Вірш – Ось, ти прокидаєшся і бачиш
Ось, ти прокидаєшся і бачиш його:
З кирпатим носом та пошрамованими руками.
І цілуєш у чоло такого сонно-усміхненого, твого.
З ним буде приємно прокидатись роками.
І ділити спільно серце, справи, ліжко…
Можливо, навіть довіриш йому сплату боргів.
Дозволиш іноді критикувати себе трішки,
Наприклад, за пригорання у духовці пирогів.
Ось, ти прокидаєшся і бачиш її:
Без косметики та з неукладеним волоссям.
Навшпиньки на кухню прямуєш, без слів,
Та вчишся любити – як ніколи досі.
Ти хотів би мати з нею спільне авто та дітей,
Навчити забивати цвяхи, лагодити крани…
І в одній кімнаті розгортати новий день,
Зализувати довгими ночами буденні рани.
Ось, ви прокидаєтесь разом від шуму дощу.
Такі ще зовсім юні та прекрасні.
Він мужньо стверджує: “Коли що – захищу!”,
А ти йому готуєш улюблені страви часто…
Тоді світ звужується до розмірів кімнати,
І це не є так катастрофічно, правда.
Коли любові є надто багато,
То все одно не залишай її на завтра.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Герасим’юк Василь – Мовчав, а прокидаєшся від крику Мовчав, а прокидаєшся від крику, Бо сни досвітні – рани ножові. На тілі – сироти старого віку. Ми – сироти, і нам немає ліку. Малі й великі, мертві і живі. А ти, що не довчився у предтеч, Падеш тоді, коли “прийшла вже карта” І над душею кожен день як меч. Сьогодні – порожнеча колотнеч, А […]...
- Богдана Лапченко – Он бачиш – стоїть за спиною Он бачиш – стоїть за спиною. Чекає. Примушує здатись. Я різала вени рукою: Вона ж не любить так гратись. Сьогодні був день такий світлий, Хороший, неначе останній, Неначе художник палітру Для мене розлив на дивані. Та що говорити? Не варто. Прощай, мій жорстокий учитель. А я вже готуюсь до старту. Із гостею маю летіти…...
- Найголовніше бачиш тільки серцем (за твором А. де Сент-Екзюпері “Маленький принц”) Найголовніше бачиш тільки серцем (за твором А. де Сент-Екзюпері “Маленький принц”) От мій секрет, він дуже простий: проникливе одне лише серце. Найголовнішого очима не побачиш. А. де Сент-Екзюпері Французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері (1990-1944) був пілотом, літав над Південною Америкою, над Кордильєрами, над Сахарою, прокладав нові траси, розбивався, приходив на допомогу товаришам. Він звик дивитися […]...
- “Найважливіше бачиш тільки серцем… ” (за казкою Антуана де Сент-Екзюпері “Маленький принц”) “Маленький Принц” – це казка, хоча в ній порушуються і розкриваються дуже важливі і цікаві питання. Цей твір – неповторний гімн світу дитини, яка є справжнім чарівником і можновладцем нашого життя. Справді, дорослі вже давно забули гостроту і чистоту вражень від навколишнього, їхня фантазія вже вкрилася памороззю цинічної реальності. Тільки дитина зі своєю безпосередністю здатна […]...
- Вірш – Не зрозумілі стосунки Не зрозумілі стосунки, але все ж кохаю Та не міняє нічого, та чашка гарячого чаю. І хочеться випити, але нажаль не можу Пообіцяла ж тоді, і дурниць робити не мушу Але тобі вже байдуже, на мене і все що зі мною “Не будемо разом!” – ці слова до болю Проникають в підсвідомість, але не підкоряють […]...
- Вірш Василя Голобородька – Ти живеш у далекому білому місті Ти живеш у далекому білому місті, На високому поверсі, Твій будинок примітний : Там неоновий напис холодним світлом Видніється вдень чіткими літерами з газети, Вночі – криштальниками солі з Чумацького Шляху. Чи ти бачиш мене? Я хоч і живу у низенькій хаті – притисненій небом І вічністю до землі – Та є ж і у […]...
- “Митець і в калюжах повинен бачиш зорі… ” (мої враження про творчість О. Довженка) Світова слава прийшла до О. Довженка одразу після появи його перших кінострічок. Започаткувавши новий напрям у кіномистецтві, він увів нові прийоми вираження думки на екрані. О. Довженко справив великий вплив на розвиток світового мистецтва кіно. Його шукання і відкриття діставали розвиток у різних напрямах кіномистецтва, лягали в теоретичне підгрунтя різних кіношкіл і кіноперіодів. У новелістиці […]...
- Ольга Анцибор – Разом з тобою Дай мені щастя із вуст твоїх пити, Душу в очах твоїх синіх втопити, Дай цілувати тебе до нестями, Днями й ночами, палкими ночами. Хочу тобі своє серце віддати, Разом з тобою світанки стрічати, Разом з тобою, узявшись за руки, Вдвох по життю йти, крізь радість і муки. Вдвох до останку, удвох без зупину В люті […]...
- Вона не твоя Ти тільки уяви.. Вона не твоя.. вранці з нею Прокидаєшся не ти.. її сонні очі цілують не твої губи.. а вона ж така гарна вранці.. вона готує сніданок не тобі.. і не до тебе поспішає на зустріч.. не тобі розповідає, як прожила день.. не з тобою ділить Проблеми та радості.. не тобі пише зворушливі смс.. […]...
- Вірш про війну (вірш до дня Перемоги) В огонь закутана земля, Червоні маки, як жар, багровіють, Клич бойовий долітає здаля, Голі згарища де-не-де тліють. Юний хлопець іде з автоматом, Він один – із полону утік І тепер у загін із докладом Поспішає, як горний потік. Він долає і голод, і втому І, навчившись на біль не зважать, По дорозі заходить додому – […]...
- Вірш – А знаєш як болить у мене в серці? А знаєш як болить у мене в серці? Не знаєш… бо ніколи не боліло… Не відкривав душі своєї дверці І серце твоє ні за ким не мліло. Подумай, уяви лиш, що хтось любить Тебе більш за усе на цьому світі, Байдужістю твоєю себе губить, Не дже від тебе подарунків й квітів… А лиш чекає крапельку […]...
- Вірш Миколи Руденка – Іржа часу Горланить радіола через стіни, Коханку з перепою б’є сусід. А я гортаю фото з України – Від тих, кого не бачив десять літ. Це лихо – фотографії від друзів. Іржа часу! Хто глум твій не терпів? Мов губить листя сокорина в лузі, Так падає волосся з черепів. Себе не бачиш – ліпше видно друга. Який […]...
- Катя Гуйван – Ти знаєш Ти знаєш… То я роблю перший ковток тої кави, Яку ти готуєш собі по обіді Коли прокидаєшся. Не те, що би ради забави… Формальності… Справи… Та я не вагаюся… Мені так смачніше… І світ зупиняється Щоб дати можливість мені відчувати нас ближче… Ти знаєш… То я там у нашому ліжку “вивчаю” бульварні романи Коли ти […]...
- Головне бачиш тільки серцем (за казкою Антуана де Сент-Екзюпері “Маленький принц”) “Маленький принц” – неперевершений гімн світосприйманню дитини, яка є справжнім чарівником і володарем життя. Дійсно, дорослі забувають і втрачають з часом гостроту сприйняття навколишнього світу і чистоту вражень від того, що відбувається. їх фантазія затиснута в суворі рамки і вкрита крижаною цинічністю. І лише дитина здатна на безпосереднє сприйняття світу і на творення власного. Деякі […]...
- Вірш Василя Голобородька – Мушлею йому споконвіку Мушлею йому споконвіку Хотілося ліпитися до дна корабля Він ставав мушлею і ліпився дуже щільно Що вже й не відірвеш було І ніхто йому не сказав що він не мушля А корабель у цьому морі...
- Вірш Миколи Руденка – Туга Оглянуся в години гожі: Дерева є, і трави є. І гори на Карпати схожі – Усе таке, та не моє. А чом це так – я й сам не знаю. Вже скоро зацвітуть сади І верби (мов з мойого краю Вдовиці забрели сюди) В Катуні зачерпнуть води. Ось хвиля гілочку відпружить, Замерехтить блакитна тінь… Чому […]...
- Вірш Миколи Руденка – Збруцький ідол 1 Коли на мене впав отой удар, В якому я впізнав космічну руку – Найвища благодать, солодкий дар, Що згодом обертається на муку; Коли мене від психолікарів Вели мої опікуни дрімучі – Я в київському скверику зустрів Гранітну стелу, знайдену у Збручі. Напевне, копія. Та я завмер – Це ж те, що з мене хворого […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Черемховий вірш Вже ніч нагріта п’яним квіттям Димиться в черемховій млі, І букви, наче зорі, світять В розкритій книжці на столі. Стіл обростає буйним листям, І разом з кріслом я вже кущ. З черемх читаю – з книг столистих – Рослинну мудрість вічних пущ. 21 березня 1935...
- Вірш Миколи Руденка – Геоцентризм Я знову чую не нову розмову, Поза якою пустка і пітьма: Земля – одна на всю Світобудову Жива планета, іншої нема. А хтось зітхає так глибокодумно, Немовби зауважити хотів: – Це дуже сумно. Боже, як це сумно! Адже ж цей світ – Не кращий із світів… Тим часом той, хто ловить у тенета Сліпої влади […]...
- Вірш – Відповідь Насправді не люблю, насправді не кохаю Насправді не обманював тебе Я полюбив свій спокій і словесні зграї Нічого душу непокірну не займе Але сьогодні, знаєш, я закоханий у вечір Але сьогодні, чуєш, я говорю про любов І в цю секунду ти приходиш не до речі І в цю секунду я іду до неї знов До […]...
- Вірш – Ти іншу покохав Ти іншу покохав, Пішов, нічого не сказав Залишив тільки рану в серці Пішов і навіть не згадав… Він не подумав, Боже, Як тепер без нього Життя моє, залишив тільки сльози І сльози капають з лиця мого!! Неначе дощ із неба, Ну, навіщо це все треба? Навіщо жити без кохання, Без тепла рук його, і голосу […]...
- Вірш – Откровення (Бійся дня, коли дніпром кров потече!) Бійся дня, коли дніпром кров потече! Сонце брудні думи твої розпече! Бійся дня, коли ріки стануть солоними! Бійся, коли потечуть вони червоними! Бо повстане народ український з рабства! И структура буде й братства! Бо повстануть люди чести – козаки! Бо будуть люді ті безжалісно рубати й бити! Бійся, бо ятаган козак уже летить! Ось вже […]...
- Вірш – Лишились спогади Лишились спогади, ніщо крім них Невблаганні та скажені. Напали, як те військо люте, Та кричать, мов навіжені. Чого добитись хочуть – я не знаю Та сил нема вже їх терпіть. На волю хочу, жити хочу! О, люди, що робить скажіть?! Правда, на те й правда, що гірка на смак Не кожному під силу все те […]...
- Вірш – Шкільний випускний Шкільний випускний і зорі випурхують з парти У місті де граф програвся історії в карти, І немов повертаючись знову до карт – Воронцов добудовує кінотеатр. Пірнає у крісло, рука опускається долу; Герой на екрані шарпає рвучко зі столу Руків’ям шухляду, де стопки монет і банкнот; У залі глядач вже не зовсім глядач, а народ. На […]...
- Вірш Миколи Руденка – Що з нами діється, коли трава Що з нами діється, коли трава У стрілку випинається з коріння І оживають квіткові дива – Сонцепоклонники від сотворіння? Я змалечку живі слова збирав, Що розсипали пращури зелені – Неначе кров моя і соки трав Злились в невидимій астральній вені. Отож, як тільки верби молоді На вітрі вчаться котики тримати – Я почуваюсь так, немов […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Шум Шумить і шамотить шумка шума, Шум прибирає, як весною повінь, І кожен лист на дубі шуму повен. Здіймає шлик із голови чумак. Шпарка шурнула шурубура шуру, Мов малахай, маха майном у май І розвіває все кругом украй, Що людям аж мороз іде за шкуру. Тріщить, лящить, мов щелепа, корчма, Й ліщина галуззю стає сторчма. Це […]...
- Вірш – Звертаюся до тебе друже Мій давній друже – Світ, Вкраїно Віршем не можна передати Той біль, ту жаль за Україну А з спогадів лиш мить забрати, І все зібрати воєдино Та вірш прекрасний написати, Я зараз в спогади полину І буду правдоньку шукати. Коли ж задумаймось про волю? Коли ж щасливії будем? А серце ранене до болю, А серце […]...
- Мій улюблений вірш С. Єсеніна Мій улюблений вірш С. Єсеніна Сергій Єсенін – один із найвитонченіших російських поетів. Його вірші щирі, глибоко ліричні. Вони сповнені любові до людей, до природи рідного краю, до всього живого на землі. Природа у віршах Єсеніна живе неповторним поетичним життям. Вона в постійному русі, в нескінченній мінливості. Подібно до людини, вона співає й шепоче, сумує […]...
- Вірш Миколи Руденка – Життя ріки Річки для мене – це живі істоти. Хто стверджує, що в них душі нема? Людські страждання, радості й скорботи Вони вбирають в себе тайкома. Гніздяться думи у важких туманах, Шумлять над водами дощем рясним. І очерет, що шелестить в лиманах, Звіряє їх висотам неземним. Ріка несе любов, коли у воду Красуня рушить з небом на […]...
- Це не вірш, а почуття до тебе Мені ніколи не хотілось тобі казати:,, ТЕБЕ ЛЮБЛЮ” чи,, ТИ МЕНІ ПОдОБАЄСЯ”, бо знала коли скажу ці слова я втрачу тебе, втрачу нашу дружбу і не казала! Але ти дізнався. дізнався проте, що люблю тебе. Ти спочатку не хотів вірити в це, але всі про це говорили, і тобі довелось повірити. Тоді ти сказав мені: […]...
- Вірш на пісню “Тартак – ти подумай” Ми щодня прокидаємось і дивимось в небо, На всіх задивляємось, живемо “як треба”, Насміхаємось з тих, хто зробити щось хоче Для свого життя, з тих, хто в небо шепоче. Сумніваємось в виборі свого початку, На прощанні робимо фото, як згадку. Ми радієм і плачемо, граєм зі словом, А почуття наші стали давно в горлі комом. […]...
- Вірш – Таких як ти шукають все життя З Твоїх стихій немає вороття, Моря шумлять і холодно на світі, Таких як Ти шукають все життя, Хоча б заради однієї миті!* Тому що мить ця краща за життя, Віддав би все, аби у ній лишитись І це незнане, дивне відчуття, Як просто можна в мить таку влюбитись. Або не в мить, а у її […]...
- Вірш Миколи Руденка – Вузлик на пам’ять Помруть чи ні римовані рядки – Істотно, Та не цим піклуюсь нині: Чим стану я, коли мої кістки Камінням зробляться в могильній глині? Невже нічим?.. Адже ж я жив, я був Не каменем в ярку, не мінералом. Чи марно я пекельний гарт здобув, Йдучи між лезом і зміїним жалом? Заради чого стільки сліз і мук, […]...
- Вірш Миколи Руденка – Комета Галлея Вона прийшла, поштарка неба, З таких віддалин світових, Що мір і знань замало в тебе, Аби щось мовити про них. Ти де була? Від кого вісті? Летіла скільки днів, годин?.. І астрономи, мов кліністи, Вивчають склад її тканин. Вся машинерія космічна (Ракети, роботи, зонди) Вишукує: ти органічна Чи крига з мертвої води? Чи не вона […]...
- Вірш – Коли помру я – ти заплачеш? За вікнами згустилась темнота. Скотилось сонце у небесну пустку. У ванній глухо капає вода, Моя душа взяла собі відпустку. І вже не страшно, ні, же не болить. Дивлюсь у зеркало-а там нікого. Мобільний сів, мобільний вже мовчить, Лиш аромат нагадує про нього. Один лиш дотик-холод у руках, Ну ось… моє зап’ястя вже червоне. Ти не […]...
- Вірш Василя Голобородька – Він опанував розуміння Він опанував розуміння Стислого кулака Коли п’ять річок як пальці Текли в одне море А на долоні плавали кораблі А з розщепленого кулака Пальці течуть у різні боки І долоня стає пустелею Про це він уже знав...
- Вірш – Незрозумілі речі Я безпорадністю прикрию свої плечі І льодом буду в тебе на щоці Ти розумів незрозумілі речі Які мені приснились уночі Незрозумілі речі, Ті що говорила Коли ми залишалися одні І ними я тебе запропастила Скуйовдила свої всі юні дні Нехай пора прощання не настане Самотністю вже нагодована я вкрай І зорепадом наче як востаннє Прихилиться […]...
- Вірш Миколи Руденка – Чи рік, чи вік Чи рік, чи вік… І хто тебе прирік На цю самотність, котру не здолати? Хиріє мозок в колі недорік, А серце вбралось у мовчання лати. Затиснутий між гір, як між сокир, Готуюся зустріти третю весну. А місяць дивиться в катунський вир Так само, як у Ворсклу чи у десну. Роки – мов у ярмі старі […]...
- Вірш Василя Голобородька – Без імені Викрали моє ім’я (не штани ж – можна і без нього жити!) І тепер мене звуть Той, у кого ім’я викрадено. Я вмію сіяти і мурувати білі стіни, І коли я посію, то всі дізнаються, що сіяв той, У кого ім’я викрадено, А на білих стінах я завжди пишу : Стіну вибудував той, у кого […]...
- Вірш – Ниють рани дощів Ниють рани дощів на шалених вітрах мого тіла І гарячі думки обпікають мій мозок із зовні. І колишніх дитячих мрій півонії повні Наче кров пролились на мої білі крила. І зтікають хвилини, на вічно, в далекеє Вчора І холодні сніги замітають примарне Майбутнє. Грає скрипка, а може то арфа чи лютня, Чи сверло, що сверлить […]...
Симлолы моей вичизны твир.