Вільшаний король – Гете Йоганн Вольфганг

Хто пізно так мчить у час нічний?
То їде батько, з ним син малий.
Чогось боїться і мерзне син –
Малого тулить і гріє він.

– Чому тремтиш ти, мій сину, щомить?
– Король вільшаний он там стоїть!
Він у короні, хвостатий пан!
– То, сину, вранішній туман!

“Любе дитя, до мене мерщій!
Будемо гратись в оселі моїй,
Квіти прекрасні знайду тобі я,
У злото матуся одягне моя”.

– Мій тату, мій тату, яке страшне!
Як надить вільшаний король мене!
– Годі, маля, заспокойся, маля!
То вітер колише в гаю гілля!

“Хлопчику

любий, іди ж до нас!
Дочки мої у танку в цей час,
Дочки мої тебе прийдуть стрічать,
Вітати, співати, тебе колихать!”

– Мій тату, мій тату, туди подивись!
Он королівни вільшані зійшлись!
– Не бійся, мій синку! Повір мені:
То верби сивіють в далині!

“Мені, хлопче, люба краса твоя!
З неволі чи з волі візьму тебе я!”
– Мій тату, мій тату, він нас догнав!
Ой, як болюче мене він обняв!

Батькові страшно, батько спішить,
В руках його хлопчик бідний кричить;
Насилу додому доїхав він,
В руках уже мертвий лежав його син.

Переклад М. Рильського


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Шевченко ''сон'' аналіз.
Ви зараз читаєте: Вільшаний король – Гете Йоганн Вольфганг
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.