Василь Стус – Я йшов за труною товариша

Я йшов за труною товариша й думав:
Щастить – таки людям,
Задер ноги, i нiякого тобi клопоту,
Востаннє блиснув голими стегнами покiйника,
А свiт хай собi ходить хоч на головi.
Та коли ми прийшли на цвинтар,
Побачили стiльки машин, фургонiв, катафалкiв –
Не те пiдступитися
Голови встромити немає де.
Стояла величезна черга за ямами.
Кожен намагався захопити шмат землi
(на руки давали 1,5 х 2 метри).
Наша черга була вiсiмсот шiстдесят третя.
Де його було дочекатися
Коли полiзло стiльки горлохватiв
Той iнвалiд першої групи
В того право в тiєї немовля на руках
А той просто так – залляв з самого ранку слiпи
I суне куди втрапить
Байдуже за капустою чи по смерть
Мали вже повертатися додому нi з чим
Думаю собi: приїдемо назад
Я й кину покiйниковi як з кiлочка,
Буде тобi вилежуватись, уставай-но
Потерпи днiв зо три зо чотири
Поки той плав спливе
Однак спiшити – якого чорта
Аж тут пiдступається до нас
Баба з двома кошиками
(на цвинтарi випродує городину)
Вам ями треба питає
Можу вiдступити свою
Карбованцiв за сто п’ятдесят
Воно можна знайти й дешевше
Але ж то тiльки звання що яма
А в мене просто тобi перина –
I полежати i виспатись
Там самому чи й з молодицею
(у баби весь металевий рот,
Що називаеться озброєна до зубiв)
Я вiдразу збагнув що це перекупка –
Скуповує й перепродує цi ями
Але не торгуючись
Вийняв з кишенi грошi й вiддав –
На, щоб ти землi сирої наїлась.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Василь Стус – Я йшов за труною товариша