Василь Стус – Як добре те, що смерті не боюсь я… (АНАЛІЗ)

Аналіз твору

Василь Стус “Як добре те, що смерті не боюсь я… ”

1986 р.

Літературний рід : лірика.

Жанр : ліричний вірш.

Вид лірики : патріотична і філософська.

Провідний мотив : незламність, здатність залишатися людиною за будь-яких обставин.

Віршовий розмір : ямб.

У поезії-заповіті “Як добре те, що смерті не боюсь я… ” Стус точно передбачає свою долю: незламність перед мучи-телями-суддями, концтабір, загибель у неволі на далекій чужині й славне повернення на Батьківщину по смерті. “Сувора простота проступає крізь ці мужні рядки… Зійшли з душі поета сумніви, давні образи, досади, ясним і чистим зором дивиться він в обличчя часу й простору. І на далекій відстані, за тисячі кілометрів, за снігами й судами, за зрадами й тюрмами, за годинами й десятиліттями проступають риси тих, заради кого він діяв і творив”, – зауважує Ю. Солод. Ця поезія безпосередньо перегукується з віршем “Як умру, то поховайте… ” Т. Шевченка.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Леся українка лісова пісня короткий зміст.
Ви зараз читаєте: Василь Стус – Як добре те, що смерті не боюсь я… (АНАЛІЗ)