Весна (пам’яті сестри Наталки) – Тичина Павло

Чом мертві по плачуть, не стогнуть –
Може б, скаргу почув я від тебе хоч раз!
Під білим сіюм твоя могила
І в ній ти з осені лежиш.
Устану – думала – води внесу,
Піду на буряки – по нолю –
І заспіваю, братики,
Й наплачуся уволю…
Брунчать бруньки над водою, водою,
Йде весна зеленою ходою!
Не женіть потоків, вітри,
Не будіть моєї сестри!
В неї ж руки вже розпались,
Засміялися уста.
Ой як тепло! Ой як душно!
Ой як хочеться устать!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Весна (пам’яті сестри Наталки) – Тичина Павло