Вбиваю у тобі

Вбиваю у тобі, себто в собі,
Всі ті частинки замріяних пав,
Тарганів, павуків і так,
Різних комашок з лапками, крилами
Або ж без них.
Хтось молодий складає вірші про потяг,
Часто до Львову, попсово. вбиваю в тобі, себто в собі,
Фрагментарні елементи минулого,
Теперішнього і геть трішечки
Майбутнього, частково,
Непомітно для всіх,
А тим більше для тебе,
Себто для себе, мені.
Принагідно, коли є така можливість,
Вбиваю у тобі, себто у собі,
Спогади про червоне і чорне,
Пігмаліон і птаху,
Яка пролітала вранці біля твого,
Себто мого,
Вікна й збудила помахом
Могутніх крил.
Вбиваю в тобі, себто в собі,
Соціум, бо він вже став непотрібним.
І це непомітно для тебе,
Бо ти, тобто я, і є той соціум :
Чорний і червоний,
Іноді жовтий і з обіймами,
Часом ворожий до себе і
З криками, ранами,
Пораненням у лівій скроні.
Вбиваю у тобі, себто в собі,
Маленьке дитинство,
Але наздогнати його вже не можу,
Як і тебе, себто себе.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Парадокси окара уальда.
Ви зараз читаєте: Вбиваю у тобі
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.