Величний образ української жінки Олесі у творі “Україна в огні” (3 варіант)
Коли читаєш кіноповість Олександра Довженка “Україна в огні”, твоє серце переповнюють складні почуття. Це і глибока ненависть до фашистів, які намагалися знищити українську націю, знущалися, вбивали, палили, різали; це і велика вдячність українським бійцям, що зуміли витримати усі незгоди війни і перемогти ненависного ворога; це і несказанна гордість за наших українських жінок, які змогли пронести через усі нещастя та знущання свою велику любов до рідної Батьківщини, своє велике кохання.
Я пишаюся тим, що українська земля народжувала
Дівчина сама обрала собі коханого. Наші бійці відходили, не витримавши натиску фашистів. Олеся вирішила навіки зв’язати свою долю з долею одного з них.
Бійці покинули село, і відразу до хати Запорожців прийшла біда. Батько повернувся з мертвим Савою, братом Олесі. Дівчина відчула спустошеність у своєму серці, наче тільки тепер зрозуміла, що таке війна. Біда не приходить одна: гітлерівці обирають батька Олесі старостою. Чоловік погоджується, знаючи, що він тепер зможе допомагати односельцям і партизанам, не викликаючи підозри. Лаврін складає список молоді, яку відправляють працювати до Німеччини. Щоб не накликати на себе підозру, доводиться внести туди і власну дочку. Лаврін тим часом намагається зв’язатися з партизанами, щоб визволити молодь від рабства. Але йому не щастить.
І ось уже Олеся, разом із своєю подругою Христею їдуть у німецькому поїзді, щоб стати рабинями. Дівчата намагаються втекти, але кілька їхніх спроб залишаються марними. Христяу відчаї, але Олеся не впала духом. Вона з тих дівчат, які будь-що намагаються знайти вихід із, здавалось би, програшної ситуації. Олеся вірить у свої сили, адже її завжди підтримують любов до Батьківщини і світле кохання до свого хлопця. Вона звертається до Христі зі словами: “Ми матері нашого народу. Треба все перенести, треба родити дітей, щоб не перевівсь народ… ” Дівчата намагаються боротися за своє життя, дуже хочуть повернутися на рідну землю. Христі вдається втекти, Олеся не змогла цього зробити, бо не вміла плавати. І тепер вона вже не людина, а справжнісінький товар на ринку рабів. Читаєш про це і дивуєшся, невже у цивілізованому суспільстві могло таке статися. Та нація, яка по усіх усюдах кричала, що вона є єдиною цивілізованою, є найкращою у світі, сама ж усе перекреслювала своїми вчинками.
Але Олеся не змирилася з положенням рабині. У серці цієї дівчини горів невгасимий вогонь волелюбства, великої любові до рідної землі. Вона не скорилася і знову намагалася втекти. На цей раз її спроба увінчалася успіхом. Опинившись удома, вона несподівано зустрічається зі своїм коханим. Але вона вже непросто Олеся. їй довелося стільки пережити і винести, що зовнішність її дуже змінилася – дівчина стала сивою. Але тільки зовнішність. Душа Олесі залишалась такою ж незламною, як і її воля. Це зрозумів Василь Кравчина, тому і сказав Олесі, що вона стала ще кращою.
“… Рано – вранці Олеся знов проводжала на війну весь свій рід, аби ніколи не подумали лихі люди, що не був він щедрим на кров і вогонь, послані йому ганебною історією Європи”. Ця дівчина зуміла витримати усі незгоди і нещастя, послані їй долею, змогла винести чистими свої думки і помисли, стала ще кращою і духовно багатою після усіх випробувань, і вона не одна. Такими Дівчатами багата наша земля. На них, вона тримається й продовжує жити.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Твір роздум яким я уявляю майбутнє україни.