Вірш Миколи Руденка – На Катуні

Чи бачив ти, як мати молода,
Стрибаючи з крижини на крижину,
Долає повінь і волає:
– Си-и-ну!?.
А ноги їй захлюпує вода.

Реве Катунь – зажерлива ріка,
Що жартувать не любить і не вміє.
А дух Гірський в ущелинах німіє,
За нею стежачи іздалека.

Там, серед повені, за небокрай
В вечірню хмарку димом потягнуло,
Їй мовив хтось: між крижаного гулу
На острові синка свого шукай.

Пішло, мале, матусі на біду,
Щоб зблизька бачити крижин гонитву.
О дух Гірський! Прийми мою молитву.
А жертви прагнеш –
Я до тебе йду.

04.01.1986, Сибір


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Філософсько -етична проблематика трагедії шекспіра гамлета.
Ви зараз читаєте: Вірш Миколи Руденка – На Катуні