Вікторія Невідомська – Солдат
Він сьогодні упав у провулку,
Лиш “Вставай!” десь кричали йому,
Серце билось так боляче й гулко,
Проводжаючи в дивну пітьму.
А що мариться всім перед смертю?
Що солдати усі бачать в снах?
Рідну неньку і дім, що не стерто
У тих змучених душах й тілах.
Босоноге дитинство і радість,
І тривогу, і ніжність хвилин,
Ніби блуд ця кривава реальність,
Цей гіркий, наче доля, полин.
Є затьмарене болем бажання,
Як Вкраїна устати з колін,
Може це його думка остання,
Серед білих, стурбованих стін.
Тут не видно ні неба, ні раю,
І його хтось так просить: “Зостаньсь… “
“Лиш як будуть ще війни – сконаю,
А сьогодні, – шепоче – не здамсь”.
Там де бій розриває кайдани,
Залишились солдати, як він,
Комусь вічність чи зболені рани,
А їм сниться, їм сниться лиш дім.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Вікторія Невідомська – Наодинці Наодинці тривожне серце Загубилось в пітьмі питань, Тихо грає мінорне скерцо, Ніби сум тих гірких кохань. Скільки можна встрічать світанок І самотньо дивитись в слід? Він давно залишив цей ранок… Сонця колір до болю зблід. Вже не варто чекати дива В небоцвіті шумливих днів. Наодинці. Лиш ти і злива, Гасись щастя твоїх вогнів. Нахиливши додолу […]...
- Вікторія Невідомська – друже! Будь солідарним, друже мій, Хай як ламає нас життя, В несправедливості не стій, Стань честі й гідності дитям. Усе мине, так плине час, Та подаруй хвилин добро, Це місто наше і для нас – У бідняків в душі дніпро. Що лине з серця-моря справ, Простих і людяних, простих… Хай кожний, друже, з нас страждав, Та […]...
- Вікторія Невідомська – Знову А завтра знову простір і турботи, Чатує час, щоб серце зачепить, Кричить весь світ, що головне – висоти, А все ж, не головніше – лиш любить? Усе пройде: холодний, сірий ранок І літний день, й небесна височінь, І завтра знову несмачний сніданок, Бо ще в полоні світлих сновидінь. І знову втома. Книги на полиці, Немає […]...
- Солдат ЗСУ – Я ніколи в житті не стріляв з кулемета Я ніколи в житті не стріляв з кулемета, Я – гранату повік не тримав у руці… А чи треба країні сьогодні поети, Коли понад усе ій потрібні бійці? Закрутило мій край у страшній круговерті, Де щодня у людей відбирають життя, Знов замішано світ на стражданнях і смерті. А у мене думки про безцінність буття! Всюди […]...
- Кузнєцова Вікторія – Кульбабки (Збірки) 1957 рік, видавництво “Сталінське обласне видавництво” НА ПОЛЮС В мене і в сестрички Теплі рукавички. Кучеряві в нас шапки, Підперезані шубки. А на ніжках валянки В мене і в Наталоньки. – Ви на полюс? – у дворі Запитали школярі. Ми б хотіли полетіть – Жалко маму засмутить. ВЕСНА Тільки сонце випливло, Стріха враз захлипала. Конопатий […]...
- Івченко Вікторія – У грудні і після (Збірка) Українські вірші, написані на той час дев’ятирічною дівчинкою, надзвичайно талановитою, маленькою літературною зіркою початку 90-х. Диктант Ой, що було сьогодні вранці! Писав диктант четвертий “А”. Чіплялись помилки за пальці І лізли з ручки у слова. Я там такого написала – Сама злякалася на мить! Я руку підняла й сказала: – У мене голова болить! – […]...
- Твір на тему: Бронзовий солдат Відлитий з металу солдат застиг на гранітному постаменті, встановленому на високому кургані. Його зображення ми бачимо на картині видатного художника О. О. Широкова “Безіменний герой”. Олексій Олександрович Широков – автор багатьох художніх полотен, та найбільше його хвилювали події Великої Вітчизняної війни. Зображено пам’ятник так, що наче сама історія вихопила його з бою і поставила на […]...
- Т. Г. Шевченко – солдат Реферат На тему: “Т. Г. Шевченко – солдат” 5 квітня 1847 року за участь у Кирило – Мефодіївському товаристві Т. Шевченко був заарештований і відправлений до Петербурга. Було вирішено “Художника Шевченко за сочинение возмутительных и в высшей мере дерзких стихотворений, как одаренного крепким телосложением, определить рядовым в Оренбургский Отдельный корпус, с правом выслуги, поручив начальству […]...
- Вікторія Осташ – Ти спробуй скажи свою правду Колись ми грались а тепер болим Самих себе лікуючи незграбно І той озон що киснем став твоїм Чужим гріхом зав’яз тобі на зябрах Від тебе тхне і страхом висоти І потом потопельника посмертним Та граєш граєшся та гра… упертий І забуваєш чим ти заплатив...
- Русский солдат в поэме Твардовского “Василий Теркин” Поэма Александра Твардовского “Василий Теркин” с газетного листа шагнула в ряд бессмертных произведений русской литературы. Как и всякое великое произведение, поэма Твардовского дает правдивую картину эпохи, картину жизни своего народа. В образе Василия Теркина поэт сумел выразить главное в русском национальном характере, выявить его лучшие черты. “Книга про бойца” это произведение “без особого сюжета”, “без […]...
- Стах Вікторія – Біографія Вікторія Стах – українська поетеса, есеїстка, перекладачка, журналістка. Літературні псевдоніми – Мстислава Чайка, Яніра Мева, Мотря Чуйбіска, Жирка Зигзиця, Віктір Остап. Народилася 1969 року в Києві. Закінчила філологічний факультет Національного університету ім. Т. Г. Шевченка. Працювала лаборантом на кафедрі української літератури, згодом молодшим науковим працівником у музеї-квартирі П. Г. Тичини. У 1992-1994 роках працювала завідувачкою […]...
- Юлія Алейнікова – Сьогодні день для светрів і какао Сьогодні день для светрів і какао. Ні кроку за поріг в тенета осені. Ходи сюди. Зігрію так ласкаво, Наперекір циклонам і прогнозам. Сьогодні день для в’язаних шкарпеток І чорно-білих романтичних фільмів. Ходи сюди, у схованку під пледом, Ходи у тихий затишок обіймів....
- Вікторія дикобраз – Соснами, соснами, соснами Соснами, соснами, соснами траса тягнеться Крізь блокпости, крізь туман, крізь чади і ріки. Гарно казати, що це залежності. Зараз гарно. Страшно зізнатися: схід тобі дико ближчий. Соснами, соснами, соснами при окопах, Металоіржевих будинках, складах, озерах Всі вони моляться богу, іноді вперше – Що скоро повернуться. Тут, щоб ніколи більше. Соснами, соснами, господи, скіль-ки-ще Тобі вивільняти […]...
- Герасим’юк Василь – Зимувала у стайні між овець білих Зимувала у стайні між овець білих, Серед білих і сивих. І носила отаву і на хвою стелила, Над ягням голосила. А сніжок задихався, На грудях дихав, Вилітав із отави. А зима була люта, А вона була тиха На краю Прокурави. Я нічого не знаю, не розумію Серед білих і сивих. Я утік з того краю, […]...
- Семенко Михайль – Улиця Сьогодні знов піду на її вулицю Буду чекать і мріять колисанок Сьогодні ніч безкрила зорі туляться І такий бездумно-ласкавий світанок Сьогодні знов піду на її вулицю Зараз я вже стриманий і не такий безладний Багато думав я і зважував дрібниць Губозміцнивсь рішучий став і владний Лиш був би я поменше згадний І мав би серце […]...
- Юлія Алейнікова – Сьогодні разом, певно, ми востаннє Сьогодні разом, певно, ми востаннє. Востаннє бачу блиск твоїх очей. З тобою бути. Ось моє бажання! Блукати разом в теміні ночей. В останній раз моя рука в твоїй, В останній раз блукаєм під зірками… Це ти довів реальність моїх мрій, А завтра мрії будуть під замками. А завтра не знайду твоїх слідів, А завтра уже […]...
- Ольга Паламарчук – Я бачив сон Я бачив сон, Мені те диво снило Як ще не квітли липи, Як юні парами ходили І як вкраїна вільною була. Я бачив сон: У ньому люди вільно говорили, Там про гоніння правда і не чула І політв’язні волю віднайшли. І сниться сон, Як було все до того: Як взяли люди в руки зброю, Брудну, […]...
- Дмитро Загул – І. “Порозпліталися гірлянди… “ Порозпліталися гірлянди Білих лілій і білих бігоній, – Буйно розвились червоні троянди, Засміявся мак червоний. Вихром півночі війну Піду всесвітом цілим – Я об’являю війну Білим лілеям, бігоніям білим! Янголом помсти понад степами Порозсипаю квіти червоні… Годі нам бути вічно рабами! Кулаками долоні! Треба пірвати ті вінки З біли лілій і білих бігоній. Хай розливаються […]...
- Іван Андрусяк – кирпата безодня розплющує губи Кирпата безодня розплющує губи Сміється і плаче над погарлм неба Сплелися до танцю Венера і Врубель Під білих колон гомеричний молебен Під місячний мармур ввіходжу останнім Ворушаться пальці в кулак захололі А ви залишаєтесь еллінська панно За вічним бар’єром мітичної долі...
- Семенко Михайль – діти Аполлона Лютий. Лютий. Лютий. Одинадцяте число. Мертвяк закутий Невиправданим злом. Доживає останні дні Крижене лихо. В диханні білий сніг Порошить стиха. В саванах білих, білих Плазують з усіх сторін. В кутках мізерять несміливо Діти Аполлона....
- Герасим’юк Василь – Білого гриба запах сниться Білого гриба запах сниться – тулиш до листя Губи припухлі свої – націловані… Прокидайся! Небо, всмоктане стромом взору, стискає птицю. Не відпускає. Запах один – білого гриба! – сниться – під листям Переховай, хвоєю вкрий і – прокидайся!… Може, небо, стиснуте звором, видихне птицю. Може, ще вчасно,...
- Кацай Олексій – На мілині космічних океанів На мілині космічних океанів Як сполох Стоять церкви чи іншопланетяни В скафандрах білих в золотих шоломах Галактики ранкової змедвянів Гіркий серпанок І промені вилущуючи з сонця Розхитується ледь рипучий ганок Ми зробимо на нього крок з екрану Чи зо старих ікон І з вами ваш згадавши сон Поділимось Землі та неба хлібом і вином....
- Аня Тет – Не стріляйте у білих лебедів Не стріляйте у білих лебедів Не губіть їхню ніжність весняну Вам то байдуже, вам то все одно А у них кровоточать рани… І холодними кулями, злісними Не забарвлюйте біле в червоне Хай летять в небо вільнею піснею Бо ті птиці – то вісники Бога Не для себе… для Вас же прошу! Не стріляйте у білих […]...
- Микола Вінграновський – Я сьогодні не прийду додому Я сьогодні не прийду додому – Де я? Я сьогодні в Київ не приїду – Де я? Я сьогодні не дивлюсь на тебе – Де я? Я сьогодні – вчора й позавчора – Де я? 1981...
- Олесь Гончар – Карнавал Гики, та гуки, Та звуки цимбал. Сьогодні в мадяр карнавал. Вулиця валом валить, Вирує, Реве, Карнавалить. Гуляй. Виноградар зібрав урожай. В центрі бочку везуть із вином Розцяцьковану, у квітках. Дівчата на ній верхом У білих сидять сорочках. Розмальовані в них обличчя, Кухлі в руках з вином. Язичницький буйний звичай У вулицю б’є напролом. Ілонка на […]...
- Павло Глазовий – Балакучий Пилип Серед ночі по провулку шкандибав Пилип. Раптом вибіг з підворотні здоровенний тип. Ледь не плаче: – Ой братишка, може, скажеш ти, Де міліція районна. Як туди пройти? – А Пилип знизав плечима: – Як тобі сказать? Звідсіля до неї буде кілометрів п’ять. – А дільничний де приймає? – аж трясеться тип. – Та ніхто тут […]...
- Тарас Шевченко – І досі сниться І досі сниться: під горою, Меж вербами та над водою, Біленька хаточка. Сидить Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки і бавить Хорошеє та кучеряве Своє маленькеє внуча. І досі сниться: вийшла з хати Веселая, сміючись, мати, Цілує діда і дитя, Аж тричі весело цілує, Прийма на руки, і годує, І спать несе. А дід […]...
- Мар’яна Савка – А ідіть-но, панове А ідіть-но, панове, під всі сто чортів. Ах, як палко скрипаль у провулку химерить. Я йому не змогла, ну а вам – й поготів, Відчинити тяжкі зачакловані двері. Ех, розбити б об діл своє серце сумне. Ех, розлити б по келихах жалі і млості. Зачакловані двері тримають мене, Тож не грюкайте милі, непрошені гості. Ох, […]...
- Сингаївський Микола – Замість пророцтва На білих снігах і на синіх снігах Я буду лежать, мов підстрелений птах. Що прагнув літати, бо крила ж були, Та хижі злочинці літать не дали. Забутий, мов зайвий, на рідній землі – Я скоро схолону у сніжнім теплі. Забудеться образ, загубиться слід, Повз мене ревтиме шалений цей світ. Розгорнуте небо і те обмине, І […]...
- Микола Вінграновський – Пришерхла тиша – сіра миша Пришерхла тиша – сіра миша – У жовто-білих комишах, І попелясте від кошар Вівці копитце землю пише. Пришерхла тиша – сіра миша – У жовто-білих комишах, І сизий цап – іранський шах – Пришерхлу тишу тихо лиже. На сірім мурі чорний кіт Крізь білі вуса парко диха, За ним лиман синіє стиха – Синіє осені […]...
- Людмила Лєгостаєва – Він десь воює аж на східному кордоні Він десь воює аж на східному кордоні, Вона лежить в будинку для пологів, Давно цим двом майбутня сниться доня, Вони її чекали дуже довго. Він їй листи палкі щоночі пише, Коли є час, він дуже часто дзвонить. Їй боляче і крик зриває тишу Наблизилось – сама собі говорить.. Вона сумує :він не з нею поруч, […]...
- Надія Ковалюк – Я тікаю сьогодні назавжди Я тікаю сьогодні назавжди З королівства Розбитих Сердець. Я відношення, наче канати,- Розриваю ущент, нанівець… Пробачаю, що стала для тебе Однією з розмінних монет. Та в твоєму безбарвному небі- Я була найяскрава з планет. Ти жадаєш подвійного щастя, Але зроблено ставку – “вона”… То чому ж ти, як грішник причастя,- Так від мене чекаєш дзвінка? […]...
- Тарас Марищук – Боляче втрачати близьких Боляче втрачати близьких, Особливо тих, що були весь час далеко. Боляче втрачати молодих, Бо думав, що буде час про все сказати: Творчі здобутки, емоційні сплески.. Але зараз варто мовчати. Мовчати про біль, про все мовчати. Прийти одного дня на кладовище, І тільки там, на самоті із написом нагробним, Дозволити собі! кричати! Про все що наболіло, […]...
- Володимир Сосюра – Сині трави Сині трави, даль кармінна. Ріки в тумані. В сяйві мрійному долини І огні, огні. Там мій дім і та шипшина, Що колись я рвав. Кароока та дівчина, Що любив – не взяв. Там над гаєм, там на краєм Неба вдалині Рідних птиць веселі зграї І зірниць огні. Там за гаєм, за рікою Голубе вікно. Там […]...
- Семенко Михайль – Сьогодні Я сьогодні курю і курю папіроси Я сьогодні смутний Я сьогодні смутний я сьогодні Смертельно смутний Бо люблю її коси Вечір притих зачарований місяцем сонним Де самотить наш парк Я сьогодні не там ах я хочу у парк Хочу бути розмовним Але буду мовчать поки прийде четвер Кілька стоскнених день Бо не можу ж я […]...
- Романтика руху – Ірина Саковець Романтика руху. Вологий екран вікна. Осіння картина. Магічне повторення кадрів. І сонце минає, І неба немає – у мандрах. За склом не пейзажі – Пастельні тони зникань. Сьогодні я тиха, Як твій чорно-білий сон, Як шемрання тіней, Що вечір пасе їх на стелі. Ось осінь старанно Тумани за потягом стеле, Зриваючи хижо Останнє тепло зі […]...
- Злата Біневич – Затули небо собою, обійми землю Затули небо собою, обійми землю. Вчися не помирати. Готуйся до бою. Твоїм ворогам має бути боляче, але спочатку – темно! Нехай твоя мужність стане для них бідою! Бо надто багато терпцю перемололи жорна історії, Надто багато бісові діти наклепали зброї. Якщо не тобі, то кому їх силу спростовувати? І як смерті до них промовляти, якщо […]...
- Як же давно не зустрічав світанки Як же давно не зустрічав світанки. Ночі короткі надто аби в них Шукати більшого чогось, Нової ланки, Серед вже згублених старих. Зорі підступно світло економлять, Й очей не видно, Що на глибині? Сьогодні щирістю назвати нам дозволять Слова відверті з присмаком брехні. І темрява так провокує здібно Знятись з обмежень, Стерти всі табу, На почуття […]...
- Герасим’юк Василь – Ми на камінь поклали мечі Ми на камінь поклали мечі І в ріці наших коней купали, А чужинці прийшли уночі І на березі табором стали. Ми ховались у хвилях сумних, Перша сотня голодного війська. Ми шукали старий оберіг, Нас шукала Зневага чужинська. Виглядали дружину з імли, А діждались чужої навали. Ми не винні, що зайди прийшли І на березі табором […]...
- Богдан Лепкий – Одинокий сиджу над рікою Одинокий сиджу над рікою, Одинокий з думками, з журбою. Вечоріє, за горами гасне, Як небесна ватра, сонце ясне. Від лісів холодний вітер віє, Шуварі гне і квітки леліє. Над селом, між горами, в долині Висять хмари легкі сіро-сині. З коминів до неба дим снується – Образ меркне, дійсність наче сниться. Лиш ріка заєдно грає, грає, […]...
Свобода твір в публіцистичному стилі я.