Василь Стус – В мені уже народжується бог

В мені уже народжується бог,
І напівпам’ятний, напівзабутий,
Немов і не в мені, а скраю смерті,
Куди живому зась – мій внук і прадід –
Пережидає, заки я помру.
Я з ним удвох живу. Удвох існую,
Коли нікого. I гримить біда,
Мов канонада. Він опорятунок,
Я ж білоусто мовлю: порятуй,
Мій господи. Опорятуй на мить,
А далі я, оговтаний, врятую
Себе самого сам. Самого – сам.
Він хоче поза мене вийти. Прагне
Рятуючи донищити мене,
Аби на протязі, на буряних вітрах
Я вийшов сам із себе, наче шабля
Виходить з піхов. Хоче вийти геть,
Щоб згасла свічка болю. Щоби тьма
Впокорення мене порятувала
Інобуттям. Iножиттям. Найменням
Уже невласним: ось він, той загал,
Яким кермує той шалений бог,
Котрий в мені воліє народитись
(а я ще тую свічку посвічу,
Аби мені не смеркло передчасно,
Просвітлої дороги свічка чорна –
Неначе перемога крадькома).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Твір на тему бережіть люди землю свою.
Ви зараз читаєте: Василь Стус – В мені уже народжується бог