Величальна пісня Матері (образ матері у творчості українських поетів)


Мама. Чи є на світі слово більш прекрасне й ніжне? У матері добрі і лагідні руки, найвірніше і найчутливіше серце – в ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не залишається байдужим.

І скільки б тобі не було років – п’ять чи п’ятдесят, – тобі завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. Чим більша твоя любов до матері, тим світліше і радісніше її життя.

Від Шевченкового “Там матір добрую мою ще молодую… ” і до сьогоднішніх днів українська поезія складає величальну пісню Матері.

Образ матері – це символ добра на землі. Це символ

Батьківщини, якій люди віддають найтепліші почуття, свою любов.

Важко назвати поета, який би у своїй творчості не звертався до образу матері.

Мене вразив твір А. Малишка “Пісня про рушник”. Поет використав символ – рушник, який на щастя-долю вишила мати синові, щоб їхав “в дорогу далеку”. Цей вірш став народною піснею. Хіба можна забути слова:

І на тім рушничкові

Оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука,

Й твоя материнська любов.

Д. Павличко створив прекрасний вірш “Два кольори”, які “переплелись, як мамине шиття червоними і чорними рядками”.

Мати теж в дорогу “сорочку вишила”, і син повертається з доріг:

Та я нічого не несу додому,

Мій згорточок старого полотна,

І вишите моє життя на ньому.

Жінку-матір оспівали поети

як невсипущу трудівницю, незрадливого друга і порадницю.

На плечі матері лягли всі турботи, тяжкі випробування життя.

До сліз зворушують слова Миколи Сингаївського з поезії “Чорнобривці”, що стала однією з найулюбленіших пісень українського народу.

Як на ті чорнобривці погляну, Бачу матір стареньку, Бачу руки твої, моя мамо. Твою ласку я чую, рідненька.

Скільки ночей недоспано, скільки сліз виплакано матір’ю! Кожна мати хоче, щоб життя її дитяти було щасливим, вона “від лютої зими затуляла нас крильми”, як пташка оберігає своїх пташенят.

У вірші “Сива ластівка Б. Олійник задушевно звертається до матері:

Там, де ти колись ішла.

Тиха стежка зацвіла

Вечоровою матіолою,

Дивом-казкою світанковою…

Дивом-казкою… – і тріпоче щось в душі, і перед нами постає Мати в найвищому розумінні – це наша Україна, це Мати-природа, яка створила життя на Землі.

У своїй поезії “Лебеді материнства” В. Симоненко оспівує матір і Батьківщину. Батьківщина і Мати – вічні.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати,

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

У відданості Батьківщині – синівське щастя і сила, і честь.

М. Сингаївський у своїй поезії “Мати” наголошує:

Від матері – слово, і пісня, і хліб.

Перша ластівка в небі, веснянка в гаях.

Все від матері – мужність і перший політ,

І як мати для всіх – Батьківщина моя. Велика, щира синівська любов до матері священна.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Поема мойсей заповіт українському народові.
Ви зараз читаєте: Величальна пісня Матері (образ матері у творчості українських поетів)