Віра

Related posts:

1. Віра у силу надії та справжнього кохання у повісті-казці Олександра Гріна “Пурпурові вітрила” Більшість письменників у творах спираються на власний життєвий досвід, що зумовлює їхнє світосприйняття. З огляду на біографію письменника Олександра Гріна, сповнену поневірянь і бідності, його творчість здається чимось дивним. Загадковим, романтичним і чарівним постає в його зображенні світ. Тяжка дійсність не вбила мрії про світле і прекрасне. Грін завжди сподівався, що несподіване щастя прийде попри […]...
2. Віра у свій талант (за повістю Степана Васильченка “Талант”) В історії української літератури Степану Васильченку відведено одне з почесних місць. Виходець з народу, письменник кінця XIX – початку XX століття Васильченко вважав за свій громадянський обов’язок боротися художнім словом за глибоку любов до людини-трудівника. Духовний світ і світогляд письменника формувався серед розкішної природи у великій убогій, але дружній і мирній родині бідного ремісника-шевця Василя […]...
3. Леся Українка – Віра Віра асірійська та халдейська ще мало відома, хоч над нею багато стараються вчені, щоб зрозуміти її систему, бо та віра видимо мала великий вплив на віру сусідніх народів, надто на віру жидівську. Сусідні народи теж внесли багато свого в асіро-вавілонську віру, але тепер поки що трудно ще зважити, скілько хто від кого перейняв. Що змішання […]...
4. Віра, надія, любов Бажаєш, що незнане, Що невідоме, З тугою серця дрижить. Блакитний цвіт зів’яне, Углиб потоне, Більше не хочеш вже жить. Забий стрілою смуток Та біль глибокий, Вір і надійся знов. Бо щастя – це трикутник, А в нім три боки: Віра, надія, любов. 29 березня 1932 р....
5. Ольга Анцибор – Чекання Я тебе виглядаю, коханий, Із далеких і близьких доріг, Я благаю тебе, довгожданий, Щоб прийшов ти до мене, прибіг. Я крізь дощ простягну тобі руку, Другу руку крізь спеку подам. Перебуду я довгу розлуку, Бурям наперекір і вітрам. І нехай вітер дме тобі в спину, Буря стихне хай, Сонце сія, Щастя й радість безкраю, невпинно […]...
6. Антонич Богдан-Ігор – Зелена віра Зелений бог рослин і звірів Учить мене п’янкої віри, Релігії ночей весінніх, Коли прапервні у кипінні, У вічній зміні все незмінні. (Релігії ночей кипучих, Коли гримлять рослинні тучі). Зелений бог буяння й зросту Зітре на попіл мої кості, Щоб виростало, щоб кипіло П’янких рослин зелене тіло. Хто ти, що клониш чола куряв, Вогонь, чи бог, […]...
7. Леся Українка – “Хотіла б я піснею стати… “ Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну, Щоб вільно по світі літати, Щоб вітер розносив луну. Щоб геть аж під яснії зорі Полинути співом дзвінким, Упасти на хвилі прозорі, Буяти над морем хибким. Лунали б тоді мої мрії І щастя моє таємне, Ясніші, ніж зорі яснії, Гучніші, ніж море гучне....
8. Стеша Виноградова – ти знаєш, з тобою недобре Ти знаєш, з тобою недобре Без тебе погано І що тепер? На зміну холодному небу Приходить сонце, Та не завжди. Без тебе навчуся Я вкотре шепочу: “в мені ти вмер” У тебе свої кольори Своя королева Та в старості жодна Не дасть води. Бо королеви такі, Їм довіку падати в ноги. Вона полишає тебе І […]...
9. Віра Івана Франка в щасливий прийдешній день українського народу (за поемою “Мойсей”) І. Поема “Мойсей” – один із найкращих творів Івана Франка. 1. Принизливе становище українців перед владою царської Росії. (Невже тобі на таблицях залізних Записано в сусідів бути гноєм?) 2. Занепокоєння перед наступним поколінням (будуть соромитись своїх батьків, втрачені найкращі національні якості, накинули на себе ярмо рабства). 3. Віра поета в народ, у щасливе майбутнє, в […]...
10. Вовк Віра (Селянська) – Біографія (02.01.1926) Її справжнє прізвище – Віра Селянська. Народилася вона в Бориславі, в родині лікаря та учительки. дитинство провела в гуцульському містечку Кутах і середню освіту почала у Львові (один рік гімназії). За більшовицької окупації вона опинилася з родиною в дрездені, де закінчила середню школу. Після війни Віра Вовк вступила до університету в Тюбінгені, де вивчала […]...
11. Багірова Віра – Біографія Народилася майбутня письменниця 15 липня 1948 року в селі Слобідка-Більшівцівська Галицького району Івано-Франківської області в сім’ї робітника та службовиці. Мати – Чеслава Легік, уродженка Кракова, що мала вищу фінансову освіту, – прищепила дочці любов до книжки, іноземних мов. Батько – Михайло Николин – був механіком-самоучкою і любив брати дочку в підмайстри, а ще – рибалити […]...
12. Атамонова Віра – Біографія Є люди, від яких віє надзвичайною життєвою енергією, – поруч із ними відчуваєш красу життя. Саме до таких належить член Національної спілки письменників Віра Артамонова. Життєвий шлях Віри Климівни, як багатьох людей покоління 1930-х років, був наповнений нелегким дитинством, складною юністю, у яку увірвалася війна… Народилася письменниця 31 серпня 1925 року м. Лебедині Сумської області […]...
13. Надія Ковалюк – У кого – дружина, сім’я У кого – дружина, сім’я,- Цінуйте, даруйте троянди. Хай будуть вам гаслом слова, Що хочу від серця сказати: Мужчино! Не зраджуй! Спинись! Бо вчинки – повторюють діти. І перед Всевишнім колись Прийдеться за все заплатити. Не вистачить сліз і жалю, Слова усі значення втратять. Коли залишаєш сім’ю – У небі всі ангели плачуть. Сім’я – […]...
14. Надя Ковалюк – Коли до вікон примоститься надвечір’я Коли до вікон примоститься надвечір’я Й народиться найперша із зірок, Ти заплети мені мереживом надію В квітучий, оксамитовий вінок. І поцілунками осип гаряче тіло, Немов багряним листям восени. Свої зізнання – з обережністю, невміло Мені в коліна ніжно поклади. Заворожи мене солодкими губами, П’янкими, як троянди пелюстки. Увесь наш простір оповитий почуттями Нестримної взаємної жаги. […]...
15. Віра в можливості людини (за твором Р. Кіплінга “Мауглі”) Образ людини, що виросла серед тварин, здавна приваблював людську уяву. Ще у Древньому Римі існували легенди про хлопчиків, яких вигодували вовчиці. Але в історії з Мауглі, головним героєм одноіменного твору Р. Кіплінга, важливо інше. Цей спочатку беззахисний хлопчина, який згодом стає мужнім, сильним юнаком, здійснює подвиги й перемагає своїх ворогів тільки тому, що він Людина. […]...
16. Віра в щастя України (За віршем Т. Шевченка “Заповіт”) “Заповіт” Великого Кобзаря – це один з найпоетичніших маніфестів гуманізму в українській із світовій літературі. “Заповіт” можна вважати програмовим твором Тараса Григоровича Шевченка. Цей вірш – неповторний поетичний заповіт, у небагатьох рядках якого Кобзар звертається до сучасників та прийдешніх поколінь. Шевченко мріє про те, щоб рідний народ згадував його “незлим, тихим словом”. Поет сподівається, що […]...
17. Жорстокість і віра в добро (за казкою Г. К. Андерсена “Снігова королева”) Розпочинається ця чарівна казка розповіддю про злого троля, який зі своїми поплічниками створив страшне дзеркало, що потім зруйнувало не одне людське життя. А потім читач дізнається про хлопчика Кая і дівчинку Герду, яким через їхню бідність не було місця на землі погратися, але їхнім садком був невеличкий ящик із трояндами на даху. Вони граються, товаришують, […]...
18. Віра в світле майбутнє України (за поезіями “Заповіт”, “І виріс я на чужині”) А я дивлюся… і серцем лину В темний садочок на Україну. Т. Шевченко Під час тяжкої хвороби Т. Г. Шевченко багато думав про майбутнє України, мріяв про визволення свого народу. Тоді він написав своє звернення до українського народу – “Заповіт”. У вірші поет заповідає поховати його на милій серцю Україні “серед степу широкого”, Щоб лани […]...
19. Віра в перемогу нового світу (за поезією В. Чумака і В. Еллана-Блакитного) Василь Чумак є одним із найцікавіших ліриків революційної доби. Поет з надзвичайною свіжістю почуттів передав визвольний порив і радість боротьби за національне і соціальне оздоровлення суспільства. Дмитро Павличко писав, що книжка “Заспів”, яка належить перу Василя Чумака, засвідчує поета не просто першорядного, а видатного. Ця книжка побачила світ вже після трагічної загибелі автора. Василь Чумак […]...
20. Маша Карамнова – Скількох ти впускала в серце, моя синичко? Скількох ти впускала в серце, моя синичко? І скільки їх потім нещадно ламали крила. І скільки ночей під лагідне світло свічки Ти билась в агонії болю і сльози лила. Ти вчилась літати, ти вже піднімалась в небо, Ти сонця торкалася кінчиками волосся. Ти в кожному з них відчувала таку потребу, Неначе без них не дихалося […]...
21. Віра в світле майбутнє українського народу (за віршами П. Грабовського) Павло Грабовський увійшов у нашу свідомість передусім як страдник, політичний засланець, чиє коротке життя було повністю віддане боротьбі за волю і щастя народу. Вражає сама його біографія: 20 років заслання – все свідоме життя! Перебуваючи в Сибіру, далеко від України, він не забув ні Батьківщини, ні рідної мови. У творах П. Грабовського багато сумних картин, […]...
22. Віра в неминуче відродження рідного слова в поезії “Вічно жива” (2 варіант) Коли я читаю вірш Д. Білоуса “Вічно жива”, разом з автором відчуваю обурення за рідну мову. Її забороняли, над нею насміхалися, називали “мужицькою” за епохи царизму. Але мова “не корилася”, вона несла “мужицьку правду”, була “колюча”, “сміялася з ненависних панів”. Чому намагалися знищити нашу мову? Бо мова є “душею народу, його культурою,… в мові здійснюється […]...
23. Віра в перемогу добра й світла (За поезією Лесі Українки “Досвітні огні”) Треба зрозуміти мову неба, мову цієї одвічної книги буття. Треба знайти зорю, що світить саме для нас, таємничу зорю, яка має освітити шлях знеможеним і зажуреним. Тоді раби, які в пітьмі шукають вірної дороги, зможуть підвестися з колін і рішуче вирушити в путь. Якщо ж далекі й горді небесні світи шлють лише слабке проміння, чи […]...
24. Віра в неминуче відродження рідного слова в поезії “Вічно жива” (1 варіант) Із надзвичайною любов’ю автор вірша наголошує на відродженні української мови. Українська мова – це мова моїх пращурів, її коріння поринає у сиву давнину. Українська нація має свої звичаї, обряди, має свої естетичні ідеали. Мова такої нації не може зникнути безслідно. Неможливо її й знищити, як це хотіла зробити царська Росія. Саме про невмирущість цієї мови […]...
25. І будуть обіймати тебе на холоднім пероні Коли холодна вода западає у твоє зморене тіло Це означає що хтось думає про тебе Хтось пише звуками вірші без слів А птахи собі думають що вони Авіалайнери міжсерцевого сполучення А ти все приходиш у мої володіння і миттю ідеш Не зронивши жодного слова додолу Мов ці давно запечені від сонця палючого Яблука на моїх […]...
26. Віра в силу надії та справжнього кохання (за повістю-казкою О. Гріна “Пурпурові вітрила”) I. Тяжке життя письменника і мрія про світле і прекрасне (поневіряння, бідність письменника, тяжка хвороба, завжди без грошей, без домівки; романтичний, чарівний світ у творах, віра у прийдешність несподіваного щастя). II. “Пурпурові вітрила” – казка про любов до життя, про віру в людей і всеперемагаючу силу надії, що здатна творити дива. 1. Провідні теми повісті […]...
27. Руданський Степан – Богдай тебе Колись я із тяжкої туги На лаві дубовій лежав, Останній карбованець срібний В пустії калитці держав. Аж тут навинулась дівчина, І я свою тугу забув; Дівчино, моя ти дівчино, Богдай тебе бог не забув! І сів я на лаві дубовій, І сіла дівчина моя, Дівчина мене обійняла, Обняв же дівчину і я. Їден поцілунок гарячий […]...
28. Хто з героїв повісті “Гранатовий браслет” – княгиня Віра чи Желтков – викликає у вас більше співчуття? Хто з героїв повісті “Гранатовий браслет” – княгиня Віра чи Желтков – викликає у вас більше співчуття? Минає час, і світ стрімко змінюється. У одній з телепередач прозвучала думка, що не розділене кохання – це хвороба, яку потрібно лікувати. Це точка зору, мовляв, нормальних, психічно врівноважених людей. Що ж, виходить Купрін у повісті “Гранатовий браслет” […]...
29. Таня Гелетюк – Я заговорю бистрі води А з перлин зберу любов, Сплету шовковими нитками. І візерунки золоті Повишиваю вмілими стібками. На білім-білім полотні Засяє ясно вмите сонце, І зацвіте у полі мак Й лілеї в мами під віконцем. Запахне рута і полин, Терпка калина запалає, І при вечірній при зорі Десь журно коник заспіває. Упадуть зорі у сади В пахучі жовті […]...
30. Наталія Пиж – Любов як кара Любов як кара, ти як покарання Ти ніби є, та все ж тебе нема. Життя проходить у думках й чеканнях. І знаєм двоє – вороття нема. Нам не забути Нас. Все збереглось глибоко. В душі, у серці міцно залягло. І лиш покаже час, хоч визнати нелегко Для чого це, і що таке було. Чужі ми. […]...
31. Христина Головко – Не говори Не говори У тебе зашпори гордості в легенях, В ті вечори Де руки ближчі, як слова, Хотіла б знати: де у мені твої мішені, Краще, це були губи ніж душа Не говори У своїй пустці, ти із кліток не випускай слова Бо ти для зір, як пізній вечір Зачерпуєш від них тепла. Не говори В […]...
32. Олесь Гончар – Твоє ім’я Іноземка! Слово це дике Не по нутру мені. Дам тобі ймення – інше, велике, Мною відшукане в чорній війні. Будеш із ним ти прийнята всюди, Як рівня і як сестра. Над Тисою, і над Прутом, На берегах дніпра. Хто нас і чим розгородить, Ким заборонена ти? Суд? Окрім суду природи, Я всі зневажаю суди. Кордони? […]...
33. Таня-Марія Литвинюк – Так виводиш себе з цього стану зими Те, що ви будували роками, Може бути зруйноване в одну мить – все одно будуйте ( Мати Тереза ) Так виводиш себе з цього стану зими – З викликом, А тобі починається сніг – відрами, А тобі починаються сни – титрами, А тобі починається мир – війнами. А тобі починаються дні – тижнями, А у […]...
34. Він дав тобі все Він дав тобі очі, щоб бачити, Він дав тобі ноги, щоб йти, Він дав серце тобі, щоб пробачити, Щоб зумів ти хрест свій гідно нести. Він дав вуха тобі, щоби чути, Він дав вуста тобі, щоб ти говорив. Він дав ноги тобі, щоб зумів черевики взути, Щоб ти йшов і добрі діла робив. Він дав […]...
35. Не плач… . Поглянь навколо Не плач… . Поглянь навколо. Усміхнись. дививсь, як світить сонечко! Тільки не плач!!! Прошу тебе, не плач. Зітри сльозинку зі своїх очей. Подумай… Про “щось” хороше… .. Це має бути щось таке, що зігріє тобі душу, просто наповнить тебе з середини теплом. Щось таке, що заставить тебе забути про все на світі. Щось, що викличе […]...
36. Тобі Тобі єдиному себе бажала Тобі себе я залишала Тобі все кохання віддавала Тобі… тобі… тобі Ти знай що ти життя моє Ти знай що тебе лише кохаю Я все про тебе мрію І з тобою шаленію З тобою мені легко і не нудно Мені весело та смішноЗ тобою шаленію я дурію Мені так хочеться щоб […]...
37. Андрій Любка – Петрові Мідянці Келих, чарка – вже по косовиці, В сутінках дріма гірський сувій… Наче рідкісні на плаєві косиці, Пишеш тексти зболені свої. Може дощ багаття загасити, Може бити у лице навскіс. В темряві горять твої молитви, До богів і гір, і до беріз. Там, де суть і сутінь творять сутність, Де дерев затихлі ланцюги, Там живе тендітна […]...
38. Я тебе люблю, але змушений мовчати Я тебе люблю, але змушений мовчати, Ніяк не можу я тобі про це сказати. Боюсь відмови, усмішок нещирих і образ, Засудливих розмов, які спіткати можуть нас. Мені лиш треба страх перерости, Зізнатися тобі і усе розповісти. Лиш погляд твій ніжний, сповитий надії Ось і нарешті здійснилися мрії! Але минали роки і горіло бажанння, І я […]...
39. Кость Москалець – Це літо – назавжди Це літо – назавжди. Тут білі ромашки Зриває тендітна рука. То сонце, то зливи, Світ мокрий, щасливий, Я знаю, то ти ворожиш На пелюстках. Тут холодна біжить ріка, Тут, на пісках, я шукав любов. Тут казали: її нема. Тут я тебе все одно знайшов. Тут зірка зелена, Тут сходи на небо, Любов тут сильніша за […]...
40. Оксана Лятуринська – За око – враже око * За око – враже око, Оселя – за оселю! Благословляйте келих, Де хміль нуртує соком! За око – враже око! Одному з двох упасти. Рука тверда, гранчаста, Ніж гострий та широкий. *...