Весенний теплый дождь
Пролей любовь и неба веру,
Так словно вождь познай свою химеру,
Ты будешь, не рушим как вождь,
И станешь теплой негой, словно тот весенний дождь…
Итогом гром гремит стремглав,
Не нужно мне победы и ненужно слав,
Я буду племя возводить к порогу,
И отомщу ожесточенно, тому языческому богу.
Что вверг нас в муки,
В крови были Христовы руки,
Он наш небесный мира вождь,
А я простой весенний дождь.
Я и любовь, и счастье проливаю,
Зачем я здесь в итоге сам не знаю,
Но стой дороги знаю не свернуть,
Так лейся
Химера и влечет, и манит,
Как человек мог стать водой с небес,
Всевидящее око Бога знает,
К нему у нас особый интерес.
Так вообще если сам ты добр, льешь добро,
Итогом счастье наполняет ведра,
Но ты по сути не вода с небес,
Ты Божий ангел, духом твердый.
И так стремглав закончив путь,
И разойдутся тучи с неба,
И нет дождя, не в этом суть,
И может он иль был, иль не был.
Пройдя дороги и пути,
Жизнь вечную весеннему дождю найти,
И обрести покой, и сквозь врата небес пройти,
В конце того пути, в конце того пути.
Того земного Божьего
Где рок гремел, гремели грозы,
И счастье вечное в Раю найти,
От надоевшей земной жизни прозы.
Прольется вновь дождь с неба быстро,
И проливая то добро, и веру так светло,
Постичь и отдых и покой,
Ведь сам когда – то ты давал прохладу и тепло…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Весенний дождь Меланхоличный дождь косой струей в окно, Фонарь на голые каштаны брызжет “Фантой”. Мечты все рухнули, как фишки домино, Я улыбнусь. Грустить весной “не варто”. По пестрым зонтикам танцуют слезы неба Спешат прохожие, разбрызгивая лужи. А я дышу – озон сытнее хлеба. Я на диете. Влажный воздух – ужин. Мой рацион стал скуп, однообразен, В нем […]...
- Аня Тет – дождь каплями едкими, резкими Дождь каплями едкими, резкими Стучит в мою душу без спроса Срывает в ней все занавески, Безжалостно хлеща по окнам.. Пускай… Я на встречу пошире Открою железные ставни К дождю привыкать не впервые, К ненастью внутри – и подавно.. Дожди всегда были и будут, От них никуда нам не деться. Вот только порою так жутко… Так […]...
- Интересно, а ОНА любит дождь? Утро. Сыро. Зябко. Пасмурно. Противно. Зашел. Прошаркал ногами по коридору. Хлопнул дверью. Никого нет еще на работе. Хорошоооо! Выпью хоть чашечку чего-нибудь горячего… .Чайник вскипел, бурлящий кипяток, взбудоражил порошок на донышке кружки, закружил его в невероятном танце и, в неудержимом порыве выплеснулся на ружу… ааа-йй… .пролил опять кофе… .ну, да ладно… хочется меду… тааакс, вот […]...
- Олеся Крисько – Сквозь моросящий дождь Сквозь моросящий дождь, закутавшись в пальто, Под стареньким зонтом со сломанными спицами, Спешу, опаздывая вновь, на станцию метро И снова тет-а-тет с бездушною столицею. Расписывая дни до тонких мелочей, Мне не хватает времени для самых-самых близких… В коротких разговорах не найти вещей, Что в памяти моей остались без прописки. Прости, что я звоню так редко […]...
- Сочинение на тему: Летний дождь Вот уже целый год я посещаю кружок археологии и этнографии при Дворце детского и юношеского творчества, поэтому половину прошлого лета я провел в археологической экспедиции. Мы жили в палатках, готовили пищу на костре и занимались настоящими научными исследованиями – раскапывали поселения древних скифов. Поэтому должно быть понятным, что любой, далее самый маленький дождик воспринимался, скорее, […]...
- Мое отношение к Фильке (по сказке К. Г. Паустовского “Теплый хлеб”) Сказка К. Г. Паустовского “Теплый хлеб”, на мой взгляд, не слишком похожа на сказку, уж очень реальны ее герои, да и события происходят во время совсем не сказочной Великой Отечественной войны. Главный герой этой истории – Филька, обыкновенный мальчишка, каких немало даже в нашей школе. К такому не подойдешь лишний раз с просьбой, потому что […]...
- Почему приходит беда (по сказке К. Г. Паустовского “Теплый хлеб”) Сегодня на уроке мы читали сказку К. Г. Паустовского “Теплый хлеб”. Это удивительная история о том, как неправильные слова или поступки одного человека могут стать причиной большого несчастья для его друзей, родных, близких и даже незнакомых людей. “Молчаливый, недоверчивый” мальчик Филька – главный герой сказки. Он часто бывает груб и неласков с окружающими, его любимое […]...
- Краткое содержание Теплый хлеб – Паустовский Константин Георгиевич Теплый хлеб Краткое содержание произведения Когда кавалеристы проходили через деревню Бережки, немецкий снаряд разорвался на околице и ранил в ногу вороного коня. Командир оставил раненого коня в деревне, а отряд ушел дальше, пыля и позванивая удилами, – ушел, закатился за рощи, за холмы, где ветер качал спелую рожь. Коня взял к себе мельник Панкрат. Мельница […]...
- Анна Багряна – В липневу ніч Загубилося серце в тенетах думок, Ми стояли удвох в мерехтінні зірок І шукали ключів, щоб відкрить таїну. – Я до неба злетів… та її не збагнув. – Я до неба злетіла і зустріла тебе, І сплелися два тіла в таємниці небес, І упали зомлілі в білу магію трав. – Ти лежала безсила. – Ти мене […]...
- Антонич Богдан-Ігор – дороги Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, Простелилась нам юним під ноги. Тільки небо і тільки пшениця (над нами, за нами, під нами). Тільки безкрай і далеч іскриться, Тільки безвість вітає вітрами. Голубінь, золотавість і зелень (яруги, галявини, кручі). Розспівались таємно: дзінь-дзелень Цвіркуни в конюшині пахучій. Залізиста вода із криниці (дороги, […]...
- Герасим’юк Василь – дев’ять днів, а потому сорок Дев’ять днів, а потому сорок, А на рік З верхів як з небес Ізійшов божевільний отрок І крисаню Поклав На хрест. І ніхто з нас її не скинув. Щось гуло із надгробних трав. Хтось ледве чутно мовив: “дитино… “ І нічого більш не сказав. Вже наш рід – як ота крисаня: З голови мутної – […]...
- Марта Тарнавська – Зимова казка Замаяні снігом дерева І ніч, як день, А вітер в обличчя шле вам Дзвінки пісень. Білий сніг, білий сніг Сипле зорі нам до ніг. Білий сніг – дар небес, Світ увесь – світ чудес. Полинемо в парі з тобою В чарівний край, Де білою вкриті габою Весь сум, одчай. Білий сніг, білий сніг Сипле зорі […]...
- Микола Руденко – Ти, мамо, прийшла в сновидіння Ти, мамо, прийшла в сновидіння В рядні – не в парчевому злоті: Обходиш свої володіння В глибинах синівської плоті. Навчи мене сумнівів, мамо, Вдихни в мої ночі тривоги: У світі не просто, не прямо Розбіглися долі-дороги. Врятуй від повчань лжепророка, Що видимість має за суще. Яви для незвичного ока Коріння світів невмируще. Нехай занебесного руна […]...
- Микола Вінграновський – І те, і те: як птах ранковий І те, і те: як птах ранковий Раптово випурхне з трави, Як сон перерваний раптовий – Мені не йдеш ти з голови. Мені ідеш ти – не докликнуть. А крикнеш – крикнув і сиди, І губи дивляться і сліпнуть, Не надивившись назавжди. У кожної дороги – ноги. І крок дороги – крок розлук… Ще не […]...
- Богдан Согор – За небом тужу Я мов би птах із зламаним крилом, За небом тужу, та не можу полетіти, І прошу в тебе вилікуй мене своїм теплом, “Благаю”-я не перестану шепотіти. Бо той хто раз хоч в неба поринав блакить, Тут на землі лиш мучиться, страждає, І лиш тоді щасливо здатен жить, Коли між хмар у височінь злітає. Не так […]...
- Сергiй Червонозорянський – Боль, стон Боль, стон, напряглась, родила. Вот, он, ни жива, ни мертва. Дождь, с крыш, неприметная, мышь. Ложь, свищ, отключилась, не спишь. Сын, дочь, не получат, тепла. Жизнь, Смерть, вся исполнена, Зла…...
- Андрій Любка – Я. П Від тебе до мене – як сто небес. Від тебе до мене – повітря – ледом. Я жив без тебе, а зараз без Неба і сонця, а значить – без тебе. Від тебе до мене – сторукий бог. Від тебе до мене – гірка фатальність. І замість того, щоб бути вдвох, Тиняємось ми по дорогам […]...
- Богдан Согор – Коли ще жив блідими буднями Коли ще жив блідими буднями, Де мало все свійскурпульозний сенс, Коли блукавдорогами прямими, блудними, І голови непідіймав я до небес.. Життя минало деньза днем штовхаючи, Плило, мов в морічовен без вітрил, Я ще тоді не вмівіти – кохаючи, Хоч і без тебечасто бракувало сил. Та лиш тоді, колизустрів її – єдиную, Мені Бог неющастя дарував, […]...
- Богдан-Ігор Антонич – Дороги ДОРОГИ Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, простелилась нам юним під ноги. Тільки небо і тільки пшениця (над нами, за нами, під нами). Тільки безкрай і далеч іскриться, тільки безвість вітає вітрами. Голубінь, золотавість і зелень (яруги, галявини, кручі). Розспівались таємно: дзінь-дзелень цвіркуни в конюшині пахучій. Залізиста вода із криниці […]...
- Дмитро Павличко – “Над нашим вітом і під нашим світом… “ Над нашим вітом і під нашим світом Є ще світи великі і малі. Туди ми долітаєм тільки світлом І музикою темної хемлі. Туди мене хтось ненастанно кличе, Вистелює блакитом щемну путь, Так, ніби прагне в сяйво таємниче Душі моєї подих обернуть. Десь там у зорях мерехтить віола, Льняна коса, як нива осяйна, І кров моя […]...
- Іван Андрусяк – сховатись за віспу за спини за виступи Сховатись за віспу за спини за виступи Обдерті сідниці стулити руками Чотири дороги спіткнулись об камінь Чотири дороги лишились обвислими На п’яту під ранок усе забувається Застигле каміння бійниці порожні Під мурами світу стоять обірванці Вижебрують хліба в богів подорожніх...
- Вогонь Розгорнута книга буття Лежить на моєму столі. Ідеш від життя до життя, Як свічка в холодній пітьмі. На серці терновий вінець замкнувся, І кров’ю спливло, Та мусиш іти навпростець, Шукати десь інше тепло. Пройти крізь туман забуття, Віддати частинку себе. Минути сліпе каяття, Спочить на окрайці небес. Холодний осінній поріг Зміняє одвічна зима, І вічність […]...
- Богдан Кіселичник – Лелеки Я бачив інші дороги, Я знаю інші шляхи, Куди несли мене стомлені ноги, Звідки до дому вертались птахи. Важкі ті далекі дороги, Важкі ті безмежні шляхи. Немає для них навіть Бога, І плачуть за нами батьки. Які б не були ті дороги далекі, Як важко їм ними іти, Вертались до рідного дому лелеки, Вертались назад […]...
- Павло Мовчан – “Чому нам радісно буває… “ Чому нам радісно буває, З дороги збившись, заблукать, І крикнуть радісно з одчаю? Яка це справді благодать – Прийнявши в очі неба холод, За рухом піристих хмарин Лежать і стежить. А довкола Перебіг вітру, часу плин… Безклопітство порожніх рук Пришиє до трави павук, Тепло вбере земля, як губка, Розчиниться прозора думка, І ти, споріднений, дводольний […]...
- Наталя Гуркіна – Прилетів мені до ніг Прилетів мені до ніг Із небес пухнастий сніг. З нього кульок наліплю, Й бабу снігову зроблю…...
- Томаш деяк – дорога втомлено зітха у далечінь Дорога втомлено зітха у далечінь Що припнута на обрію мотузку І пил лягає на траву і рештки глузду І той, хто міг сказати промовчить І той, хто міг піти, таки піде Вганяючи себе у кілометри Збираючи росу на войлок светра Лягаючи щоночі на тверде І буде день, зачатий у імлі Такій сипкій, що кришиться від […]...
- Герасим’юк Василь – дві афинки Володимирові Вознюку Дві афинки на сигліні… Однині Вони вже є. Чорніють у росі Дві афинки на сигліні в долині: В траві, в росі – з небес і голосів. Гуде гора навпроти них – Палита. На ній був зруб, і афини були. Тепер смеріччям до небес пришита, А буками прибита до скали Чорнющої, хоч там потік […]...
- Таня Гелетюк – Святий Миколай За віконцем сніжок пролітає, Летить з неба і падає вниз, І на сяйві ліхтарика жовтого Появляється й губиться вмить. Тихо-тихо усюди на вулиці, Чути ночі дихання чітке, А ще чути, як стукає серце Таке тепле, дитяче, ясне… Загорнулось малятко у ковдру Й бачить сонячні, радісні сни. І чекає долі щасливої, І казковий див від зими. […]...
- Ірина Саковець – Не хочу минати, як меншає, меншає день Не хочу минати, як меншає, меншає день На стрілці годинника з кожним-кожнісіньким колом, Як привиди снів, що із вій опадають спроквола, Як дим над багаттям, що все непомітніше йде. Мені б обійняти туманом далекі ліси І душі дерев пробудити, закутані в морок, Чи вітром зійти на дощем розтривожені гори І влитися вічністю в неба пронизливу […]...
- Тіна Карабанович – Твої очі Твої очі – Кольору вранішнього неба… Твої очі- Сині зимові ночі… Твої очі- Так мені треба… Що я без тебе? А ти? Ти без мене… Розлучають нас невідані дороги, Сердець на відстані тривоги… В темній залі- Стигне бал… А я так хочу, Щоб ти мене украв… Не мила музика мені- Одній без тебе… Злітають перлами […]...
- Леся Українка – Питання Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Чи я тебе не щиро покохав? Ні! Певне, ти мене ніколи не любила! Журливо ти хитаєш головою І кажеш: “В нас дороги розійшлись”. О ні, я вірю – зійдуться колись, З’єднаємось навіки ми з тобою. Я поборю найтяжчі перешкоди, Я маю силу, […]...
- Образ Григория Добросклонова в поэме “Кому на Руси жить хорошо” Поэма “Кому на Руси жить хорошо?” – произведение о народе, его жизни, труде и борьбе. Поэт крестьянской демократии, соратник Добролюбова и Чернышевского, Некрасов не мог пройти в своей поэме, как и в других произведениях, мимо тех, кто самоотверженно, не щадя сил и жизни, боролся за свободу народа. Образы революционеров неизменно привлекали внимание Некрасова. Борцом за […]...
- Ірина Лахоцька – Весна прийде Так радував… Мабуть була занадто низько І ти зірвав мене, немов той лист. Я падаю… І до землі вже зовсім близько, Все падаю із твого неба вниз. Розрадою Тепер для мене тільки вітер. Так пригорнЕ й несе від тих небес. Я згадую… А він всі згадки мої витре. Вони як вістря дуже гострих лез. Так […]...
- Василь Стус – Напевне, так і треба Напевне, так і треба – Судилося бо так: Упали зорі з неба І надломили мак. Така знялася хвища – Ні неба, ні землі, Лиш чорне кладовище По нищеній ріллі. Залопотіла злива, Мов залива – гай-гай! Кохана, будь щаслива! Коханий мій – бувай! 30.09.1972...
- Богдан-Олег Горобчук – дорога Дорога – також своєрідна нитка між нами Прив’язана за наші пальці – за мій, за твій Серце дороги б’ється і зраджує намір Торкнутися віями вій Дорога – це пташка, це голуб поштовий, лист – я Адресат, адресант – ти. Іноді – навпаки. Сьогодні я буду у тебе, я висію Молочного шляху зірки І скільки би […]...
- Аня Тет – Позовешь меня, когда ночь Позовешь меня, когда ночь Поглотит вновь остатки света Я приду, чтоб тебе помочь. Я приду. Мне не трудно это.. Когда горечь, тоску и сплин, Разольет по сосудам – осень Позови! Вопреки – другим, Я приду. Мне не сложно вовсе.. Когда боль ощутив и крах, Ты устанешь совсем в пути Позови, позабыв про страх – Я […]...
- Володимир Сосюра – Марії Якби помножити любов усіх людей, Ту, що була, що є й що потім буде, То буде ніч. Моя ж любов – як день, Не знають ще чуття такого люди. Якби зібрати з неба всі зірки І всі сонця з усіх небес на світі, – Моя любов горітиме яркіш За всі сонця, на тисячі століттів. Якби […]...
- Анастасія Кравець – За ширмою у шепоті зірок За ширмою у шепоті зірок. В обіймах суму я змикаю вічі. Наступний крок – незвіданий урок Тремтять у відголоссі неба свічі. Бешкетник вітер в тиші промайне… Минуле розвівається навіки! Шматком печалі душу сколихне… У серці ллються, неба твого ріки!...
- Тодось Осьмачка – Загадка В-ці К-б Коли зблисне річка в рогозі, Під сонцем ринучи в стави, Я босі ноги згадую в грязі, Що мовчки бачили і ви. І відвертаюся лицем від плес, Де й сонце соромом стає, Бо ви його з водою, як з небес, У серце занесли моє....
- Герасим’юк Василь – Варіації 1 Стих водоспад. Коли вляглася піна, Побачив я над прірвою жінок. І ліс уздрів їх. Відступив на крок І впав перед жінками на коліна. З яких небес вони? З яких зірок? Чому в. ода спинилася неспинна? В проваллі тане кожна крапелина. Я маю ключ, не знаю, де замок. Їх, мабуть, води винесли з безодні, І […]...
Текст квіти очі природи.