Вічна загадка любові (за оповіданням Григора Тютюнника “Зав’язь”)
Про кохання написано за багато віків стільки, що, здається, нічого нового вже й не скажеш. Але людина тільки тоді по-справжньому розуміє це почуття, коли воно стає її власним. Отже, одна любов, помножена на тисячі тисяч людських характерів і доль, дає невичерпний матеріал письменникові і завжди цікава читачеві.
Григір Тютюнник теж писав про любов, але якось особливо, неповторно і щиро, невіддільно від правди життя. Під його пером зав’язь перших юнацьких почуттів розпускається і переростає у справжнє кохання.
Уже від самої назви оповідання
Микола закоханий. Він готується до побачення, ще не знаючи, чи відповість дівчина на його почуття. Одягає нову сорочку, намагається якось пригладити неслухняний вихор на голові, пахтить одеколоном носовика. І відбивається від нападів діда Лавріна, який, чи підсміюючись над онуком, чи застерігаючи, чи ревнуючи (адже, очевидно, хлопець – то вся його сім’я), говорить, що в онукової обраниці характер непростий: “… бо то дівка з тієї куряви, що чорти на дорогах крутять!” Юнакові й приємно
Миколка йде на край вулиці, бачить “маленьку білу постать”, розуміє, що то його жде Соня. Радість, гордість, хвилювання та боязкість одночасно охоплюють його: “Мені здається, що я ширшаю в плечах, твердішаю в ході і ось-ось підлечу. А от голосу – не стає… ” Він “белькоче”, за власним висловом, “шепеляво й противно”, задає недоладне питання. Дівчина розуміє його стан, підбадьорливо бере під руку і пропонує подивитися сніг у проваллі.
Микола й Соня лізуть “з кручі в чорну холодну прірву, підпираючи один одного плечима”. Дух романтики, пригод оволодіває ними. Очі у Соні “якісь дивні: наче й злякані трохи, й сміються”. А юнака мучить думка: чи ж може він поцілувати дівчину? Від цієї “одчайдушної” (як йому здавалося) думки у нього починають терпнути ноги і стають, як мотузяні. А голова хилиться, хилиться… ” Потім сам лякається: “А що,- думаю,- як я її поцілую, а вона мене – в пику? Буває ж так. Он і в кіно показують… ” – і шия перестає гнутись, дубіє. Соню, очевидно, дратує нерішучість хлопця (… вже й не сміється і очі примружила так сердито… ), і вона йде на немудру дівочу хитрість: “- Миколко, давай я буду падати, а ти мене держи. Ану, чи вдержиш?” Звичайно ж, юнак готовий гори звернути для коханої, не те що втримати. Але… нікуди від життєвої правди не подінешся: він раптом підсковзується і з переляком та огидою до себе (отак осоромитися!) відчуває, що зараз вони обоє впадуть у грязюку. Соня сердито пручається, “ошпарює” свого неспритного обранця “злим поглядом”, “норовисто одвертається і мовчить”. Микола одразу згадує насмішки й застереження діда Лавріна, що снитимуться йому, мовляв, “кислички”. Це надає сміливості, й він вирішує показати характер: сам починає видиратися наверх. Соня переможена, злякана (мабуть, повелася дуже суворо!). Вона жалібно шепоче: “Миколко, а я?” Ось, нарешті, воно, визнання: “І від того шепоту у мене паморочиться голова, а серце починає калатати, як дзвін. Стрибаю вниз, сердито хапаю її за плечі і з розгону цілую в рипучу холодну хустку.
– Навіщо ж ти… аж за вухо, дурненький… – видихає Соня і сміється якось покірно і лагідно.
… Я не допомагаю, а майже виношу її вгору на руках. І сили в мене – як у вола”.
Тепер Миколка – визнаний герой, коханий, і він нізащо не признається, що змерз, як звичайний хлопець: “- Ти не змерз? – питає. Я з усієї сили зціплюю зуби, щоб не труситись, а їй кажу: – Та н-наче ні… “
Як гарно їм обом стає у світі! Як красиво! Вони помічають на деревах “дрібні мов роса, прозеленкуваті крапельки: то зав’язь”. Соня одразу замріялася: “От якби мені отаке намисто, … зроду б не знімала… “
“- Купимо,- обіцяю впевнено.- Ось як тільки вивчусь на шофера, так і купимо.
– А я тобі сорочки вишиватиму гарні-прегарні, кращі, ніж у лавці!..
– В сто раз кращі… милий… в тисячу!”
Усе! Микола чує для себе найголовніше, найочікуваніше. І це наповнює його таким щастям, що далі він уже нічого не бачить і не чує. Закохані не можуть насолодитися обіймами, навіть не звертають, попри свою сором’язливість, уваги на те, що шофери з проїжджаючих мимо машин горлають “щось веселе, заохочуюче і безсоромне”. Розходяться молоді далеко за північ, “несучи на губах солодку пекучу спрагу”. Милим і рідним здається хлопцеві навіть Сонине клацання засовом дверей, коли вона тихенько пробирається додому.
Аж ось знову дід – рятує садок від заморозків. Каже парубкові, щоб допомагав. Той прожогом кидається в сад, нагрібає листя й гілочок, запалює вогнище так, щоб тягло дим і на Сонин садок. Дід Лаврін гукає, щоб Микола розкладав вогонь ближче до дерев, а той: “- Нічого,- одказую так, як вони мене вчили,- буде в людей – буде і в нас… “
По вінця наповнений пристрасним, новим почуттям, хлопець думає: за чим би його забігти до сусідів, бо до вечора, мабуть, не дотерпить, не доживе.
От і вся нехитра історія. Ніяких подій, незвичайних вчинків чи героїчних характерів. Але оповідання захоплює ніжністю і трепетністю трохи смішних і наївних почуттів юних сердець. Проклюнулася зав’язь на деревах – прийшло кохання. І його треба берегти, боротися за нього, як і за зав’язь. Хочеться вірити, що герої пронесуть свої перші почуття через усе життя і будуть один для одного найкращими, найдорожчими.
Так Григір Тютюнник відкрив ще одну сторінку великої книги Любові й дав можливість нам, читачам, припасти до чистого джерела мистецтва художнього слова.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Вічна загадка любові (за оповіданням Г. Тютюнника “Зав’язь”) Вічна загадка любові (за оповіданням Г. Тютюнника “Зав’язь”) Багато творів написано про велике людське почуття – кохання. Не є винятком і творчість Григора Тютюнника. Раннє оповідання “Зав’язь” є зворушливою ліричною сповіддю про перше кохання, про незабутню ранню весну, коли у гіллі “зав’язуються дрібні, мов роса, прозеленкуваті крапельки” – зав’язь. Цю зав’язь потрібно берегти, захищати від […]...
- “Немає загадки таланту. Є вічна загадка любові” (за новелою Гр. Тютюнника “Три зозулі з поклоном”) Недаремно Григора Тютюнника називають майстром новели. Талант писати новели грунтується насамперед на здатності передати велике напруження людського почуття. І Григорові Тютюннику це вдавалося якнайкраще, можливо, тому, що сам він був сповнений цим напруженням почуття – напруженням любові до людей та до своєї землі, гострим почуттям справедливості, порушення якої відзивалося в письменникові пекучим болем… Він не […]...
- Про Олеся (за оповіданням Григора Тютюнника “Дивак”) Нещодавно на уроці української літератури ми прочитали оповідання Григора Тютюнника “Дивак”. Мені одразу здалося, що з’явився у мене новий друг – щирий, добрий. Запам’ятались Олесеві очі: “чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ”. Так, хлопчик допитливий, цікавиться всіма дрібничками, що трапляються йому на шляху до школи. “Йому подобається […]...
- Герої новел Григора Тютюнника До талановитих українських письменників належить Григір Тютюнник, улюбленим жанром якого була новела. Письменник вважав, що саме новела найближча до поезії, і, мабуть, тому більшість його творів – невеликі оповідання. Основні збірки його новел і оповідань – “Зав’язь” (1966), “Деревій” (1969), “Батьківські пороги” (1972), “Край неба” (1975), “Коріння” (1976). “Найдорожчою темою, а отже, й ідеалом для […]...
- Життєвий та творчий шлях Григора Тютюнника Реферат з української літератури Життєвий та творчий шлях Григора Тютюнника Речення художнє – як чаша терпіння. Воно повинно бути повним, але не переповненим. Григір Тютюнник Григір Тютюнник – український радянський письменник, лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка та Республіканської літературної премії імені Лесі Українки. Народився письменник в 1931 році, за десять літ до […]...
- “Підранки” Григора Тютюнника Доля в українського письменника Григора Тютюнника була складною і навіть трагічною з дитинства, на яке припали роки воєнного лихоліття, повоєнної розрухи й голоду. Дітям у той час доводилося дуже рано дорослішати, заміняти батьків, що пішли на фронт. А свого тата Григір не бачив із шести років, бо той був репресований і не повернувся із заслання. […]...
- Загальна характеристика стилю Григора Тютюнника Загальна характеристика стилю Григора Тютюнника Тепло і достовірність – ось мої літературні критерії. Григір Тютюнник “Не святи горшки ліплять – майстри. А майстрами стають люди. Я – людина. Я буду майстром!” – читаємо у щоденнику письменника-новеліста Григора Тютюнника. Така самооцінка і вимогливість до себе заслуговують на повагу. І він дійсно став майстром художнього слова, точного, […]...
- Чуйність і турбота (за повістю Григора Тютюнника “Климко”) Повість Григора Тютюнника “Климко” переносить читача у тяжкі часи фашистської окупації України, відкриваючи дещо призабуту сторінку нашої історії. Головний герой твору Климко це хлопчик, що йде за багато кілометрів про сіль, щоб потім продати її та врятувати від голоду улюблену вчительку з донькою-немовлям і себе з другом. Климко відважно йде дорогами війни, сповненими небезпек, перемагаючи […]...
- Залишатись собою (за твором Григора Тютюнника “Дивак”) Часто ми намагаємось зрозуміти думки або вчинки інших. Але, кажуть, душа кожної людини – глибокий колодязь, дивлячись у воду якого, ми намагаємось побачити своє віддзеркалення. І тоді, коли у воді колодязя чиєїсь душі ми не помічаємо свого обличчя, не відчуваємо схожості на себе або на своє оточення, людина нами не сприймається. Вона може бути ні […]...
- Морально-етичні уроки доброти в повістях Григора Тютюнника Морально-етичні уроки доброти в повістях Григора Тютюнника Доброта, любов, чуйність, порядність, самопожертва – в наш час ці слова стали майже анахронізмами. Існує така думка, що суспільство деградує через соціально-економічні чинники. Але ж за часів війни були не кращі умови життя: людина вмить могла втратити все: рідних, дім і попри те залишалася Людиною. Яскравим прикладом цьому […]...
- Якби моїм товаришем був Олесь (за твором Григора Тютюнника “Дивак”) Якби моїм товаришем був Олесь, то, думаю, нам спершу було б важко знайти спільну мову. Чому? Бо таких людей, особливо моїх ровесників, які живуть із природою, як у своїй родині, дуже мало. Просто взагалі меншає людей, які б не тільки відчували, досліджували, але й поважали природу так, як це вмів робити малий Олесь. Тому мені […]...
- Духовний світ простої людини в новелі Григора Тютюнника “Три зозулі з поклоном” Григір Тютюнник – талановитий український новеліст. Із його ім’ям пов’язана ціла епоха в літературі. Письменник звертався здебільшого до дитячої та юнацької тематики, але проблеми порушував цілком “дорослі”. Та це й не дивно,, адже сам він із покоління воєнних та повоєнних дітей, ще й син “ворога народу”, з тих сільських хлопців, які поповнювали “пролетаріат” і на […]...
- Проблеми українського села середини XX століття крізь призму оповідання Григора Тютюнника “Оддавали Катрю” Оповідання Григора Тютюнника “Оддавали Катрю” присвячене болючій проблемі українського суспільства середини XX століття – масовій міграції селян до міста. В пошуках кращої долі жителі села зривалися з рідних гнізд, але що їх чекало далі – не знав ніхто. А чи мали право ці люди навідмах рубати своє родове коріння, зрікатися традицій, мови свого народу? Бо […]...
- Хронологічна таблиця життя й творчості Григора Тютюнника 5 грудня 1931 р. Народився Григір Тютюнник 1938 р. Навчання в першому класі 1957-1962 рр. Навчання в Харківському університеті 1963-1964 рр. Працює в редакції газети “Літературна Україна”; друкує перші оповідання: ” Дивак “, “Рожевий морок”, ” Кленовий пагін “, ” Сито, сито… “ 1966 р. Перша книжка ” Зав’язь “ 1968 р. “Літературна газета” за […]...
- Мелодія першого кохання (за новелою Гр. Тютюнника “Зав’язь”) Мелодія першого кохання (за новелою Гр. Тютюнника “Зав’язь”) Новела Гр. Тютюнника “Зав’язь” розкриває перед нами дивовижний світ зародження кохання. Початок цього найпрекраснішого почуття людини порівнюється із чудом зав’язі на рослинах під час весняного пробудження. І тому ми серцем погоджуємося із символічною назвою твору, бо перше кохання, його початок і є тією “зав’яззю”, про яку йдеться […]...
- Вічна тема любові в трагедії В. Шекспіра “Ромео і Джульетта” Нет повести печальнее на свете, Чем повесть о Ромео и Джульєтте. В. Шекспір Знаменита трагедія В. Шекспіра “Ромео і Джульєтта” уперше була поставлена 1595 року. Пройшли сторіччя, але й сьогодні, як у часи Шекспіра, ця “сумна повість” змушує тріпотіти серця, як продовжує хвилювати нас ця вічна тема – тема трагічно перерваної любові. Перша трагедія Шекспіра […]...
- Коли була війна? (За оповіданням Г. Тютюнника “На згарищі”) Чи пам’ятаємо ми, коли почалася Велика Вітчизняна війна? Чи пам’ятаємо, якою ціною дістав народ перемогу в цій війні? Дійсно, з уроків історії ми пам’ятаємо, що з 1941 по 1945 роки радянський народ пройшов через тяжкі випробування та неймовірні страждання. Але ж сьогодні ми знаємо про події тих буремних років лише з розповідей старих людей, з […]...
- Вічна тема любові в трагедії В. Шекспіра “Ромео і Джульєтта” Вічна тема любові в трагедії В. Шекспіра “Ромео і Джульєтта” І. Запозичення сюжету трагедії “Ромео і Джульєтта” та нова трактовка італійської легенди В. Шекспіром. (В основі трагедії “Ромео і Джульєтта” – відомий сюжет давньої легенди, який використовували до Шекспіра англієць Артур Брук та італієць Маттео Банделло. На відміну від попередників, В. Шекспір створив гімн коханню.) […]...
- На “диванах” тримається краса навколишнього світу (за оповіданням Г. Тютюнника “Диван”) Часто людину з легкістю називають “диваком”. Набагато важче зрозуміти її. Малий школярик Олесь з оповідання Г. Тютюнника “Дивак” був тихим смирним хлопчиком, трохи заглибленим у собі. Ровесники ображали його, кепкували і кривдили лише за те, що він був не таким як інші. Шлях до школи пролягав через ліс. Хлопчик устигав побачити стільки всього, що роздумів […]...
- Атмосфера добра і любові в українській родині (за оповіданням С. Васильченка “Свекор”) Споконвіку у житті українців найбільше цінувалися повага до оточуючих, чесність, порядність, розум, життєрадісність. Саме такі риси роблять людей по-справжньому гідними любові та поваги, такі риси притаманні героям С. Васильченка. Одна з найбільших цінностей в людському житті – родина. Саме стосунки у родині, любов та поради батьків формують вдачу та погляди, зумовлюють вчинки й поведінку. В […]...
- Внутрішній світ героїв оповідання “Зав’язь” Г. Тютюнника (1 варіант) Перше кохання, як завжди, приходить зовсім несподівано. Ти його не чекаєш, навіть не думаєш про це, як раптом у тебе з’являється таке відчуття, що у твоєму серці навіки поселилася вона чи він. І дивуєшся, як до цього часу ти не помічав цієї людини, як у тебе не зупинялося серце, коли проходив повз неї. А зараз […]...
- Внутрішній світ героїв оповідання “Зав’язь” Г. Тютюнника (2 варіант) Перше кохання буває тільки раз у житті, тому і називається першим. Коли воно зненацька настигає людину, та наче божеволіє, не розуміючи, що нею сталося. Неначе змінюється увесь світ, відкриваються нові горизонти, зовсім іншим здається життя. Людина починає відкривати саму себе, дивуючись чудернацьким змінам. І добре, якщо кохання виявиться взаємним, інакше це може привести до зовсім […]...
- Внутрішній світ героїв оповідання “Зав’язь” Г. Тютюнника (3 варіант) Коли зав’язуються перші паростки кохання, то людина повністю змінює своє життя, їй здається, що до цього моменту вона навіть і не жила, а існувала дуже далеко від справжнього, вируючого життя. Людина намагається бути ближче до предмету свого кохання, хоче бачити його щодня, щогодини, щохвилини. І зовсім неважливо, де знаходиться предмет кохання. Набагато важливіше, чи хоче […]...
- Біографічна основа новели Гр. Тютюнника “Три зозулі з поклоном” Найдорожчими темами, а отже, й ідеалом Григора Тютюнника були і залишаються доброта, самовідданість і милосердя людської душі. Значний вплив на формування його літературних смаків, на ставлення до літературної праці справив рідний брат Григора Тютюнника – Григорій. Уже відтоді поступово формувалися характерні прикмети творчої індивідуальності молодого письменника: наполегливі пошуки точного слова – найпотрібнішого, найвиразнішого. Є в […]...
- Комедія І. Карпенка-Карого “Сто тисяч” і “вічна” тема влади грошей над людиною (1845-1907) Справжнє прізвище – Тобілевич. Народився в слободі Арсенівка (тепер у складі села Веселівки Новомиргородського району Кіровоградської області) в родині управителя поміщицьких маєтків (брати – Микола Садовський, Панас Саксаганський і сестра – Марія Садовська стали відомими акторами, діячами української культури). Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, працював дрібним чиновником у канцеляріях. Багато займався самоосвітою, брав участь […]...
- Загадка Загадка (від “гадати” – думати, вгадувати) – жанр фольклору, дотепне запитання, часто у віршованій формі. 3. вживається не лише для активізації пізнавальних можливостей дитини (та й дорослих), практикованої етнопедагогікою, чи гуртової розваги, а й почасти містить у собі філософський зміст (“Ой що росте без кореня, / А що біжить без повода, / А що цвіте […]...
- Тодось Осьмачка – Загадка В-ці К-б Коли зблисне річка в рогозі, Під сонцем ринучи в стави, Я босі ноги згадую в грязі, Що мовчки бачили і ви. І відвертаюся лицем від плес, Де й сонце соромом стає, Бо ви його з водою, як з небес, У серце занесли моє....
- Загадка Джеймса Джойса Загадка Джеймса Джойса У 2002 році виповнилося 120 років із дня народження корифея ірландської літератури XX століття, одного із засновників європейського модерністського роману Джеймса Джойса, а також 80 років від часу появи “великої книги” (за свідченням Хемінгуея) – роману “Улісс” (1922). Тоді один з ірландських міністрів, бажаючи прославити свою країну, запропонував порушити питання про висунення […]...
- Комедія Карпенка-Карого “Сто тисяч” і “вічна” тема влади грошей над людиною Драматургія Карпенка-Карого розмаїта за тематикою, жанрами, образами… У багатогранних характерах він відобразив інтереси, прагнення різних соціальних слоїв українського суспільства: стяжателів землі, капіталу, земле-власників-мільйонерів і селян-бідняків. Сила комедії “Сто тисяч” у тому, що в ній правдиво відтворено нові зміни в житті села, глибоко розкрито хижацька характер сільської буржуазії, нові її засоби експлуатації та збагачення. Головним персонажем […]...
- Сенс назви новели Г. Тютюнника “Три зозулі з поклоном” Сенс назви новели Г. Тютюнника “Три зозулі з поклоном” Символічним втіленням добра, людяності, мудрості постають герої новели Григора Тютюнника “Три зозулі з поклоном”. Цей трагічний, щемливо ліричний твір має присвяту: “Любові Всевишній присвячується”. Епітет “Всевишній”, який в українській мові вживається лише у сполученні зі словом Бог, підкреслює велич найбільшого людського почуття – кохання. Золотоволоса Марфа […]...
- “… Вічна мудрість простої людини в паляниці звичайній живе” За всіх часів і в усіх народів було найбільшою святістю, коли лежав на столі хліб. Його присутність зігрівала людей, гуртувала у єдину спілку, продовжувала родовід. Хліб надихав поетів і мислителів, сприяв появі пісень і дум: Ти, вседержителю в небі, на морі і суші, – Хлібе єдиний для всіх поколінь і світів, День мій грядущий, день […]...
- Протистояння добра і зла, совісті і безчестя – вічна тема мистецтва (на прикладі поеми Б. Олійника “Крило”) У творчості Бориса Олійника є ряд наскрізних образів, серед яких особливо виділяється чистотою і різноманітністю образ крила: Бо доля, певне, у гуморі була, Коли у посаг нам давала землю й воду І голубого неба два крила. (“Мій борг”) Я з останнього морозу Від крила твого воскресну Як не лебедем, хоч сивим журавлем. (“Повернися”) Журавлиним крилом […]...
- Світом править любов (за новелою Г. Тютюнника “Три зозулі з поклоном”) Любов’ю до людей сповнені усі твори Григора Тютюнника, тому що він все своє життя болів болями свого народу, радів його радощами. Він писав про простих людей, які творили це життя, будували його, вирощували хліб, ростили дітей і сповнювали світ своєю любов’ю, своїм теплом. Історія, описана в новелі “Три зозулі з поклоном”, народжена самим життям. Григір […]...
- Моє враження від повісті Гр. Тютюнника “Вогник далеко в степу” Швидко, на одному диханні, прочитала я повість Гр. Тютюнника “Вогник далеко в степу” – останній твір письменника. Напрочуд чиста, світла, талановита повість, у якій письменник майстерно змалював важке повоєнне дитинство підлітків, їх навчання і працю в ремісничому училищі, отих “дітей війни”, їх силу духу, якій можуть позаздрити й дорослі. “Найдорожчою темою, а отже, й ідеалом […]...
- Загадка женской души Н. С. Лесков – художник необычайно широкого тематического диапазона. В своих произведениях он создает вереницу социальных типов, человеческих характеров. Среди них много сильных натур, неординарных личностей. Такова главная героиня очерка Н. С. Лескова “Леди Магбет Мценского уезда”, написанного в 1865,- Катерина Львовна Измайлова. В этом образе автор показал, как мещанка пытается бороться против поработившего ее […]...
- Павло Мовчан – Вічна основа (З циклу “Вишивки”) Ти вишита була на полотні… Коли ж угору руки підіймала, Тріщала заполоч – махала ти мені, А я був тінню – рухавсь по стіні, Поволі наближався до провалля… Та застережливий, розпачливий твій рух Рвав полотно – утворювалась дірка, Тріщав і зір, і розповзався слух, І рвалася стіна, немов ганчірка… І ніби інший […]...
- Аналіз твору Григорія Тютюнника “Три зозулі з поклоном” Ця новела – одна з найчарівніших перлин української літератури XX ст. Вона чи не найглибше віддзеркалює внутрішній світ Гр. Тютюнника, його прагнення гармонії, злагоди, доброти й усепрощення. Здається, до її написання він прямував усе попереднє життя, а поштовхом стала, здавалось би, незначна подія. Усього на кількох сторінках розгортається досить поширена житейська історія нерозділеного кохання, власне, […]...
- Вияв синівської любові до батьків, рідної землі (за творами “Батьківське поле”, “Від серця поклонюсь”) (2 варіант) У віршах “Батьківське поле” та “Від серця поклонюсь” поет Микола Сингаївський оспівує своїх батьків, їх любов до праці. Це прості сільські трударі. Вірш “Батьківське поле” пройнятий любов’ю до рідної землі, наче “батьківське поле за ясенем” потом. У вірші оспівується вічна праця трударя-хлібороба, найсвятіша і невмируща. Бо хліб – це святиня, це символ трудової честі, звитяги […]...
- Володимир Лучук – Півень (Загадка) Стоїть півень на плоті У червонім капоті. Стоїть, а не піє, Певне, що не вміє. Проте знає Справу хитру – Показує Напрям вітру. (Флюгер)...
- Людина і природа у творах Миколи Вінграновського (за поезією “Грім” та оповіданням “Первінка”) Микола Вінграновський народився в місті Первомайську на Миколаївщині в селянській родині. І з дитинства відчував сильний зв’язок з оточуючей його красою природи. Багато письменників оспівують свій рідний край, виражають свою любов до нього, захоплюються його неповторністю. Одним з таких письменників є Микола Вінграновський. У поезії “Грім” яскраво відтворена картина літної грози. Зазвичай грім лякає людей, […]...
Життєвий та творчий шлях д павличка.