Вірш – Подарую тобі

З часом я подарую тобі не планету, не зорі, не світ,
А максимум власної віри, кохання і щастя.
Ти посміхнешся мені і розтане у серці той лід,
Що тримає у собі моє мінімальне нещастя.

Я напишу про те, що сьогодні ти будеш чекати,
На повернення вітру із країн невідомих мені.
Ти напишеш мені, що стомилась мене відчувати,
Щось приємне навколо, досі б’ється бажання в тобі.
Перегляну листи, що написані твоїм коханням,
Подивлюсь я на гору, де місяць співає пісні.
Щось таємне у тобі, називається справжнім бажанням,
Над яким досить часто залишені творю вірші.

З часом я подарую тобі планету, зорі і світ,
Не мінімум власної віри, бо отримала в серце сповна.
Ти посміхнешся мені і розтане у серці той лід,
Що помер у мені, не ковтнувши і краплі вина.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Вірш – Подарую тобі