Василь Стус – Як добре те, що смерті не боюсь я

Як добре те, що смерті не боюсь я
І не питаю, чи тяжкий мій хрест.
Що вам, богове, низько не клонюся
В передчутті недовідомих верств.
Що жив-любив і не набрався скверни,
Ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
І в смерті обернуся до життя
Своїм стражденним і незлим обличчям,
Як син, тобі доземно поклонюсь
І чесно гляну в чесні твої вічі,
І чесними сльозами обіллюсь.
Так хочеться пожити хоч годинку,
Коли моя розів’ється біда.
Хай прийдуть в гості Леся Українка,
Франко, Шевченко і Сковорода.
Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі,
Уже не ремствуй, позирай у глиб,
У суще, що розпукнеться в грядуще
І ружею заквітне коло шиб.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Василь Стус – Як добре те, що смерті не боюсь я