Від землі аж до неба (особливості лірики В. Підпалого)

Неси в очах дива і недива,

Хай буде тільки правда в них жива.

В. Підпалий

Володимир Підпалий… Маловідоме ім’я. Навіть в “Історії української літератури” про нього не пишуть… Водночас виявляється, що він талановитий поет. Палітра його доробку багата. У своїх творах порушує такі питання, як драматичні суперечності життя, кохання, теми добра і зла, любові і ненависті, ролі в життя людини малої Батьківщини. У письменницьких колах про нього говорять: поет камерний, негаласливий. Його вірші лаконічні, сповнені таїни й символічності. Інтелігентна людина XX століття, сповнена тугою За гармонією в усьому суперечливому світі, В. Підпалий розглядає життя як Всесвіт, у якому живуть душа і дух. Його чиста душа рідше бувала на землі, ніж на небі. У цьому сенс – він один з не багатьох поетів епохи шістдесятників. Переконаємося в цьому на прикладі вірша “Запросини”, написаному в 1967 році.

Вірш розпочинається пейзажною картиною, тому його можна віднести до пейзажної лірики. Небо прохолодне, на ньому багато хмар. Та природу зігріває золотий човен – місяць “від хмари на хмару, на хмару зі хмари – і на місці”. Золотий колір місяця створює атмосферу тепла, комфортності. Образ місяця під впливом народної творчості (у народних піснях, думах часто зустрічається місяць як символ тепла й добра), поезії Т. Шевченка.

Переповнений любов’ю

до батьківської хати, В. Підпалий відкриває читачеві таємницю, яку знає лише “він та ніч”. Перед нами – хатина, що знаходиться “там, де три гори зійшлися, де три ріки злилися, де три шляхи зав’язалися”. Триєдність надає віршеві казковості, тому й сприймається як казка. А в тій хатині – золоті весла, потрібні золотому човну. Ліричний герой переповнений радістю від того, що він побачив золоті весла й золотий човен. Вони для нього орієнтир, тому тепер і ніч не страшна. У цій поезії виявився стиль письменника. Три строфи із шести є своєрідним рефреном, який водночас виконує функції пейзажу. Звуки відсутні, всюди панує тиша. Відчуття самотності зникає, як тільки знайдено “золоті весла”. Безнадія також зникає. Щоб там не було, він – ліричний герой – має йти, шукати свій шлях. До подорожі запрошує душа, окрім неї – золоті весла, золотий човен. Зміст таємниці відкривається. Для своєрідного поета найважливіше в житті – зв’язати добро, здоров’я і щастя. І якщо ти зумієш зв’язати цей вузол, значить досяг мети, значить живеш ненавмисне.

Вірш нелегкий для сприйняття, однак справляє приємне враження, відчуття тепла й захищеності.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Від землі аж до неба (особливості лірики В. Підпалого)