Вірш Миколи Руденка – Шанують лиш того народи


Шанують лиш того народи,
Хто власну ниву розорав.
Талант – це вогнище Свободи
На тлі нікчемних рабських вправ.

Це Слова горде володіння,
Де дух народний не зачах.
Талант без мужності – падіння
В земного людства на очах.

Коли ж ми всі схиляєм лоба
Біля чиновного стола,
Де доля діда-хлібороба
Для себе прав не здобула?

А непідкупний вірш-недрема
Мовчить, води набравши в рот,-
Тоді це лихо не окреме,
Тоді вже винен весь народ.

28.05.1981



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



П'ятнадцятирічний капітан скорочено 2 частина 1 роздіе.
Ви зараз читаєте: Вірш Миколи Руденка – Шанують лиш того народи