Василь Стус – Попереду, нарештi, порожнеча


Попереду, нарештi, порожнеча
I довгождана. Вiчнiсть пiзнаю,
Даровану годиною лихою.
А бiлий свiт – без кольору i звуку,
Нi форми, нi ваги, анi смаку –
Розлився безберегою водою.
Цей бенкет смертi в образi життя
Щасливого вiдстрашує i врочить:
Устромиш ногу в воду – i помреш.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Катерина бабкіна кіт у чоботях.
Ви зараз читаєте: Василь Стус – Попереду, нарештi, порожнеча