Вірш Миколи Руденка – Київ XVI століття

Борщагівка – то була Борщівка,
Харчовий над річкою заїзд.
Там варила борщ вродлива дівка
В щебетанні ластів’ячих гнізд.

Біля комина старий лелека,
Молода тополя при вікні.
А до Києва вже недалеко –
В’їдете на свіжому коні.

Пийте, люди, пийте та борщуйте –
Замочіть, щоб не розсохся віз.
А стомились коні – заночуйте:
Менше буде виплакано сліз.

З’явиться церквиця сіроглава –
Прямо їдь, нікуди не звертай.
А чому вмирає давня слава –
Ти у мене, хлопче, не питай.

Як скривавив землю меч Батиїв –
Все ще по руїнах бродить жах.
Міг би вже й очунять славний Київ,
Та чомусь заснув у споришах.

А чому – збагнути не зумію:
Видно, це пригода не проста…
Помолітесь на Святу Софію,
Що в проломах мохом пороста.

26.05.1981

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Вірш Миколи Руденка – Київ XVI століття