Василь Стус – У тридцять лiт ти тiльки народився

У тридцять лiт ти тiльки народився,
Аби збагнути: мертвий ти єси
У мертвiм свiтi. I нема нiкого
Окруж. Ти тiльки сам. I – мрець єси.
Хiба що так: недозволенний простiр
Живого духу кличе самосмерть
Подобою життя. Це – на початку.
А далi вже – й убiйництвом. Проте
Природа розправляється простiше.
Бо плоть твоя сплюндрована до тебе
I дух тобi спотворили давно.
Поневажаю iндивiдуальнiсть –
Справiковий набуток лихолiть.
Отож – бреди назад. I скiльки сили
Простуй назад. Бо тiльки там життя –
Ще до народження. Iз свiту iмiтацiй –
Вповзи у кожну з вимiнених шкур.
Простуй назад – в народження вертайся,
Де щастя глупства, смороду i тьми,
I там витворюй рай. Там так i треба:
Людина має спати – отже й спить,
Белькочучи якiсь слова спросоння.
Земля укрилась панцирем, немов
Стара, давно оглухла черепаха,
А ти на нiй, мов кузочка мала,
Що творить сталий свiт на збiглiй хвилi.
Нiвроку, вiдмолоджується смерть.

Ви зараз читаєте: Василь Стус – У тридцять лiт ти тiльки народився