Вірш – Шкільний випускний

Шкільний випускний і зорі випурхують з парти
У місті де граф програвся історії в карти,
І немов повертаючись знову до карт –
Воронцов добудовує кінотеатр.

Пірнає у крісло, рука опускається долу;
Герой на екрані шарпає рвучко зі столу
Руків’ям шухляду, де стопки монет і банкнот;
У залі глядач вже не зовсім глядач, а народ.

На екрані – ефес, рукавиці, розписки боргів,
Персидський килим, а на стінах – утіхи богів
З полотен якогось старого голландського майстра,
Що врешті відправлять графиню за графом під шмайсер.

Що йому до видінь з кіноплівки: вгамовують втому;
І що б відчували корнети на зборах парткому…
Комутатор з ЦК – це як Рюрик із прізвиськом Коба
В часи де серветка ставала кришкою гробу.

Шкільний випускний повітрулям наповнює кварти,
Севастійські святі стануть опліч шеренгою варти
Щасливих сердець, повних крові, життя і надії,
І бронзовий вождь хитро мружить бронзові вії.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Неповторний митець ліни костенко.
Ви зараз читаєте: Вірш – Шкільний випускний
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.