Війна з татарами – Олесь Олександр
Як довідались татари,
Що повстали Холм і Львів,
Землю Галицько-Волинську
Хан їх знищити схотів.
На волинський Володимир
То не хмара чорна йде,
То не грім гуде далекий,
А то військо хан веде.
Виїжджає князь Василько:
“Залиши мій рідний край!”
Але був глухий, як камінь,
Хан татарський Бурундай.
І Василько підпалити
Рідне місто мусив сам
І діставсь живим у руки
На наругу ворогам.
У похід взяли Василька
І під Холм його ведуть:
Як, мовляв, Василька вгледять,
Холм без бою віддадуть.
І
Плаче й камені несе.
Радить він здаватись швидше,
Та каміння кида все.
І холмщани зрозуміли
Князя мову бойову,
Що каміння треба брати
Та камінням в татарву!
“Королю не є ти братом.
Не послухаєм слуги!
Не здамося, повоюєм!
Будуть знати вороги!”
І задумавсь хан татарський:
“Мабуть, сила у їх єсть.
А моє стомилось військо;
Що, як втрачу славу й честь?”
І, подумавши, він крикнув:
“Гей, на коні, вояки!
Коли тут ми заночуєм,
Нападуть на нас вовки”.
І пішло татарське військо.
Холм щасливо врятувавсь,
Та з татарами лихими
Цілий вік король змагавсь.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Олександр Олесь – Війна з татарами (Княжа Україна) ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ КНЯЖА УКРАЇНА Війна з татарами Як довідались татари, Що повстали Холм і Львів, Землю Галицько-Волинську Хан їх знищити схотів. На волинський Володимир То не хмара чорна йде, То не грім гуде далекий, А то військо хан веде. Виїжджає князь Василько: “Залиши мій рідний край!” Але був глухий, як камінь, Хан татарський Бурундай. І […]...
- Над колискою – Олесь Олександр Спить мій малесенький, спить мій синок… Спить він, наслухавшись дивних казок. Нащо ж ти віченьки знову розкрив?! Спи, моя пташко, то вітер завив. Стогне і виє уже він давно, Б’ється і стука у наше вікно… Геть, розбишако, в далекі степи!.. Спи, моя ластівко, солодко спи! Ось уже й вітер зовсім занімів… Мабуть, заснуть під намет […]...
- Олександр Олесь – Над колискою ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ НАД КОЛИСКОЮ Спить мій малесенький, спить мій синок… Спить він, наслухавшись дивних казок. Нащо ж ти віченьки знову розкрив?! Спи, моя пташко, то вітер завив. Стогне і виє уже він давно, Б’ється і стука у наше вікно… Геть, розбишако, в далекі степи!.. Спи, моя ластівко, солодко спи! Ось уже й вітер зовсім занімів… […]...
- Олександр Олесь – “душа моя – пустка холодна й німа… “ Душа моя – пустка холодна й німа… Нічого в тій пустці самотній нема: То вітер розвіяв, то хвилі зірвали, То, граючись, діти малі розібрали. Душа моя – дно безджерельне й сухе, Де тільки сіріє каміння важке… Тим сірим камінням колись в мої груди Все били без жалю, жалкуючи, люди. 1906...
- Олександр Олесь – Заходить сонце Праворуч – сонце і пожежі! Палають гір високих вежі, Палають хвилі вогняні, І хмари в димі і огні. Ліворуч – сиза казка ночі, Чиїсь ласкаві ніжні очі, Чиїсь зітхання, шелест, шум, І тихий стогін, тихий сум. Ліворуч – місяць ллє проміння, І на воді горить каміння… Ліворуч – місяць іскри ллє, Мов в небі золото […]...
- Он чужино, чужинонько – Олесь Олександр Он чужино, чужинонько, Зрадливая дружинонько! Одружився я з тобою Після січі, після бою. Після січі – посічений, Після бою – скалічений. Пішов в хату – не топилось, Хотів з’їсти – не варилось. Хотів лягти і спатоньки, Як десь там, у матінки, А в головах на весілля Не подушка, а каміння. Хотів лиха позбутися, Додомоньку вернутися […]...
- Олександр Олесь – “Везли їх, зранених в борні з солдатами… “ Везли їх, зранених в борні з солдатами, Везли їх, стомлених в тюрмі за гратами, Везли, щоб там, в краях холодних, Згноїти велетнів народних, Крилаті іскри потушить І знов дурити і душить. В сльозах затриманих, з палкими муками, Вони прощалися з полями, з луками, Навік прощались з краєм рідним, З своїм сліпцем – народом бідним, Неслись […]...
- Олександр Олесь – “Ой була на світі та удівонька… “ Ой була на світі та удівонька, Трьох синів мала, Ночі не спала, Їх доглядала, В чистім любистку синів своїх милих купала. Що один з трьох синів звавсь Івашечко… Бога не боявся, Хати відцурався, До панів найнявся, Килимом під чоботи панські послався. А що другий син звавсь Василечко… Він потиху встав, Скриню розрубав, Скарби всі забрав, […]...
- Ярослав Осмомисл – Олесь Олександр Володимирко поволі Тихо-мирно вік дожив І на княжому престолі Ярослава залишив. Це був князь палкий, відважний, Незрівнянний у бою, Наче рвався він покласти Першим голову свою. І коли він з Ізяславом, З князем київським зійшовсь, Першим кинувся з мечем він, Всіх попереду боровсь. І бояри зупиняли: “Ярославе, князю, стій: Хто тебе, орла, заступить У державі […]...
- Олександр Олесь – Лебідь На болоті спала зграя лебедина. Вічна ніч чорніла, і стояв туман… Спало все навколо, тільки білий лебідь Тихо-тихо сходив кров’ю своїх ран. І співав він пісню, пісню лебедину, Про озера сині, про красу степів, Про велике сонце, про вітри і хмари, І далеко нісся лебединий спів. Кликав він проснутись, розгорнути крила, Полетіти небом в золоті […]...
- Олександр Олесь – Он чужино, чужинонько (Пісня) ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ ПІСНЯ Он чужино, чужинонько, Зрадливая дружинонько! Одружився я з тобою Після січі, після бою. Після січі – посічений, Після бою – скалічений. Пішов в хату – не топилось, Хотів з’їсти – не варилось. Хотів лягти і спатоньки, Як десь там, у матінки, А в головах на весілля Не подушка, а каміння. Хотів лиха […]...
- Печенізька облога Києва – Олесь Олександр Раз дізнались печеніги, Що для бою час настав, Що в Болгарїї далекій Забарився Святослав. Наче хмари, бідний Київ Печеніги облягли, Загриміли всюди сурми, Тарабани загули. А у місті плач і стогін: Ані вийти, ні ввійти, Став людей косити голод, Став в могили їх нести. А в той час гуляє Претич З дужим військом за дніпром… […]...
- Олесь Гончар – Мене війна веде все далі Мене війна веде все далі Просторами чужих земель. Де й наші птиці не літали, Іду, мов давній менестрель. Я вірю в пісню, як в молитву, І смерть, здається, на війні Щадить мене в найтяжчих битвах За… недоспівані пісні. Коли при спалахах заграви Вночі, ввірвавшися у дзот, Я дістаю із-за халяви З піснями вольними блокнот І […]...
- Олександр Олесь – Аскольд і Дір АСКОЛЬД І ДІР Славна в Рюрика дружина, Всім далась вона взнаки, А Аскольд і Дір – найперші, Найславніші вояки. Нудно їм сидіти дома Без походів, без боїв, І вони прохають князя, Щоб на волю їх пустив. Князь подумав і дозволив. Попрощалися вони І з такими ж вояками Посідали на човни. І по Волхову угору В […]...
- Олександр Олесь – Україна в старовину УКРАЇНА В СТАРОВИНУ Ліс густий, дрімучий, темний, Споконвічний ліс росте, Не проб’ється навіть сонце Крізь гілля його густе. Велетенські граби, вільхи, Сосни, явори, дуби Раз в століття полягають Після віку боротьби. Де родились, там вмирають, Обертаються у тлінь, На могилах виростає Ряд наступних поколінь. По лісах шумлять потоки, Смарагдові від трави, Розпливаючись то в багна, […]...
- Зображення картин природи у творах “Ялинка”, “Ранок у лісі” (ІІІ варіант) Головний герой твору Михайла Коцюбинського “Ялинка” – це хлопчик Василько. Він росте в бідній родині селянина. Але він розумна та добра дитина, дуже чутлива. Він щиро вболіває, коли рубають його ялинку, йому дуже жаль її. Він дуже любив дерево і ставився до нього, як до живої істоти. Кмітливість Василька розкривається тоді, коли він заблукав у […]...
- Грицеві курчата – Олесь Олександр Жив собі Максим убогий Коло річки, край села. Крім дітей та жінки, в його Тільки курочка була. Нанесла вона яєчок. Вже й Великдень ось-ось-ось! Хоч би кожному яєчком Розговітись довелось! Та старий Максим міркує: “Поїдяться крашанки, А коли підсипем квочку, Будуть згодом курочки. Швидко виростуть курчата, Навесні почнуть нестись, От тоді ми поласуєм! Ласували ж […]...
- Олександр Олесь – Ярослав Осмомисл (Княжа Україна) ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ КНЯЖА УКРАЇНА Ярослав Осмомисл Володимирко поволі Тихо-мирно вік дожив І на княжому престолі Ярослава залишив. Це був князь палкий, відважний, Незрівнянний у бою, Наче рвався він покласти Першим голову свою. І коли він з Ізяславом, З князем київським зійшовсь, Першим кинувся з мечем він, Всіх попереду боровсь. І бояри зупиняли: “Ярославе, князю, стій: […]...
- Олександр Олесь – Безсмертники Вони давно вже втратили життя, В них згасло все, що тільки малось, Умерли всі і думи, і чуття, І тільки форма їх такою же зосталась… Але вони сміються, мов вві сні, І погляд мій приковують до себе, Нагадують розкоші весняні І кажуть про тепло, про радощі, про тебе. Ці квіти – спогади про світлі дні… […]...
- Олександр Олесь – Наші предки – слов’яни НАШІ ПРЕДКИ – СЛОВ’ЯНИ Над озерами, річками, На полянах лісових, На стрімких високих горах, На просторах степових, – Де лише сіріє стежка Або вкрився збіжжям лан, Скрізь розкидались оселі Наших прадідів-слов’ян. Оселялись цілим родом: Що людина, як одна?! Кревні люде – рід складали, Кревні роди – племена. Наймудріший і найстарший Цілим родом керував, Видавав щодня […]...
- Олександр Олесь – Три менти Тихше, тихше: ходять звірі, П’ють народну кров вампіри… Нахиляйтесь, Пригинайтесь: Може, мимо пройдуть звірі… Тихше, тихше – Хто це дише? Тихше… тихше… Тихше, тихше: сплять вампіри, Упилися кров’ю звірі… Нахиляйтесь, Підкрадайтесь, Як убиті сплять вампіри… Тихше, тихше – Хто це дише?.. Тихше… тихше… Гей, до зброї! Бийте в дзвони! Будьте смілі, як дракони! Всіх гукайте, […]...
- Олександр Олесь – Ти не прийшла Ти не прийшла в вечірній час… Без тебе день вмирав сьогодні, Без тебе захід смутно гас І сонце сходило в безодні… Ти не прийшла в вечірній час. Тебе, здавалось, ждало море, І все не гасли скелі гір, І все дивилися в простори… І довго їх останній зір Шукав тебе і гас на морі. Ти не […]...
- Олександр Олесь – Айстри Опівночі айстри в саду розцвіли… Умились росою, вінки одягли, І стали рожевого ранку чекать, І в райдугу барвів життя убирать… І марили айстри в розкішнім півсні Про трави шовкові, про сонячні дні, – І в мріях ввижалась їм казка ясна, Де квіти не в’януть, де вічна весна… Так марили айстри в саду восени, Так марили […]...
- Олександр Олесь – На чужині Не вірив я в життя по смерті, Тепер я вірю в диво з див. Було для мене страшно вмерти, Умер і нагло знов ожив. Так само тут: і сонце, й зорі, І люди наче ті самі, Але якісь байдужі в горі І в щасті, в радості – німі. Весна, зима, і дні, і ночі, Музика, […]...
- Олександр Олесь – “О ніч чудова і чарівна!..” О ніч чудова і чарівна! Ще вчора сіявсь сніг рясний, – Сьогодні ж теплінь, і понова, І проріст трав, і день ясний… Знай, – те ж колись і з людьми буде… Я вірю в диво! Прийде час, – І вільні й рівні стануть люди І здійснять мрії всі ураз! 1906...
- Олександр Олесь – В Криму (уривок) Осріблені місяцем гори блищать, Їм кедри і сосни казки шелестять, І дивні пісні їм співають вітри, Що нишком підслухали в моря з гори. Осяяні місяцем, гори блищать, Осріблені місяцем, сосни шумлять, А море і сердиться й лає вітри, Що нишком його підслухають з гори. 1906...
- Олександр Олесь – Чари ночі Сміються, плачуть солов’ї І б’ють піснями в груди: “Цілуй, цілуй, цілуй її, – Знов молодість не буде! Ти не дивись, що буде там, Чи забуття, чи зрада: Весна іде назустріч вам, Весна в сей час вам рада. На мент єдиний залиши Свій сум, думки і горе – І струмінь власної душі Улий в шумляче море. […]...
- Олександр Олесь – В роковини Шевченка Одно питання мимоволі Весь час в думках моїх встає: Чому не вгледів він сонця волі, Чому тепер він не жиє? Якими дужими громами Пророчий голос би гримів, Якими буйними річками Котивсь, шумів би його спів!? Які б вінки він сплів героям І як уславив би їх чин?! Він грав би в сурму перед боєм, Боровся […]...
- Олександр Олесь – “О принесіть як не надію… “ О принесіть як не надію, То крихту рідної землі: Я притулю до уст її І так застигну, так зомлію… Хоч кухоль з рідною водою!.. Я тільки очі напою, До уст спрагнілих притулю, Торкнусь душею вогняною. 12.IX.1921...
- Олександр Олесь – “Італійська ніч підкралась… “ Італійська ніч підкралась, Розлила солодкий чад; Десь здаля луна озвалась Флорентійських серенад. Марить море Середземне, Ледве лащить береги… Щось жагуче, щось таємне Палко диха навкруги. … Не заснула, сни не снились, Одчинила двері в сад: В тіло, в душу покотились Срібні хвилі серенад. Ніч проміння позбирала І змотала у клубок… Наче тінь жива упала Біля […]...
- Олександр Олесь – “Як жити хочеться!..” Як жити хочеться! Несказанно, безмірно… Не надивився я ні на зелену землю, Ні на далекі сині небеса. Я не наслухався ні шуму рік широких, Ні шелесту лісів дремучих, темних, Ні голосу пташок, що вихваляють світ. Я все життя горів на огнищі людському, Я все життя неначе був розп’ятий За злочин чийсь на вічному хресті. Я […]...
- Олександр Олесь – Лебединій зграї Ви в ірій линете від сірого туману, Від сірих днів, від суму і нудьги На срібло чистеє спокійного лиману, На пишні береги. Не жаль вам тих, що сміло гинуть по дорозі Від пург і бур скажених і сліпих: Вам ірій мріється крізь сльози, А сонце суше їх. І скільки вас в борні розбилось об граніти, […]...
- Олександр Олесь – Моїй матері Приснилося, що я вернувсь додому. Іду, дивлюсь: мій край, моя земля, Сміються в сонці золотому Річки, і села, і поля. Ось-ось прийду до хатоньки моєї, Де мати жде мене й не жде, Я скрикну “Матінко!” до неї, Вона на груди упаде. І будуть литись теплих сліз потоки І в них бринітимуть слова: “Я ждала, ждала […]...
- Олександр Олесь – “Ти з’являєшся, як ранок… “ Ти з’являєшся, як ранок… Там, на заході ще ніч, А на сході уже небо Червоніє від проміння, Блиску сонця золотого… Як в чеканні б’єтся серце! Ти ідеш, як день блискучий! Все радіє навкруги, Все впилось очима в сонце, Все співає йому гімни, Простяга до його руки… Як радіє, квітне серце! Ти проходиш… ніби вечір… Там, […]...
- Олександр Олесь – “дух наш пречистий, дух наш народний… “ Дух наш пречистий, дух наш народний, Над нами сходить в сю мить сьогодні. На крилах в’ється, В сльозах сміється. І сльози щастя, обмивши рани, Пливуть потоком, несуть кайдани. Сьогодні дух наш зійшов над нами, Ввійшов, влетів нам в серця пташками. У душах б’ється, У слові ллється. О день преславний, блаженні миті, Сьогодні з духом святим […]...
- А вже красно сонечко… – Олесь Олександр Веснянка (З драматичної поеми “Над дніпром”) А вже красно сонечко Припекло, припекло, Яснощире золото Розлило, розлило. На вулиці струмені Воркотять, воркотять. Журавлі курликають, Та летять, та летять. Засиніли проіски У ліску, у ліску… Швидко буде земленька Вся в вінку, вся в вінку. Ой сонечку-батечку, Догоди, догоди, А ти, земле-матінко, Уроди, уроди....
- Олександр Олесь – “В золотій смушевій шапці… “ В золотій смушевій шапці Циган-вечір сходив з гір, Ніс він ніченьці-циганці З срібла кований набір. А вона його вже ждала У долині, у гаю, Ніжним гребенем чесала Чорну кісоньку свою. І кохану він помітив, Уклонився, шапку зняв І найкращу квітку з квітів У обійми дужі взяв. Заспівали поцілунки, Чи озвались солов’ї, Чи забрязкали дарунки На […]...
- Олександр Олесь – “Прокляття, розпач і ганьба!..” Прокляття, розпач і ганьба! Усю пройшов я Україну, І сам не знаю, де спочину І де не стріну я раба. Зректись себе, забуть ім’я, Всесвітнім соромом покритись І, не соромлячись, дивитись, – Це дійсність, сон? – не знаю я… О краю рабський, скільки сліз Було в мені… і ласк, і втіхи… Які чудовні трави-ліки Для […]...
- Олесь Олександр – Розбите серце умира Розбите серце умира, А я співаю: тра-тра-ра. Воно крізь силу вже зітха, А я сміюсь: ха-ха-ха! Із серця чорна кров тече… Нехай тече, нехай тече! Колись кипіла в серці кров, Колись цвіла в ньому любов. Умру, умру!.. Не жаль мені… Хай ти була не роки – дні, Хай мент єдиний я горів, Хай, може, сам […]...
- Олександр Олесь – “Солов’єва пісня ллється… “ Солов’єва пісня ллється, Розливається в низах, Соловей лящить, сміється… Наче… тоне у сльозах. Квітнуть яблуні і груші, В світлі місячнім тремтять… Наче… мертвих скорбні душі В білих саванах стоять. Вся земля миліша раю… Шум, пісні і щастя скрізь! Я дівлюся, я ридаю, Я не бачу із-за сліз. 1906...
Аналіз збірки сонячні кларнети.