Вікторія Невідомська – Наодинці
Наодинці тривожне серце
Загубилось в пітьмі питань,
Тихо грає мінорне скерцо,
Ніби сум тих гірких кохань.
Скільки можна встрічать світанок
І самотньо дивитись в слід?
Він давно залишив цей ранок…
Сонця колір до болю зблід.
Вже не варто чекати дива
В небоцвіті шумливих днів.
Наодинці. Лиш ти і злива,
Гасись щастя твоїх вогнів.
Нахиливши додолу очі,
Не сказавши нікому, ні.
Все проходить: колючі ночі
І страждання оті живі.
Може десь заспіває вітер
Літнім голосом у траві.
Наодинці. душа і квіти.
Усміхнися. Вони праві.
Залиши вже глибоку тугу,
Хай як боляче сон пече,
Ти пройдеш цю самотню смугу,
Не забудеш лиш барв очей…
І заграє світанок в серці,
Наодинці спливає час,
От якби ж ви були відверті,
От якби ж цей вогонь не згас.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Вікторія Невідомська – Знову А завтра знову простір і турботи, Чатує час, щоб серце зачепить, Кричить весь світ, що головне – висоти, А все ж, не головніше – лиш любить? Усе пройде: холодний, сірий ранок І літний день, й небесна височінь, І завтра знову несмачний сніданок, Бо ще в полоні світлих сновидінь. І знову втома. Книги на полиці, Немає […]...
- Вікторія Невідомська – Солдат Він сьогодні упав у провулку, Лиш “Вставай!” десь кричали йому, Серце билось так боляче й гулко, Проводжаючи в дивну пітьму. А що мариться всім перед смертю? Що солдати усі бачать в снах? Рідну неньку і дім, що не стерто У тих змучених душах й тілах. Босоноге дитинство і радість, І тривогу, і ніжність хвилин, Ніби […]...
- Вікторія Невідомська – друже! Будь солідарним, друже мій, Хай як ламає нас життя, В несправедливості не стій, Стань честі й гідності дитям. Усе мине, так плине час, Та подаруй хвилин добро, Це місто наше і для нас – У бідняків в душі дніпро. Що лине з серця-моря справ, Простих і людяних, простих… Хай кожний, друже, з нас страждав, Та […]...
- Давай побудем наодинці Думки, як чорні лебедята Пульсує жилка на віску… Набридло замки будувати Із карамельного піску. Ми розмінялися в дрібницях Два недоторкані світи… На позолочених китицях Щораз гойдаються мости. Набридло вірити у щастя- Гіркого фенікса життя. І впаде карта не по масті Й назад не буде вороття. І доля виронила шпиці На недов”язані вірші… Давай побудем наодинці, […]...
- Твір на тему: Наодинці з природою, або Прощання з Осінню (твір-опис) Наодинці з природою, або Прощання з Осінню (твір-опис) Як прекрасно йти тоненькою стрічечкою стежини і, забуваючи про все, розчинятися у величній красі лісу! Він начебто розкриває для тебе свої обійми, і ти завмираєш у німому подиві. Тиша захоплює тебе. Ти стоїш нерухомо, немов чекаєш на щось. Але от налітає вітер, і все відразу оживає. Прокидаються […]...
- Любов Козир – Відверті діалоги на межі Відверті діалоги на межі, Про все на світі, про буденні речі… Вона впаде – звестись допоможи, А змерзне – то зігрій тендітні плечі. Відверті діалоги уночі, Під стук сердець до спалахів світанку. Якщо ти любиш – тільки не мовчи, Знайди у ній і подругу, й коханку. Відверті діалоги про усе, Бо дуже легко й вільно […]...
- Івченко Вікторія – У грудні і після (Збірка) Українські вірші, написані на той час дев’ятирічною дівчинкою, надзвичайно талановитою, маленькою літературною зіркою початку 90-х. Диктант Ой, що було сьогодні вранці! Писав диктант четвертий “А”. Чіплялись помилки за пальці І лізли з ручки у слова. Я там такого написала – Сама злякалася на мить! Я руку підняла й сказала: – У мене голова болить! – […]...
- Наодинці зі “Щоденником” Олександра Петровича Довженка Щоденникові записи, листи – своєрідна кардіограма життєпису Довженка – воєнного кореспондента. На думку Миколи Вінграновського, О. Довженко, як художник слова, розкрився найяскравіше у своїх щоденникових записах, які він розпочав у роки війни і про які ніхто не знав. Своєму “Щоденнику” на той час уже Майстер зі світовою славою довіряв найпотаємніші свої думки. І якби хтось […]...
- Стах Вікторія – Біографія Вікторія Стах – українська поетеса, есеїстка, перекладачка, журналістка. Літературні псевдоніми – Мстислава Чайка, Яніра Мева, Мотря Чуйбіска, Жирка Зигзиця, Віктір Остап. Народилася 1969 року в Києві. Закінчила філологічний факультет Національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працювала лаборантом на кафедрі української літератури, згодом молодшим науковим працівником у музеї-квартирі П. Г. Тичини. У 1992-1994 роках працювала завідувачкою […]...
- Кузнєцова Вікторія – Кульбабки (Збірки) 1957 рік, видавництво “Сталінське обласне видавництво” НА ПОЛЮС В мене і в сестрички Теплі рукавички. Кучеряві в нас шапки, Підперезані шубки. А на ніжках валянки В мене і в Наталоньки. – Ви на полюс? – у дворі Запитали школярі. Ми б хотіли полетіть – Жалко маму засмутить. ВЕСНА Тільки сонце випливло, Стріха враз захлипала. Конопатий […]...
- Вікторія Осташ – Ти спробуй скажи свою правду Колись ми грались а тепер болим Самих себе лікуючи незграбно І той озон що киснем став твоїм Чужим гріхом зав’яз тобі на зябрах Від тебе тхне і страхом висоти І потом потопельника посмертним Та граєш граєшся та гра… упертий І забуваєш чим ти заплатив...
- Семенко Михайль – Витиск Ах, розумієте – нудьга наринула – Що я не такий, як всі. Ночі опошлені доля кинула У парку з серцем наодинці. Я почував, як мати плакала У ночі блакитних зим. Тоді душа моя самотньо капала – Колу про смуток я розповім? Ах, розумієте – доля закинула Мене не в красний Рим. Нудьга, нудьга на серце […]...
- Леонід Кисельов – На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер Колихайтесь, тераси дерев… П. Г. Тичина На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер У прозорих пазурах листя дере. Чорнопері круки, як химернії квіти, На терасах дерев, На терезах дерев. На терезах дерев всі чесноти космічного віку, Всі принади невгавного руху вперед, А поети – як вихор, поети – як вітер, як вітер На терасах дерев, […]...
- Соломія Синиця – Скажи, ти думаєш про мене Скажи, ти думаєш про мене У мовчазних обіймах тиші, Коли тьмяніє світло денне, І вітер місяця колише? Коли світанок на порозі Іскриться сонячним промінням, Берези іній плетуть в коси, А ти… Чий образ ти лелієш? Хто привидом у сни крадеться, Дурманить розум, мов з похмілля? Кого ховаєш в себе в серці? Ім’я чиє у твого […]...
- Страждання Твоїх очей, коханих погляд, Мене захоплює і зранку і в ночі. Переплелись у ньому сповна, Терни колючі, мовби у вінці. Ось сліз вже струмок По серцю лиш ток, Останній ковток, немов це пісок Погасла іскра у душі Та в серці ні стуку, від сонця ні звуку Мене ти почуй у вірші…...
- Володимир Сосюра – Марії Якби помножити любов усіх людей, Ту, що була, що є й що потім буде, То буде ніч. Моя ж любов – як день, Не знають ще чуття такого люди. Якби зібрати з неба всі зірки І всі сонця з усіх небес на світі, – Моя любов горітиме яркіш За всі сонця, на тисячі століттів. Якби […]...
- Володимир Сосюра – Облітають квіти, обриває вітер Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні в синій тишині. По садах пустинних їде гордовито Осінь жовтокоса на баскім коні. В далечінь холодну без жалю за літом Синьоока осінь їде навмання. В’яне все навколо, де пройдуть копита, Золоті копита чорного коня. Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні й розкида кругом. Скрізь якась покора в тишині розлита, […]...
- Осінь – Сосюра Володимир Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні в синій тишині. По садах пустинних їде гордовито Осінь жовтокоса на баскім коні. В далечінь холодну без жалю за літом Синьоока осінь їде навмання. В’яне все навколо, де пройдуть копита, Золоті копита чорного коня. Облітають квіти, обриває вітер Пелюстки печальні й розкида кругом. Скрізь якась покора в тишині розлита, […]...
- Марта Тарнавська – Вітер Вітер, солоний вітер, Що хмарить обрій, Вітер, що пахне літом, П’янкий і добрий, Вітер, що бризки піни Несе в обличчя, Вітер, що з далечіні До моря кличе, Вітер, що пестить тіло – Гарячу бронзу, Вітер – рибалка смілий, Надморський бонза, Вітер, чайок квиління І шуму повен, Вітер, немов весіння Бурхлива повінь, Вітер, що ніжно пестить […]...
- Заворожили в́орони світанок… – Ліна Костенко Заворожили в́орони світанок – Не сходить сонце – тільки кар та кар. Розбившися грудьми об полустанок, В траві лежить березовий Ікар. Пливе перон за сизими шибками. Туман… Шлагбаум… Тиша… Переїзд… Дерева, як закидані шапками, Стоять у гронах ще порожніх гнізд. Пройти уранці вулицями тиші. Знайти готелик. Скинути пальто. І де я, хто я, – полустанків […]...
- Ходить вітер по траві… – Малишко Андрій Ходить вітер по траві, По зеленій мураві. Проведу тебе до поля, Гляну в очі, на уста, А чи воля, чи неволя – Напиши мені листа! Чи на скелі б’є прибій В тиші моря голубій? Чи на мене дуже схожий Твій хороший, милий твій… Шепче вітер комишу. Посміхнулась: напишу, Повертайся, чую птицю, На громи, на дощовицю… […]...
- Семенко Михайль – Вітер Вітер обскрібує спини гір. Вітер забиває віддих. Вітер нас, зблідлих, Оскелює – хижий звір. Вітер осклянив будинки. Вітер серце проймив. Вітер станув навшпиньки І нас забив. Вітре, замкнув мені дух ти! Обкрижанив ограду. Розсипав між нами зраду… Вітер окайданив бухту… 20. XII. 1916. Владивосток...
- Павло Тичина – Плуг Вітер. Не вітер – буря! Трощить, ламає, з землі вириває… За чорними хмарами (з блиском! ударами!), За чорними хмарами мільйон мільйонів мускулястих рук. Котить. У землю врізає (чи то місто, дорога чи луг), У землю плуг. А на землі люди, звірі й сади, А на землі боги і храми: О пройди, пройди над нами, Розсуди! […]...
- Квіти – Глібов Леонід У гарному будинку на вікні Бриніли Квіти у макітрі; Тихесенько вони гойдалися на вітрі, Радіючи весні. На другому вікні стояли інші Квіти: З паперу зроблені і шовком перевиті, На дротяних стебельцях, наче мак,- Хто йде, дивується усяк… Чого тепер не роблять люде! Без коней їздять,- ще колись І не такеє диво буде: От-от – дивись […]...
- Вікторія дикобраз – Соснами, соснами, соснами Соснами, соснами, соснами траса тягнеться Крізь блокпости, крізь туман, крізь чади і ріки. Гарно казати, що це залежності. Зараз гарно. Страшно зізнатися: схід тобі дико ближчий. Соснами, соснами, соснами при окопах, Металоіржевих будинках, складах, озерах Всі вони моляться богу, іноді вперше – Що скоро повернуться. Тут, щоб ніколи більше. Соснами, соснами, господи, скіль-ки-ще Тобі вивільняти […]...
- Якби вірші мої уміли воскрешати Якби я знав, як врятувать життя, Якби вірші мої уміли воскрешати. Хоча б ненависні людські серця, Мене можна було б поважати. Якби душу, як вірші, Зарифмував всі негаразди, Їх на листку змили б доші, І я б лапав з небес смарагди. Якби з рядками не згорали, Як згорають почуття в душі. Тоді люди би не […]...
- Дарина Брильова – Осінньої вогкої ночі Осінньої вогкої ночі Ховались у ковдрах думки, Зтулялись розгублені очі, Зникали усі сліди. Червоною ниттю продершись Крізь всі терни у мій сон, – Мовчиш наяву; безсмертно Мовчить і мій телефон. Зустрівся сьогодні світанок Під шумний жовтневий дощ.. В цю пору похмурих фіранок Так хочу повірити в щось! ..Якщо не загубиться лист, Якщо не відійдуть контакти, […]...
- Леся Українка – La (Nocturno) Лагідні веснянії ночі зористі! Куди ви од вас полинули? Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті! Невже ви замовкли, минули? О ні, ще не час! ще бо ми не дізнали Всіх див чарівливої ночі, Та ще бо лунають, як перше лунали, Веснянки чудові дівочі. Ще маревом легким над нами витає Блакитна весняная мрія, А в серці розкішно цвіте-процвітає Злотистая […]...
- Ліля Колісник – Залиш мені частинку літа Залиш мені частинку літа, В якому були я і ти. Щаслива і теплом зігріта: Була утіленням краси. Залиш мені липневий ранок Й кристали чистої роси. Була чарівна, як світанок, Навіть в хвилини самоти. Залиш мені серпневі ночі І небо, бо під ним був ти. Я не забуду твої дивні очі І ніжність дотику руки. Велика […]...
- Володимир Сосюра – Айстри задумані, квіти останнії Айстри задумані, квіти останнії, Осені пізньої сльози багрянії… Сумно шепочеться вітер над вами, І обмиває вас небо дощами. Ви як любов, що весни не зазнала І як вечірня зоря одсіяла. Айстри задумані, квіти останії, Осені пізньої сльози багрянії… 1955...
- Ірина Шувалова – Тримайся за вітер мій любий Тримайся за вітер мій любий тримайся за вітер Усю нашу марну наскрізність нарешті віджито Відлюблено цноту тож нині у гречку у жито Тримайся за вітер мій любий тримайся за вітер Тримайся за ріки мій любий тримайся за ріки Ми наші одвіку ми наші одвіку й довіку Таких вже було нескінченно багато без ліку Тримайся за […]...
- Микола Руденко – Стрес Я все пройшов. І серед темних літ Пізнав щось важче, аніж кров і порох – Коли в мені валився звичний світ, Бо я побачив: весь він на підпорах. Підпори впали – і моя душа Порвала враз облудну пересічність. Якби ж хоч смерть! Вона комусь лиша Щось незатьмарене – Просте, як вічність. А в мене впало […]...
- Павло Тичина – Вітер Не вітер – буря! Трощить, ламає, з землі вириває… За чорними хмарами (з блиском! ударами!) За чорними хмарами мільйон мільйонів мускулястих рук. Котить. У землю врізає (чи то місто, дорога, чи луг) У землю плуг. А на землі люди, звірі й сади, А на землі боги і храми: О пройди, пройди над нами, Розсуди! Й […]...
- Микола Хвильовий – Ми Ми проходили повз шахти… Ми – любовниця і я. Сонце грало на сопілку, Грало липко на сопілку – Ліденцеву. Я за руку її взяв, Й наші очі упірнули В легіт. Ах, як легіт засміявсь І бузково, і тендітно, Коли дзвінко біля серця На пляшках хтось вибивав. І звернули ми на стежку … чи то в […]...
- Роман Штігер – Зраджена вірність Грався вітер із твоїм волоссям, І шуміла вода у річках. Ти стояла самотня і боса, Свіжі квіти тримала в руках. І шукала, можливо, кохання, Цю краплину – солодкий нектар. Але знала, що прийде востаннє І загасне палкий серця жар. Теплі руки твої, мов чарівність, Що вкривали довкола усе. Ти була моя зраджена вірність, Яку вітер […]...
- Якби Якби ти бачив мої сни, Якби відчув мої бажання, То, мабуть, ти б простив мені Мої безглузді сподівання. Якби почув мої думки, Якби заглянув мені в душу, То підпалив би сторінки Роману, що читати мушу. Якби згадав все те, що я Давно забути намагаюсь, Якби почув мої слова, Хоча я так мовчать стараюсь, Якби ти […]...
- Микола Вінграновський – Присвячую Олександру довженкові Сосновий день хиливсь в сосновий вечір, І помідорне сонце обливалось Під краном у блакитному саду, Ще тінь сіріла, Ще бриніли квіти, – Червона кофта поливала їх, – Ще все було! Бринів життя світанок, І з рук його перепустка солодка В той дивний світ, що стане довжиною В усе твоє швидке кіножиття… Стриміли в небо золоті […]...
- Микола Руденко – Гадюка Я зустрів її, слизьку потвору, Між конвалій в росяній траві – Поміж сосен, що дивились вгору, Де висіли тучі грозові. Це була така невідповідність – Квіти-перли і слизька змія! – Що природі за уяви бідність Був готовий докоряти я. Справді ж бо, образа в тім велика, Що в красу травневу заповзла Ця отруйна гадина безлика […]...
- Павло Тичина – Цвіт в моєму серці Цвіт в моєму серці. Ясний цвіт-первоцвіт. Ти той цвіт, мій друже, Срібляний первоцвіт. Ах, ізнов кохана, Де згучала рана – Квітне цвіт-первоцвіт! Слухаю мелодій Хмар, озер та вітру. Я бриню, як струни Степу, хмар та вітру. Всі ми серцем дзвоним, Сним вином червоним – Сонця, хмар та вітру! Десь краї казкові, Золоті верхів’я… Тільки шлях […]...
- Богдана Лапченко – Ти – свідок вчорашніх баталій Ти – свідок вчорашніх баталій, Ти – висновок правильних дій. У світі занадто реальнім – Нащадок несправжніх месій. Слова твої легші за вітер, А дії – то вже й поготів. Цвітуть на полях мертві квіти, Як сльози сумних матерів....
Твір_роздум на тeму мій шлях у майбутньому.