – i помреш.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Катерина бабкіна кіт у чоботях.
Ви зараз читаєте: Василь Стус – Попереду, нарештi, порожнеча
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.