Василь Стус – Я блукав містом своєї юності

Я блукав містом своєї юності,
Марно відшукуючи в нових кварталах
Вчорашні споруди, сквери, стежки,
Знайому ліпку на фронтонах будинків –
Географія втрачена.
Місто покращало й виросло,
З’явились нові бульвари, готелі, вулиці,
Пам’ятники, стадіони, дерева,
Тільки жодного знайомого обличчя в натовпі,
Жодного обличчя,
Котре б нагадало тобі
Згублену молодість.
Сподівався зустріти бодай себе
Отут, де струменіє фонтан,
Лямований штучним мармуром.
Марно.
Нема.
Пропалий безвісті.
Знялися в небо легкі висотні будинки,
А ти біля них – маленький-маленький.
Не розгледіти самому,
Не те що зустрічним.
Зупинивши таксі,
Якийсь шофер підійшов до фонтана,
Що оприскував незнайому гінку топольку,
Вимив руки,
Потім витягши носовичка,
Старанно витер долоні,
Сів за стерно й помчав,
Знявши легеньку куряву.
Дивлячись йому вслід,
Я вперше збагнув: життя – не вдалося.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Василь Стус – Я блукав містом своєї юності