Весняний вечір. Молоді тумани… – Стус Василь

Весняний вечір. Молоді тумани.
Неон проспектів. Туга ліхтарів.
– Я так тебе любила, мій коханий.
– Пробач мене – я так тебе любив.
І срібляться озерами долини,
Шовковий шепт пригашених калюж,
Мені ти все життя, немов дружина,
Мені ти все життя, неначе муж.
– А пам’ятаєш? – добре пам’ятаю.
– А не забув? Чи не забув? – О, ні.
– Здається, знову в молодість вертаю,
Все наче увижається вві сні.
І першу зустріч? Першу і останню.
– А я лиш першу. Ніби й не було
Минулих років нашому коханню,
Не вір, що за водою все спливло.
– Не треба, люба. Знаю, що не треба.
Хай давні душі б’ються на ножах.
А єдиніться – предковічне небо
Вам спільний шлях покаже по зірках.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Твір вулиця яка веде мене до школи.
Ви зараз читаєте: Весняний вечір. Молоді тумани… – Стус Василь