Вірш Антонича Богдана-Ігоря – Веретено
Стрільчастий день, прозорий холод
І вся невпійманість краси.
Широко креслиш пісні коло.
Ех, пахне ранок. Срібло й синь.
Душа острунена й зелена.
Сміється сніг, сміюся я.
Червоним сонця веретеном
Закрутить молоде хлоп’я.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Вірш Антонича Богдана-Ігоря – Гімн життя Іди в ночі, мій друже, іди вночі на грунь І серце, що в утомі, ти приложи до хвої, По місяця чолі рукою пересунь, А може, тиша тугу поволі в тобі вкоїть. Усі твої маріння, усі думки замовкнуть, Вже бур’яном для тебе не є рудий храбуст, Уже глядиш інакше на рунь гірську, пожовклу І заспіваєш гімн […]...
- Поетичне осмислення гармонійної єдності людини й природи в поезії Богдана-Ігоря Антонича АНТОНИЧ БОГДН-ІГОР (1909-1937) Народився в с. Новиці Горлицького повіту на Лемківщині (зараз територія Польщі) в родині священика. Навчався у польській гімназії в Сяноці, яку закінчив блискуче, на гуманітарному факультеті Львівського університету. Захоплювався музикою, малюванням. Рано почав складати вірші. За життя здобув славу одного з найкращих поетів, по смерті був надовго забутий. Автор збірок поезій “Привітання […]...
- Релігійно-міфологічний досвід людства в поезії Богдана-Ігоря Антонича Релігійно-міфологічний досвід людства в поезії Богдана-Ігоря Антонича “Його життя було коротке й високе, як міст над вузенькою штольнею гірської безодні. Хмари сумніву і зневіри сповивали його не раз, але не завадили сміливим думкам філософа і поета переходити по ньому, дивитися з нього наокіл і шукати взором днища світу”, – сказав про Богдана-Ігоря Антонича Дмитро Павличко. […]...
- Життєствердження в поезіях Богдана-Ігоря Антонича Мої пісні – над рікою часу калиновий міст, Я – закоханий в життя поганин. Б.-І. Антонич Богдана-Ігоря Антонина називають поетом-романтиком, поетом мислителем. Що дає підстави для такого твердження? Найперше – це світосприйняття митця, його особистісне відчуття в реальному техногенному світі: “Я розумію вас, звірята і рослини, я чую, як шумлять комети і зростають трави. Антонич […]...
- Релігійні мотиви в поезії Богдана-Ігоря Антонича “Його життя було коротке й високе, як міст над вузенькою штольнею гірської безодні. Хмари сумніву і зневіри сповивали його не раз, але не завадили сміливим думкам філософа і поета переходити по ньому, дивитися з нього наокіл і шукати взором днища світу”, – сказав про Богдана-Ігоря Антонича Дмитро Павличко. Дійсно, творчість Антонича – цілісний, складний і […]...
- Біографія Богдана-Ігоря Антонича (1909-1937) Богдан-Ігор Антонич народився 5 жовтня 1909 р. на Лемківщині в родині сільського священика Василя Кота, котрий незадовго до народження дитини змінив прізвище на Антонич. У 1914 р. родина Антоничів перебралася до Відня, де з гіркою бідою перебула чотири роки. У 1919р. Богдан з мамою (батька заарештувала польська влада) переїхали на Пряшівщину до материного брата, […]...
- Краса природи в слові ожила (Образ ліричного героя, його емоції і почуття у творчості Богдана-Ігоря Антонича) Який чарівний світ навколо нас! Він озивається до кожного сотнями, тисячами звуків. Тонкі ніжні листочки шелестять на вітрі, дзюрчить чисте джерельце, лунко падають на землю великі краплі дощу. Природа також дарує нам розмаїття кольорів. То вона огортає землю ніжною білизною снігу, то обсипає яскравими барвами весняних і літніх квітів, то обдаровує її осіннім червоним золотом. […]...
- Життя та творчість Богдана-Ігоря Антонича (5 жовтня 1909 – 6 липня 1937) Богдан Ігор Антонич народився в Новиці Горлицького повіту, в родині священика. Справжнє прізвище батька було Василь Кіт; родина змінила прізвище перед народженням Ігоря. Початкову освіту здобував Антонич дома, під наглядом приватної вчительки, а гімназію закінчив у Сяноці. Антонич почав писати вірші ще дитиною. Він продовжував писати їх в […]...
- Детальна біографія Богдана-Ігоря Антонича БОГДАН-ІГОР АНТОНИЧ (1909-1937) Богдан-Ігор Антонич Народився 5 жовтня 1909 року в селі Новиця Горлицького повіту на Лемківщині (територія між Східними Бескидами, річками Сяном і Попрадом та на захід від Ужа). Його батько – греко-католицький священик Василь Кіт, що змінив прізвище незадовго перед народженням єдиного сина. Дитячі роки Антонима припали на час Першої світової війни, коли […]...
- Життя і творчість Богдана-Ігоря Антонича Реферат на тему: Життя і творчість Богдана Ігора Антонича (5 жовтня 1909 – 6 липня 1937) Богдан Ігор Антонич народився в Новиці Горлицького повіту, в родині священика. Справжнє прізвище батька було Василь Кіт; родина змінила прізвище перед народженням Ігоря. Початкову освіту здобував Антонич дома, під наглядом приватної вчительки, а гімназію закінчив у Сяноці. Антонич почав […]...
- Творчий шлях Богдана-Ігоря Антонича (1909 – 1937) Шостого липня 1937 року Богдана-Ігоря Антонича не стало. Помер поет-філософ на 28 році життя у львівській лікарні від запалення легенів. Мав на той час добру славу і високий літературний авторитет. Був автором трьох поетичних книг – “Привітання життя” (1931), “Три перстені” (1934), “Книга Лева” (1936). Підготовлені до друку ще дві збірки “Зелена […]...
- Урбаністичні мотиви в творчості Богдана-Ігоря Антонича Богдан-Ігор Антонич належить до когорти “забутих” письменників. Насправді, зовсім забути письменника, хоч як би це кому хотілося зробити, важко. Тоталітарна система не могла існувати вічно, усі імперії руйнуються рано чи пізно, і тоді світові відкриваються ті сторінки історії, які система чи імперія намагалася старанно приховати. Так відкрилися сторінки творчості Богдана-Ігоря Антонича. Творчість Антонича має одну […]...
- Творчість Богдана-Ігоря Антонича Творчість Богдана-Ігоря Антонина безумовно не належить до найвищих зразків імпресіоністичної традиції в українській поезії. Після багатьох літературознавчих дискусій його творчість так і не була остаточно зарахована до якоїсь конкретної течії. При тому практично всі дослідники його поезії зазначають, що вплив усіх стильових течій модернізму позначився на творчій спадщині Антонина. Збірка ж Антонина “Три перстені” цікавить […]...
- Зустріч з весною (за поезіями Богдана-Ігоря Антонича) Весна, виявляється, кожного року різна: то вона довго спить, а потім враз пробудиться. А то, буває, уже й сніги зійдуть, уже й зелень готова вибухнути живим цвітом, а вона все ще чомусь зволікає. Та неодмінно відбувається одне: весна завжди настає. Про це дуже образно написав у вірші “Весна” поет Богдан-Ігор Антонич: “росте Антонич, і трава […]...
- “… Співаю, тож існую”(мої роздуми про поезію Богдана-Ігоря Антонича) “… Співаю, тож існую” (мої роздуми про поезію Богдана-Ігоря Антонича) Поезія Антонича народилася з пошуків місця людини в світобудові, з прагнень зрозуміти природу взаємостосунків людини з навколишньою реальністю, з пристрасного намагання визначити сенс людського буття. Я не людина, я рослина, А часом я мале листя… Живу, терплю, й умру, як всі звірята… Звірята й зорі, […]...
- Вірш Богдана Лепкого – Вночі Листками вітер котить, І кидає в болото; Стежками попід гаєм Бездомний сум блукає, Обходить перелоги, Рахує панські стоги, Обходить хлопські ниви І плаче нещасливий: Там лан, там полонина, Там стерня, як щетина, Там скирти, наче вежі, А тут лиш межі, межі! Там збіжжя, якби злото, А тут стерня – болото, І кров, і поту ріки […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Зельман Закрутився світ безкраїй, Зелень на землі й на небі. Ой, дівчатам заплітають У волосся сонця гребінь. День зелений, день хрещатий, Герці радісних лошат. В пісні важко передати Те, чим крилиться душа. Їде Зельман білим возом, Тропарями дзвонить ранок. Ой, скажи, весільна лозо, Чому в серці хмільно й п’яно....
- Герасим’юк Василь – Вирвалася з ночі коляда! Вирвалася з ночі коляда! Вилетіла з лісу мовчазного! Сніг летить, на голови сіда, Неузримі, бо ніде нікого. Скрізь ніде нікого. Ліс і сніг. Пахне хвоя. Пахне, доки втягне В коло тіней, мстивих і сумних, Літургійне тло старообрядне. А тобі забаглось коляди! А тобі забаглось товариства! Вік минув, як замело сліди І втекла на санях доля […]...
- Павло Мовчан – “душа твоя не коло мене… “ Душа твоя не коло мене – В безбарвних снах тебе нема… Безбарвніє й трава зелена, День, мов сторінка та німа, Де проти сонця букви зблякли, Але й уяви теж забракло, Щоб з жовтизни тебе гукнуть… І голосу останні краплі Спромігся мовчки проковтнуть… По шию – холод, ні, він в роті, Що навіть важко продихнуть, І […]...
- Богдана Лапченко – Фарбованим літом сміються троянди Фарбованим літом сміються троянди, Заплакали стиха сумні небеса. Розтанула осінь, не знаючи правди І тільки блистіла в травиці роса. Стискалося серце і гупало в грудях, Лиш осінь холода зайняла думки. Не клич мене знову – ми більше не люди, Ми тільки поставлені поруч крапки. Фінальні історії тихі й безжальні, Неначе любов не ходила в садах. […]...
- Андрій Любка – Вірш як вид самотортури Сніг волочив нас мокрими трасами Мокрими мріями падав на вії Ми стали всього незграбними пазлами В пошуках власної шизофренії Сніг як туман вражав невагомістю Ми в ньому наче не перебували Нищили рідних загнані совістю У найтемніші вологі підвали Життя минало навколо пейзажами Не залишаючи шансів на фото Ми стали всього незграбними пазлами Яких життя везло […]...
- Вірш Миколи Руденка – Шлях сумління Моя душа – це світ з материками, Де серед гір снується сто доріг. Любив блукати я по них роками І душу від сліпих марнот беріг. Я шанував людське самовладання І твердив, вірячи, що я – пророк: Поезія – це чисте споглядання Загадок неба, таїнства зірок. Сягав поза сонця духовним оком, Вивчав говірку світла і пітьми. […]...
- Народно-релігійні свята й обряди у поезіях Б.-І. Антонича Богдан-Ігор Антонич любив природу, рідний край, він знав і шанував народні звичаї і традиції народу. Все це поет передавав у своїх світлих і життєрадісних віршах. У поезії “Різдво” автор переосмислює біблійну легенду народження Ісуса Христа і говорить, що Бог народився у його краї: Народився Бог на санях В лемківськім містечку Дуклі. А лемки, що здавна […]...
- Герасим’юк Василь – Іржавий осінній явір Як пахне явір восени! Як пахне явір! Ще й при потоці, наяву, Вві сні, в уяві… Яка роса по кім біжить! Холодна, сива… Вона спадає на коня, І пахне грива. А буде ранок і туман. І тихо-тихо. Іржавий явір обніми, Вдихни І дихай. Живою кров’ю і кістьми В злобі, в неславі Осінній явір обніми, Іржавий […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Ранок Ранок блиснув. Сонце, мов червона цегла, Покотилось бляхою дахів. Ранок тіні й мрії розгорнув і знагла Піснею возів прогомонів. Знову перекреслить неба синь безмірну Зір падучих лінія крива. Місто дивно біле, майже неймовірне З мли, немов з уяви, виплива. Тільки цей куток ще тінню обійнятий, Скрипка, струни обвільнивши, спить. Сонна тиша, лиш перо дзвінке й […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Віщий дуб Сніг зеленіє в світлі ночі, Сніг блакитніє в світлі дня. Цей дуб – то дерево пророче, Корява ліра з його пня. Сніг попеліє в сірий вечір, Щоранку у вогнях цвіте. Із рани сонця кровотечі Б’ють в царство снігу золоте. Лиш дуб один крізь біле море, Дельфін рослинний, вдаль пливе І лірою сніг-саван поре, Віщуючи життя […]...
- Богдана Лапченко – Із твоїх зім’ятих светрів Із твоїх зім’ятих светрів не просочується запах. Я хотіла підійматись – довелося йти униз. Ти мовчиш. Я здогадаюсь, що в оцих таємних знаках Заховалася надія і такий маленький світ. Не відводь очей, будь ласка. Ти потрібен мені зараз. Більше чути я не хочу ні про що пустих розмов. Хочу усмішок і сонця, розганяй скоріше хмари, […]...
- Богдана Лапченко – А теплий вітер вмить розвіє втому А теплий вітер вмить розвіє втому І дощ заслухає пісні до дір. Коли впаде останній лист додолу, Дорогу не знайде мій лютий звір. Не докладе зусиль безсилий дехто, Щоб залатати пам’ять і думки. Шепоче синє небо: “де ти? де ти? Ніяк не можу я тебе знайти”....
- Створення нового міфу в поезіях Б. І. Антонича Богдан-Ігор Антонич – поет дуже своєрідного мистецько-філософського світогляду, в основі якого лежить уявлення про гармонійну єдність людини й природи. Спочатку – захоплений романтик, співець лемківських краєвидів, поет, що дуже важко народжувався, пізніше – новітній міфотворець і пантеїст, геніальний поет-мислитель, містик у своїй творчості. Можливо, природа нагородила свого сина таким сильним талантом слова, бо знала, що […]...
- Основні мотиви лірики Б.-І. Антонича Мої пісні – над рікою часу калиновий міст, Я – закоханий в життя прочанин. Б.-І. Антонич Творча спадщина Богдана-Ігоря Антонича є свідченням того, що великий талант обов’язково зреалізує свої можливості за короткий час і проб’ється через перепони на дорогу передових думок часу, той шлях, який поєднує серце художника і серце його народу. Перша збірка віршів […]...
- Вірш про війну (вірш до дня Перемоги) В огонь закутана земля, Червоні маки, як жар, багровіють, Клич бойовий долітає здаля, Голі згарища де-не-де тліють. Юний хлопець іде з автоматом, Він один – із полону утік І тепер у загін із докладом Поспішає, як горний потік. Він долає і голод, і втому І, навчившись на біль не зважать, По дорозі заходить додому – […]...
- Міфологізм Б.-І. Антонича I. Давнє українське язичництво. (Могутній талант митця, який вийшов із лемківської сільської родини священика, формувався під впливом українського фольклору. Тому поезія Антонича ввібрала символіку слов’янського язичництва і біблійні мотиви. Майже всі твори поета мають сюжети біблійних легенд, де чітко проглядаються образи Христа, Марії, Бога-Отця, а також різних святих, схожих на язичницьких. У своїй першій збірці […]...
- Богдана Лапченко – Хочу цукерок і… алкоголю Хочу цукерок і… алкоголю, Бачити світ у вікні літака. Хочу втекти, летіти на волю, Жити в наметі біля ставка, Рибу ловити, бігати босим, Свободу відчути без тіні утрат. Виростуть трави – підемо покосим. Підеш зі мною? Ти ж друг мій і брат. Будемо жити ми без телефонів, Співатимемо під гітару пісні. Наша країна без меж […]...
- Семенко Михайль – Вигнанець В свято – день, розірваний надвоє. День з маленькою павзкою. Ранок, що молодість нашу нагадує, Вечір, що видається казкою. Це наш щосвятковий пр’ограм. А як дощ – зіходимось в бібліотеці. Які жваві наші речі, І в легенях пахне громом. Двічі перевозив через бухту хінець. Цілував перса, сонце зливалось з віддихом. Збирали, пестили квіти зблідлі. А […]...
- Твір на тему: Білий сніг на зеленому листі (твір-мітатюра) Білий сніг на зеленому листі (твір-мініатюра) Гарячі промені сонця пригріли холодну після зими землю, задзюрчали струмки, заспівали птахи. Ми нетерпляче чекаємо пробудження всього живого. Дуже хочеться побачити красуню-при-роду в її зеленій величі. Першою з’являється молода травичка. Вона ще не повкриває землю суцільним килимом, а з’являється лише в окремих місцях. З’явилось молоде листя, зацвіли яблуні, вишні, […]...
- Богдана Лапченко – А там у мене гори А там у мене гори, В кишенях повно снігу, А за пісками – моря І за житами хліба. В руках важке колосся, В думках одні руїни. Є те, що не збулося, Для чого рушить стіни? І, що було, назавжди Залишиться зі мною. Душа летить у мандри. Життя пливе водою....
- Вірш – Ліза (Censored Version) Люба Ліза, залишися, Залишись на пару днів. Будем ми, як і раніше, Спілкуватися без слів. Теплий луг, пташині співи, Підійшла до мене кволо. Ти лягаєш біля мене, Тільки ми, і ніч навколо. Люба Ліза ти відкрийся, Ти відкрийся лиш мені. Не хвилюйся, і не бійся, Йти до спільної мети… Люба Ліза, теплі руки, Не давай […]...
- Богдана Лапченко – Можливо сумує ця осінь у місті Можливо сумує ця осінь у місті, Депресія в неї від мокрого листя. Не хоче нам сонця-промінчика дати, Лишає під ковдрою довго лежати. Хворіти їй мало, додасть нам турботи: Надворі – калюж, а удома – роботи. Готує тихенько до лютих морозів. Чи скоро вони? Ще не чути прогнозів. Вдягай теплий светрик і нумо гуляти! Багаття палити, […]...
- Вірш Василя Голобородька – Хай слово тоді умре Хай слово тоді умре, Хай забудеться все сказане і написане. Хай вмовкнуть радіо і промовці, І перестануть виходити органи брехні – газети, І згорять бібліотеки – ці кладовища Засушених метеликових слів. Тоді в лісі випаде сніг І людина вийде зустрічати другу І пташка, що живе в білому лісі, Покладе одне крило на одного, А друга […]...
- Вірш Пала Тичини – Закучерявилися хмари Закучерявилися хмари. Лягла в глибинь блакить… О милий друже, – знов недуже – О милий брате, – розіп’яте – Недуже серце моє, серце, мов лебідь той ячить. Закучерявилися хмари… Женуть вітри, мов буйні тури! Тополі арфи гнуть… З душі моєї – мов лілеї – Ростуть прекрасні – ясні, ясні – З душі моєї смутки, жалі […]...
Проблема бездуховності людини сто тисяч.