Василь Стус – Як страшно відкриватися добру

Як страшно відкриватися добру.
Як страшно зізнаватись, що людина
Iще не вмерла в нас. Як страшно ждати,
Коли вона захована помре
У темряві, щоб нишком відвезти
На цвинтар душ, і щастя запопасти,
Якого вже до ран не прикладеш.
Як вабить зло. Як вабить гріх – піти
Світ-за-очі, повіятися з вітром
І власної подоби утекти,
Мов чорта лисого. Кульгавий день
Увійде в темінь, гляне по криївках
І завагається. Бо шкода праці:
Сидить при ватрі плем’я самоїдів,
Щасливо позіхає. На вогні
Печеться м’ясо. В казані окріп
Переливається. Сьорбають юшку
І, повні філософських резигнацій,
Мізкують, з кого б смажити печеню,
Щоб стало на сніданок і обід.
Кульгавий день відходить, бо печерний
Ікластий лютий смерк не западе,
Допоки аж останній самоїд
Не з’ість себе самого і помре
Iз філософським виразом. Мовляв,
Життя коротке, а – забракло м’яса.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Характеристика героїв твору таємниця лісового озера сергія.
Ви зараз читаєте: Василь Стус – Як страшно відкриватися добру