Віланела, або Віланель

Віланела, або Віланель (фр. villanelle, від лат. villanus – селянський) – у добу середньовіччя – пісня пастухів, у добу Відродження – пісня про кохання, стилізована під сільську пісню. Строфічна будова В. досить складна: має 6 тривіршів однакової структури, схожих на терцини, і останній 19-й рядок. Всі рядки охоплені двома римами, з яких одна зв’язує 13 рядків (перший та третій рядки кожного тривірша і заключний), а друга – 6 рядків (середні рядки всіх шестивіршів). При цьому перший рядок повторюється повністю у шостому, дванадцятому й вісімнадцятому, а третій – у дев’ятому, п’ятнадцятому, дев’ятнадцятому; вони містять основну думку В., віршовий розмір якої – чотиристопний хорей, подеколи – ямб. Звертався до В. французький поет XVI ст. Ж. Пассер:

Загубив я милу фею,
Що майнула, як весна.
Поспішу я вслід за нею.
Ти в розлуці із зорею?
Значить, доля в нас одна:
Загубив я милу фею.
Вірю спраглою душею,
Як твоя любов міцна:
Поспішу я вслід за нею.
Я з тобою, мов з ріднею,
Знов ділю печаль без дна.
Загубив я милу фею.
Без її краси – лілеї
Все – мов пустка мовчазна.
Поспішу я вслід за нею.
Смерте, владою своєю.
Скористайся, навісна:
Загубив я милу фею,
Поспішу я вслід за нею

(переклад Б. Мельничука).

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Віланела, або Віланель